Фото: NASA
Ультракомпактна карликова галактика M60-UCD1
У центрі M60-UCD1 розташована надмасивна чорна діра з масою, що становить 15% від маси всієї карликової галактики.
Міжнародний колектив вчених, серед яких є і російський дослідник - Ігор Чилингарян з Державного астрономічного інституту імені Штернберга Московського державного університету - відкрив надмасивну чорну діру в центрі карликової галактики, передає
Lenta.ru.
Ультракомпактна карликова галактика M60-UCD1 розташована на відстані 54 мільйони світлових років від Землі, недалеко від еліптичної галактики Messier 60. Половина маси M60-UCD1 зосереджена в центральній області об'єкту, яка має діаметр 160 світлових років. Це приблизно в тисячу разів менше від розмірів всього Чумацького Шляху.
У дослідженій галактиці є 140 мільйонів зірок. Ультракомпактні галактики є одними з найбільш щільних зоряних систем у Всесвіті. Їхня маса не перевищує 200 мільйонів сонячних мас. Таке велике її значення могло бути наслідком особливостей еволюції галактичної матерії або наявністю надмасивної чорної діри.
Вчені в результаті моделювання динамічних умов в M60-UCD1 підтвердили друге припущення, а спостереження з космічного телескопа Hubble і обсерваторії Gemini на Гаваях дозволили переконатися в цьому. Телескоп NASA дозволив визначити розміри і щільність галактики, а обсерваторія на недіючому вулкані Мауна-Кеа - динаміку галактики.
Учені дійшли висновку, що в центрі M60-UCD1 розташована надмасивна чорна діра з масою, що становить 15 відсотків від маси всієї карликової галактики. Для порівняння: маса такої ж діри у центрі Чумацького Шляху складає лише 0,01 відсотка всієї маси Галактики.
Маса чорної діри в M60-UCD1 оцінюється в 21 мільйон мас Сонця. Вчені вважають, що однією з причин розбіжності в масі та розмірах карликової галактики є те, що частину її речовини перетягнула на себе більш велика зоряна система Messier 60.
Надалі, за припущенням учених, M60-UCD1 зіллється зі своїм сусідом, у центрі якого є ще гігантська надмасивна чорна діра масою 4,5 мільярда сонць. Це об'єднання буде супроводжуватися злиттям двох дір.
Результати своїх досліджень автори опублікували в журналі Nature, а коротко з ними можна ознайомитися на сайті NASA.