Фото: NASA
Вчені вважають, що довговічність Червоної плями може пояснюватися вертикальними вихорами
Вчені з Гарвадського і Каліфорнійського університетів знайшли пояснення існуванню Великої червоної плями на Юпітері, яка вважається одним із найзагадковіших об'єктів у Сонячній системі.
Пляма є сильним штормом, який досить великий, щоб поглинути планету у два або три рази більшу від Землі. Відповідно до законів гідродинаміки, вона мала зникнути кілька століть тому, але вчені все ще її спостерігають.
"Виходячи із сучасних теорій, Велика Червона пляма мала зникнути після декількох десятиліть свого існування. Натомість, вона перебуває там уже сотні років", - сказано в роботі вчених.
Атмосферні вихори, подібні до Червоної плями схильні до деструкції внаслідок багатьох процесів. Турбулентність та атмосферні хвилі в районі Червоної плями поглинають енергію її вітрів. Вихор втрачає енергію, випромінюючи тепло. Нарешті, Червона пляма розташованна між двома сильними струминними течіями, які рухаються у протилежних напрямках і повинні сповільнити її обертання.
Щоб розкрити таємницю живучості Червоної плями, вчені побудували модель, яка відрізняється від уже існуючих тим, що вона була повністю тривимірна і мала дуже високу роздільну здатність.
"Раніше дослідники просто ігнорували вертикальні потоки, бо не знали про їх важливість, або користувалися простішими рівняннями, оскільки змоделювати все це досить складно", - пояснили дослідники.
Однак саме вертикальний рух може бути ключем до таємниці Червоної плями. Оскільки вихор втрачає енергію, вертикальний потік переносить гарячі гази зверху і холодні гази знизу в центр вихору, що і дозволяє відновити частину втраченої енергії.
Дана модель передбачає, що існує також і радіальний потік, який всмоктує вітри з високошвидкісних струменевих течій до центру вихору. Це дозволяє накачати енергією вир і продовжити його існування.
Вчені вважають, що завдяки цьому механізму існують і багато океанічних вихорів.
Такі вихори сприяють і формуванню зірок та планет - процесу, який триває мільйони років, і полягає у зіткненні міжзоряного пилу та об'ємних брил між собою.
Нагадаємо, у жовтні цього року космічна станція Юнона, що рухається до Юпітера, успішно пройшла Землю, зробивши гравітаційний маневр, який дозволив міжпланетній станції отримати відсутню швидкість для виходу на фінішну ділянку траєкторії.