Як людина приборкала вогонь
Антрополог проаналізував умови життя ранніх представників роду Homo і пізніх австралопітеків у Східній і Південній Африці.
Життя поруч з вулканами могло навчити наших пращурів використовувати вогонь і почати інтелектуально розвиватися ще 2-3 млн років тому. Про це заявив учений Майкл Медлер на щорічній зустрічі Американського геофізичного союзу в Сан-Франциско, передає РІА Наука.
"На Гаваях я провів три чи чотири сніжні ночі біля жерла вулкана, не ховаючись в наметі і готуючи собі їжу на відкритому вогні. Це змусило мене замислитися над тим, а що якщо хтось 2 млн років тому, наприклад, людина прямоходяча (Homo erectus) чи якийсь австралопітек, знайшов подібне містечко, де було завжди тепло і де можна було смажити чи варити їжу на відкритому вогні", - розмірковує Медлер з університету Західного Вашингтона в Беллінгема.
Взявши цю ідею на озброєння, він проаналізував умови життя ранніх представників роду Homo і пізніх австралопітеків у Східній і Південній Африці.
У ПАР виявлено новий вид родича людини
З'ясувалося, що більшість відомих стародавніх гомінідів, імовірних предків людини, мешкали, якщо судити за місцезнаходженням їхніх останків, неподалік від активних вулканів чи гарячих рифтових розломів, що існували у Східній Африці близько 2-3 млн років тому.
Медлер впевнений, що ця теорія може вирішити одну з головних загадок антропології: чому людина почала їсти смажену і варену їжу, необхідну для розвитку мозку, якщо інтелектуальних здібностей перших австралопітеків і Homo було недостатньо для того, щоб навчитися підтримувати вогонь на постійній основі.
Імовірно, наші предки могли жити біля жерла вулканів і гарячих розломів у Східній Африці протягом кількох сотень чи мільйонів років, що дозволило їм повільно навчатися використовувати тепло лави і готувати з його допомогою їжу, у наслідок чого у них розвинувся мозок, який, своєю чергою, дозволив їм навчитися самостійно розводити вогонь і готувати на ньому.
Перші аборигени воювали з гігантськими ящерами
"Вулканічне" походження людства могло би пояснити те, чому людина не обростає шерстю: постійно високі температури повітря, підтримувані вулканами і геотермальними джерелами, напевно, допомогли нашим предкам "скинути" шерсть.
Своєю чергою, "відмова" від шерсті дозволила древнім гомінідам швидше і довше бігати, що дозволило їм перейти до полювання на більших тварин.
Як визнає Медлер, поки у цієї гіпотези майже немає однозначних доказів. Він пропонує перевірити її, точно визначивши час залягання останків перших представників роду Homo, які були знайдені в недавні роки, а також обчисливши той час, коли в нашій ДНК з'явилися гени "звареної їжі" і зникли гени шерстяного покриву.
Якщо ці дати збіжуться у часі з тим, коли в Східній Африці розпочали вивергатися вулкани, то тоді ми зможемо більш впевнено говорити про те, що вулкани були одним з головних "локомотивів" еволюції людського розуму, підсумовує учений.
Раніше учені провели повторне датування останків австралопітека, виявлених у печерах Стеркфонтейн в ПАР, і з'ясували, що знайдений там австралопітек є ровесником Люсі, яку називають "пращуркою людства".