42-а сесія Комітету всесвітньої спадщини розглядає нових кандидатів для включення в список ЮНЕСКО нових об'єктів.
Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, засідання якого проходить у ці дні в столиці Бахрейну Манамі, уніс до списку нові об'єкти, які представляють історичний, культурний чи науковий інтерес.
Присутність у цьому списку забезпечує захист, як це передбачено міжнародними договорами. Корреспондент.net розповідає про новачків до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Древнє портове місто Кальхат, Оман
У середні століття це місто було жвавим портом на узбережжі Індійського океану. У Кальхаті збереглися руїни древніх ринків, мечеть і фортеця.
У ЮНЕСКО вирішили, що Кальхат є унікальним археологічним свідченням тісних зв'язків між Аравійським півостровом і рештою світу.
Таємні християнські церкви в Нагасакі, Японія
Церква Оура, або 26 японських мучеників // Фото: Wikimedia
У 18-му - 19-му століттях в одному з районів острова Кюсю, який є третім за величиною серед островів Японського архіпелагу, були побудовані християнські церкви. У ті часи в Японії християнство було забороненою релігією.
Комітет визначив, що ці церкви розповідають про перші кроки християнських місіонерів, які діяли в Японії підпільно.
Арт-деко і готична архітектура в Мумбаї, Індія
Овальний майдан // Фото: Flickr CC BY-NC-ND 2.0
Наприкінці 19-го століття місто Бомбей (з 1995 року - Мумбаї) на березі Аравійського моря стало великим центром світової торгівлі.
Тоді влада вирішила побудувати для приватних власників будівлі у вікторіанському стилі. Арт-деко використовували для дохідних будинків і місць громадського користування, таких, як кінотеатри і лікарні.
Оазис Ель-Хаса, Саудівська Аравія
Пальмовий гай оазису Ель-Хаса // Фото: Wikimedia
Оазис розташований в історичній області Ель-Хаса на сході королівства, там вирощуються понад 1,5 мільйона фінікових пальм. Люди живуть тут починаючи з епохи неоліту.
Він вважається найбільшою у світі пальмовою оазою, оточеною пісками.
Окрім того, у цьому місці розташовані декілька інших пам'яток: мечеть, палаци, ринок, височина і порт. Оазис також відомий своїми садами, каналами, джерелами і колодязями.
ЮНЕСКО називає його унікальним прикладом взаємодії людини з навколишнім середовищем.
Гірські монастирі, Південна Корея
Один з головних буддійських храмів у Південній Кореї Тхондоса // Фото: Culture Trip
Більшість корейських буддистських монастирів побудували більше тисячі років тому. Їх називають санса, що означає "гірський храм".
У список ЮНЕСКО потрапили храми:
- Попджуса (553 рік) в горах національного парку Соннисан,
- Пусокса (676 рік) на горі Понхвансан,
- Тихинса (імовірно. 7-е - 9-е століття) на горі Турюнсан на південному узбережжі Корейського півострова,
- храм Понджонса (кінець 7-го століття) на горі Чхондинсан,
- один з головних буддійських храмів у Південній Кореї Тхондоса (646 рік) на горі Енчхуксан недалеко від Пусана,
- Магокса (7-е або 9-е століття), розташований недалеко від міста Кенджу,
- Сонамса (529 або 875 рік) на горі Чогесан.
Сім храмових комплексів містять відкриті майданчики із залами і павільйонами, прикрашеними орнаментами, присвяченими Будді.
Це священні для буддистів місця, які змогли зберегтися як центри віри до нинішніх часів, зазначають у ЮНЕСКО.
Пам'ятники епохи Сасанидів, Іран
Фортеця Галех-дохтар - руїни Ардашир-Хварраха,
столиці першого сасанидського царя Ардашира // Фото: Wikimedia
У провінції Фарс збереглися вісім археологічних об'єктів епохи держави Сасанидів, яка існувала в 3-му - 5-му століттях нашої ери. Це руїни фортець, палаців і міських будівель.
При правлінні династії Сасанидів відбулося відродження перського мистецтва. У цю епоху робота по металу і мистецтво гравіювання також вийшли на новий рівень.
На думку представників ЮНЕСКО, ці об'єкти відобразили взаємодію різних традицій - римської, парфянської і давньоперської.
Згідно з досьє Комплексу історичних пам'яток епохи Сасанидів, він демонструє політичні, історичні і культурні досягнення Сасанидської імперії, яка вважалася однією з провідних держав разом із сусідньою з нею Візантійською імперією.
Археологічний об'єкт Тхимлич Охинга, Кенія
Фото: Wikimedia
Поселення було побудоване близько 16-го століття і служило притулком для місцевих жителів і худоби.
Тхимлич Охинга визнаний найбільшою і найбільш збереженою спорудою з числа тих, що були побудовані методом сухої кладки.
ЮНЕСКО називає його унікальним прикладом способу життя перших скотарських громад у районі озера Вікторія.
Ланцюг вулканів Оверні, Франція
Фото: Auvergne Tourism
Ланцюг вершин дуже чіткої форми у вигляді конуса, купола чи кратера протяжністю 45 кілометрів розташований по осі північ-південь.
Найбільш відомі піки П'юї-де-Паріо з типовим кратером стромболійського типу і П'юї-де-Дом, що вважається символом Оверні.
Вулкани не діють протягом останніх восьми тисяч років, але вулканологи не відкидають, що колись вони можуть прокинутися.
Окрім вулканів у віці від 8400 до 95 тисяч років, у класифікацію ЮНЕСКО включено так званий Лиманний розлом, що утворився внаслідок тектонічних зрушень 35 тисяч років тому.
"Цей регіон є дуже яскравим прикладом розколу континентальної кори, або рифтингу, який є одним з п'яти етапів тектоніки плит", - йдеться в заяві ЮНЕСКО.
Найдавніший храм Гебеклі-Тепе, Туреччина
Турецький храм Гебеклі-Тепе, що перекладається як "пузатий пагорб", вважається однією з найдавніших споруд подібного роду у світі. Він розташований у провінції Шанлиурфа на південному сході Туреччини.
Вчені вважають, що древній храм відноситься до епохи неоліту. Як зазначає ЮНЕСКО, цей комплекс був споруджений у період між 9600 і 8200 роками до нашої ери.
Археологи знайшли низку артефактів. Серед найбільш цінних варто виділити Т-подібний обеліск епохи неоліту вагою близько 50 тонн, а також 65-сантиметрову фігурку людини, вік якої оцінюється у 12 тисяч років.
У комплексі розташовуються десятки колон. Вони прикрашені різьбленням у вигляді піктограм і зображень тварин, серед яких впізнаються леви, бики, газелі, змії та багато інших. Гебеклі-Тепе відноситься до мегалітів.
На думку декого з вчених, зведення подібних монументів передбачає наявність соціальної ієрархії, яка, по ідеї, не могла бути поширена серед громад мисливців і збирачів того періоду.
Виявлення цього храму породило у фахівців деякі сумніви щодо усталених теорій розвитку людського суспільства.
Місто промислової революції івреа, Італія
Фото: Flickr
Івреа, місто промислової революції 20-го століття, отримало визнання завдяки компанії Оліветті, виробнику друкарських машинок, електричних калькуляторів і пізніше - комп'ютерів.
Найбурхливіший етап розвитку Івреа пережила саме в середині минулого століття. Міські будівлі були спроектовані деким з найвідоміших італійських архітекторів і планувальників того періоду.
Промислова частина міста Івреа є важливим прикладом теорій містобудування і архітектури 20-го століття як відповіді на промислові і соціальні перетворення, у тому числі перехід від механічної до цифрової промисловості.