Тріщини на Діоні виявилися не відкладеннями інею, а крижаними скелями в розломах порід.
Зонд Cassini передав детальну фотографію поверхні супутника Сатурна - Діони. На знімку видно тріщини, які покривають всю поверхню супутника, повідомляє NASA.
Тріщини складають контраст з округлими кратерами, які, як правило, покривають поверхню супутників планет. Перші знімки тріщин були зроблені за допомогою апарату Voyager, але погана якість фотографій не дозволяло визначити їх природу.
Знімки, зроблені Cassini 11 серпня, показали, що тріщини не є відкладеннями інею, а, швидше за все, являють собою зразки крижаних скель в розломах породи.
Тріщини могли бути наслідком орбітальної еволюції Діони і ефектом приливних напружень з часом.
Десять відкриттів міжпланетної станції Cassini
Dione dwarfing Rhea
Діона і карликова Рея
Природний супутник Сатурна Діона складається переважно з водяного льоду зі значною домішкою кам'яних порід у внутрішніх шарах (судячи зі щільності супутника).
На Діоні кратери не мають таких високих стінок і центральних гірок, як на Місяці і Меркурії. Мабуть, через пластичність льоду деталі рельєфу згладжуються протягом геологічно значущих проміжків часу (аналогічні процеси йдуть також на Каллісто).
Діона має тонку атмосферу, яка містить іони кисню з щільністю приблизно в один іон на 11 см3.
У травні 2013 року на основі даних Cassini фахівці з лабораторії реактивного руху NASA висунули припущення, що під поверхнею Діони може бути або колись був океан.
Нагадаємо, раніше планетологи заявили, що хімічні умови в підлідному океані на супутнику Сатурна Енцеладі сприяють зародженню і існуванню життя.
Крім того, фахівці з хімічної молекулярної динаміки з'ясували, що життєві форми на метановій і безкисневій основі можуть існувати на холодному супутнику Сатурна - Титані.
Місія "Кассіні-Гюйгенс" - спільний проект космічних агентств США, Європи та Італії з вивчення Сатурна. Він відноситься до числа так званих флагманських місій - найамбітніших і найдорожчих проектів американської космічної програми.
Cassini запустили в 1997 році, а орбіти планети він досяг 1 липня 2004 року. В кінці вересня 2010 року зонд почав новий етап своєї місії, що отримав назву "Сонцестояння" (Solstice): термін роботи апарату продовжений до 2017 року, а сам зонд дасть вченим можливість вперше детально вивчити весь сезонний період Сатурна.
Остання фаза життя зонда, що отримала ім'я "Фінал опери" (Grand Finale) за підсумками голосування серед відвідувачів сайту NASA, розпочнеться наприкінці 2016 року.
Cassini здійснить серію потенційно небезпечних маневрів, які дозволять астрономам поглянути на Сатурн і його супутники з нових ракурсів. У фіналі планується зіштовхнути Cassini з Сатурном і зібрати унікальні дані про структуру та фізичні властивості шарів його атмосфери.
Північний полюс Сатурна. Хмари на цьому полюсі утворюють шестикутник - гігантський шестикутник. Вчені досі не можуть знайти пояснення цьому феномену