Фото: Getty
Зникнення хмар прискорить глобальне потепління
Парникові гази стійко руйнують шаруваті хмари, які беруть активну участь в охолодженні Землі.
Зростаюча концентрація вуглекислого газу в атмосфері Землі помітно зменшить швидкість формування шаруватих хмар над світовим океаном, що різко прискорить його прогрів і додатково посилить глобальне потепління.
Такий сценарій можливий у найближчі 100 років. Автори дослідження кажуть, що їхня модель пояснює палеокліматичну загадку еоцену, коли 50 мільйонів років тому Арктика була вільною від льоду. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Безхмарне майбутнє
Тапіо Шнайдер з Лабораторії реактивного руху NASA і його колеги з Каліфорнійського технологічного інституту опублікували в журналі Nature Geoscience дослідження, в якому говориться, що зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері загрожує зникненням хмарного шару, який закриває від сонячного світла значну частину Світового океану.
Поточний рівень концентрації вуглекислого газу в атмосфері становить близько 410 частин на мільйон за обсягом і продовжує підвищуватися в міру зростання викидів через діяльність людини.
Якщо рівень викидів в атмосферу не знизиться, а сьогодні він становить 37 мільярдів тонн на рік, то у 22-му столітті рівень вуглекислого газу може перевищити 1200-1300 ppm, це стане переломним моментом для шарувато-купчастих хмар, як показують математичні підрахунки, вони почнуть необоротно руйнуватися.
Ці хмари покривають приблизно 20 відсотків площі океану в низьких широтах і відіграють важливу роль у формуванні клімату, відбиваючи сонячні промені.
Краплі води, з яких складаються шарувато-купчасті хмари, добре поглинають довгохвильові форми тепла, що виходить від Сонця і з поверхні Землі, і таким чином охолоджують атмосферу.
Моделювання показало, що при перевищенні порога концентрації парникових газів в 1300 ppm CO2-еквівалента хмари починають руйнуватися і зникають, що призводить до різкого зростання поверхневої температури океану.
"Температура поверхні океану може піднятися на вісім градусів Кельвіна. Я думаю і сподіваюся, що поточний технологічний прогрес сповільнить викиди і ми не досягнемо цієї точки", - сказав Шнайдер.
Знову хмари виникають тільки після зниження концентрації, що істотно нижче цього порога до доіндустріальних рівнів (приблизно 300 частин на мільйон).
Вчені також кажуть, що їхнє дослідження може пояснити палеокліматичну загадку еоцену, коли приблизно 55 мільйонів років тому Арктика була вільною від льоду: океан в районі екватора нагрівся до рівня джакузі і крижані шапки, ймовірно, розтанули повністю.
Професор Массачусетського технологічного інституту, провідний експерт з фізики атмосфери Керрі Емануель, назвав описані в дослідженні лякливі перспективи вельми правдоподібними.
Восени минулого року вчені оголосили, що озоновий шар Землі повністю відновиться на всій планеті до 2060 року. Досягти цього допоміг Монреальський протокол, який набув чинності в 1989 році.
Генсек ООН Кофі Аннан каже, що "можливо, єдиною дуже успішною міжнародною угодою можна вважати Монреальський протокол".
1 січня 2019 року набула чинності поправка до протоколу, що обмежує виробництво гідрофторвуглеців. Вони безпечні для озонового шару, однак виявилися потужними парниковими газами. Детально в матеріалі
Озонові діри зникнуть до 2060 року: що допомогло.