Покривало Україну. Чому зникло найбільше озероСюжет

 

Міжнародна група вчених досліджувала геологію та умови існування найбільшого озера в історії Землі, яке простягалося від Альпійських гір до Аральського моря в Центральній Азії.

 

У цьому величезному водоймищі під назвою Паратетіс з'явилися види, яких не було більше ніде, в тому числі, найменші в світі кити. Корреспондент.net розповідає, як воно з'явилося і чому загинуло.

 

 

 

Коли 12 мільйонів років тому зіткнулися плити літосфери, вони не тільки створили нові гори в Центральній Європі. Вони сформували найбільше озеро в світі Паратетіс.

 

Два нових дослідження показують, як воно набуло свої обриси і як зміни в навколишньому середовищі дали поштовх появі слонів, жирафів та інших ссавців, що досі живуть на нашій планеті, пише журнал Science.

 

Залежно від періоду і підходу до досліджень, вчені називають цю водойму то океаном, то морем, то озером. Озеро Паратетіс з'явилося 34 мільйони років тому. 14-10 мільйонів років тому Паратетіс замкнулося і перетворилося в ізольоване Сарматське море (від Австрії до Туркменії, торкаючись південної частини території України).

 

Паратетіс

 

Щоб відтворити тимчасову шкалу, палеоокеанограф Ден Палчу з Університету Сан-Паулу разом з колегами зібрав відомості з геологічних і палеонтологічних джерел.

 

Коли це давнє море займало максимальну площу в 2,8 мільйона квадратних кілометрів, воно простягалося від східних Альп до сьогоднішнього Казахстану. Це більше від сьогоднішнього Середземного моря, відзначають вчені в журналі Scientific Reports.

 

За їхніми оцінками, колись це озеро містило 1,77 мільйона кубічних кілометрів води, що в десять разів більше від сьогоднішнього обсягу всіх прісних і солоних озер, разом узятих.

 

Але через кліматичні зміни озеро за п'ять мільйонів років свого існування суттєво зменшувалося в розмірах, як мінімум, чотири рази. У період 7,65-7,9 мільйона років тому рівень води в озері впав на 250 метрів.

 

Геомагнітна катастрофа. Що вбило неандертальців

 

За цей найтриваліший період всихання озеро втратило третину своєї води і понад дві третини площі. Через це в його центральному басейні, що збігається за контурами із сьогоднішнім Чорним морем, різко зріс рівень солоності.

 

Якщо до настання періоду всихання солоність Паратетіса була в тричі нижча, ніж у сьогоднішніх океанах, то після нього вона зрівнялася з цим рівнем.

 

Через такі зміни вимерли багато водних біовідів, у тому числі численні види одноклітинних водоростей та інші маленькі вільно плаваючі організми. Ті творіння, які могли вижити в солоній воді, включаючи деяких молюсків, заселили озеро, коли його розміри в більш вологі часи знову стали збільшуватися, розповідає Палчу.

 

Незабаром Паратетіс став домівкою для величезного розмаїття молюсків, ракоподібних і морських ссавців тварин, яких не було більше ніде в світі.

 

Багато з тамтешніх китів, дельфінів і тюленів були мініатюрними версіями видів, що населяли відкриті моря, розповів еволюційний біолог Павло Гольдін, який працює в Інституті зоології імені Шмальгаузена при Національній академії наук України та який не брав участі в цій роботі.

 

Один з видів, триметровий Cetotherium riabinini, був на один метр коротшим від сьогоднішнього дельфіна-афаліни, будучи найменшиим китом, знайденим у відкладеннях. Карликовість напевно допомогла цим тваринам пристосуватися до умов всихаючого Паратетіса, каже Гольдін.

 

Кліматичні зміни, що викликали скорочення озера, також вплинули на еволюцію сухопутних тварин, каже еволюційний біолог із Тюбінгенського університету Мадлен Беме. Коли рівень води знизився, нові прибережні райони перетворилися на трав'яні угіддя, ставши осередком еволюції.

 

Кіт, що жив у Паратетісі

 

Нещодавно Беме з колегами вивчила геологічні матеріали із західного Ірану, де осадові відкладення повторювали довготривалі зміни клімату.

 

Викопні знахідки показують, що в районах на північ від Паратетіса поруч з примітивною антилопою паслися предки сучасної вівці і кози. А на південь від озера, де сьогодні знаходиться західний Іран, удосталь водилися прабатьки сучасних жирафів і слонів.

 

6,25-8,75 мільйона років тому було чотири тривалих сухих періоди, і швидше за все, погодні умови змусили цих тварин мігрувати на південний захід у напрямку Африки, написали минулого місяця Беме і її колеги у виданні Communications Earth & Environment.

 

Там вони еволюціонували, породивши велику різноманітність тварин, якими сьогодні славиться африканська савана.

 

А Паратетіса була уготована більш сумна доля. Озеро припинило своє існування 6,7-6,9 мільйона років тому, коли через ерозію в його південно-західній частині виник вихід для води.