В Україні підготували збірник розсекречених документів про період після аварії на ЧАЕС до розпаду Радянського союзу.
Безпрецедентно популярний і рейтинговий серіал Чорнобиль про аварію на ЧАЕС по всьому світу відродив або пробудив інтерес до цієї найбільшої техногенної катастрофи, яка сталася не території УРСР.
У Києві представили книгу-збірник Чорнобильське досьє КДБ. Суспільні настрої. ЧАЕС в поставарійний період, підготовлену архівом СБУ та Українським інститутом національної пам'яті.
Він заснований на сотнях розсекречених документів з архіву українського КДБ. Багато документів цієї радянської структури, що зберігаються в Москві, до сих пір під грифом "Секретно". Корреспондент.net розповідає подробиці.
Презентація книги Чорнобильське досьє КДБ
6 червня в Києві презентували книгу Чорнобильське досьє КДБ. Суспільні настрої. ЧАЕС в поставарійний період, яка представляє собою систематизований збірник архівних документів на тисячі сторінках.
Як кажуть автори збірника, документи розповідають про моделі ситуативної поведінки різних груп населення України після звістки про масштабне "ядерне лихо", а також про реакцію світової спільноти на катастрофу ЧАЕС.
Також представлена документація того, як органи держбезпеки доповідали у відповідні інстанції про стан ЧАЕС в післяаварійний період (1987-1991 роки), про заходи підвищення безпечної експлуатації об'єкта Укриття, про ситуацію в зоні відчуження.
Крім того, опубліковано протоколи засідань Оперативної групи бюро Київського міського комітету Компартії з питань, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Фото: Цензор.net
Видання підготовлено Галузевим державним архівом Служби безпеки України спільно з Інститутом історії НАН України за сприяння Українського інституту національної пам'яті та Центру досліджень визвольного руху на основі розсекречених архівних документів Комітету державної безпеки УРСР.
Директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут повідомив, що друга частина збірника буде охоплювати період будівництва ЧАЕС і безпосередньо аварії.
Книга
опублікована у вільному доступі на
сайті Інституту національної пам'яті.
Радіоактивні костюми школярів
У Києві та інших радянських містах, які постраждали від радіоктавних викидів, 1 травня 1986 року, через кілька днів після вибуху на ЧАЕС зібрали людей на демонстрації.
"На період підготовки демонстрації 1 травня учням шкіл були видані тренувальні костюми, у яких вони репетирували програму 27, 28, 29 [квітня]. З 5 по 8 травня ці костюми були здані в школі. Одяг має досить високий рівень фона. Школи мають намір здати костюми до палацу піонерів. Необхідна дезактивація", - йдеться в Шостій довідці відділу УКДБ по Києву та Київській області.
У звітах КДБ наводяться ще десятки випадків, коли іноземці намагалися терміново покинути Київ. В основному мова йде про студентів: учні з Іраку, Сьєрра-Леоне, Кенії, Того і Гвінеї-Бісау чекали допомоги від дипломатів своїх країн, а агентура КДБ намагалася переконати їх залишитися в місті.
"Туристи групи СШA (31 особа), повідомлення І-4812, які проживають в готелі Русь, вранці 29.04.86 намагалися придбати авіаквитки в Ленінград для дострокового виїзду з м.Києва, чинили тиск на адміністрацію готелю. Вжитими заходами через ОДР [офіцер діючого резерву] і агентуру обстановка нормалізована, група виїхала на екскурсію", - з Другої довідки УКДБ УРСР по Києву та Київській області про обстановку серед іноземців.
Приховування радіації
Один мілірентген на годину - це тисяча мікрорентген на годину. Реальні показники зараження в Києві 9-10 травня в 3-6 разів перевищували офіційні значення, які були зняті в 30 кілометрах від ЧАЕС одним-двома днями раніше.
Співробітники КДБ фіксували, що деякі громадяни не довіряють офіційним повідомленням, ймовірно, через часте протиріччя один з одним. Достовірними джерелами інформації деким вважалися західні радіостанції або чутки, особливо, якщо вони стосувалися наслідків для здоров'я.
Лікарі ставили постраждалим від радіації помилкові діагнози - і в той же час інші медики заперечували проти цієї практики, вказуючи на майбутні проблеми.
"За даними Шевченківського РВ УКДБ адміністрація Київської обласної та 25 лікарень, посилаючись на вказівку МОЗ УРСР (нібито Наказ №24с від 11.05.86) в історіях хвороби хворих з ознаками "променева хвороба" вказує діагноз "вегето-судинна дистонія", - із Шостої довідки.
Ліквідатори часто не знали про рівень радіації. У тому числі через погані дозиметри.
"За повідомленням агента "Моквічова", використовувані штабами ГО дозиметричні прилади не від'юстовані, що призводить до різниці в показаннях. Мають місце акти видачі для роботи несправних приладів", - із Шостої довідки.
Методичка для КДБ про аварію на ЧАЕС
До Києва з Москви надійшла методичка для КДБ - як потрібно говорити про аварію в "приватних бесідах" з іноземцями і які аргументи використовувати.
Так, потрібно було говорити, що "сумарні аварії в таких країнах, як США (Три-Майл-Айленд) і Англія (Селлафілд), перевершують те, що трапилося в Чорнобилі".
"Причиною аварії на Чорнобильській АЕС є людський фактор, а не технологічні погрішності", - йдеться в методичці, а "пропагандистський галас Заходу" навколо аварії "має явно антирадянську спрямованість".
Створення видимості свободи
"У Києві знаходяться 16 інокореспондентів. Запобігли спробі журналістів з Англії, Франції та Швеції зібрати тенденційну інформацію на залізничному вокзалі м.Києва шляхом підведення членів спецдружини УКДБ з нейтральних позицій, які замкнули іноземців на себе", - йдеться в документах.
Агенти і співробітники спецслужби грали роль звичайних містян або працівників станції, які охоче відповідають на розпити іноземців.
"У зв'язку з тим, що відразу після аварії на ЧАЕС в іноземних кореспондентів з'являлася певна недовіра до офіційних повідомлень, у 1987 році під час відвідування ними зони акцент був зроблений на створення видимості свободи пересувань, дій, контактів, обстановки повної довіри", - з повідомлення начальника УКДБ УРСР по Києву та Київській області Ю.Шрамка першому секретареві Київського обкому КПУ Г.Ревенку.
Вантажівка з горілкою
У документах чекістів є згадки про масовий продаж горілки евакуйованим і жителям приналежного до зони лиха Поліського району.
"Мають місце прояви невдоволення у зв'язку з тим, що евакуйовані забезпечуються краще, ніж місцеві. Співробітниками КДБ запобігти передумови до негативних проявів, 8.05 о 19:00 на центральну площу міста прибула вантажна машина з горілкою і почався її розпродаж", - йдеться в Шостий довідці.
Біля вантажівки зібралося близько тисячі осіб, сталася тиснява, розгорілися скандали, тому її вирішили відправити за межі міста.
"У місті та районі накопичилося багато незалучених до праці осіб, хуліганних елементів, які беруть по 10-15 пляшок горілки, необхідне посилення роботи міліції", - йдеться в документах.
Торгівля зараженими продуктами
На тлі катастрофи процвітала корупція, одні за 40 рублів купували "корочки ліквідаторів", інші за хабар отримували дозвіл на торгівлю радіоактивними овочами.
"Джерело було свідком розмови між двома продавцями овочів, які реалізовували на цьому ринку редиску з підвищеним рівнем радіоактивної зараженості, пройшовши дозиметричний контроль за хабар", - з довідки УКДБ УРСР по Києву та Київській області.
В архіві зберігається і перехоплений чекістами лист ліквідатора на ім'я Сергій, написаний восени 1987 року. Він стверджував, що на той час, коли найнебезпечніші моменти були вже позаду, робота на ЧАЕС стала залучати любителів легкої наживи.
"Насправді мало хто з них взагалі бувають на станції, а хто був, то зазвичай не 6 годин на день. Цим хлопцям, я думаю, дуже не хочеться, щоб ця благодать закінчувалася. Тим більше, що халтурити і байдикувати під дахом "особливого режиму" (як це не парадоксально), принаймні зараз, дуже зручно".
У той же час, як зауважує автор листа, у Чорнобилі само собою відмерло інше характерне для радянського часу явище - крадіжка продуктів працівниками громадського харчування:
"Годують тут дуже добре. Безкоштовно, практично без обмежень у кількості і досить якісно. Як би так організувати громадське харчування у звичайних умовах?"
Стукачі в радіоактивній зоні
У камерах кожного з основних обвинувачених в аварії на ЧАЕС була "квочка" - агент КДБ, який запам'ятовував усе, що говорили фігуранти, і схиляв підсудних до правильної, з точки зору радянської влади, поведінки під час процесу.
"Брюханов В.П. після повернення в ізолятор заявив, що найбільше він переживає за зустріч з потерпілими. Свідків він не боїться, а ці зустрічі будуть для нього найважчими. Вважає, що в аварії винен головний інженер. Йому буде важче за інших, так як першого допитують його. Боїться захворіти і тим самим затягнути терміни суду.
Фомін Н.М. почувається нормально. Вважає, що вина Брюханова невелика, і він всю її буде валити на нього. Не згоден з Дятловим з приводу того, що той не визнав себе винним. Не спав до 4-ї години ранку. На його думку суд поставлено дуже серйозно.
Дятлов О.C. заявив, що своєї провини в аварії не бачить. Винне застаріле обладнання. Якщо йому дадуть можливість висловитися, то він доведе свою невинуватість. Будівельники в аварії не винні".