Тяжіння Землі змушувало надра Місяця розтягуватися і стискатися, що покрило його поверхню своєрідною сіткою.
Гравітаційна взаємодія Землі і Місяця, що породжує припливи і відливи, не проходить безслідно для супутника нашої планети - його поверхня помережується своєрідною сіткою з тріщинами і дрібними проваллями, з'ясували учені, що опублікували статтю в журналі Geology.
"Ми знаємо, що відносини між Місяцем і Землею сягають корінням ще часу їх народження, проте ми були вкрай здивовані тим, що Земля досі є своєрідним космічним скульптором, що змінює і визначає форму Місяця", - заявив Томас Воттерс (Thomas Watters) зі Смітсонівського інституту у Вашингтоні, чиї слова цитує прес-служба закладу.
Воттерс і його колеги дійшли такого висновку, вивчаючи знімки, зібрані зондом LRO з моменту його прибуття на місячну орбіту в червні 2009 року. На цих фотографіях учені шукали особливі форми рельєфу - так звані скидні уступи, своєрідні "складки" гірських порід, що виникли в результаті зсуву двох пластів порід відносно один одного.
Подібні структури, як пояснює учений, вважаються слідами відносно недавньої геологічної активності на Місяці і їх вивчення може допомогти нам зрозуміти, коли надра Місяця охололи і що з ним відбувалося в минулому.
Раніше, розповідає Воттерс, ученим вдалося виявити близько 15 подібних структур на знімках з LRO. Аналіз, проведений його групою, дозволив знайти понад 3,2 тис. скидних уступів, що стали в результаті цього найпомітнішою рисою тектоніки Місяця, а також розкрив дві їх незвичні риси, які змусили авторів статті задуматися про те, як виникли ці сліди геологічної активності.
Як пояснює Воттерс, раніше геологи вважали, що уступи виникли в далекому минулому Місяця в результаті стиснення його надр, що сталося після замерзання його ядра та охолодження порід. Якби це було так, то всі уступи були б украй древніми і спрямованими в довільні сторони, оскільки надра супутника Землі стискалися б з однаковою швидкістю у всіх його точках.
Але насправді це не так - ученим вдалося знайти вкрай молоді уступи, чий вік не перевищує 50 млн років, а також показати, що всі вони спрямовані в одну сторону. Причиною їх появи, як показали розрахунки Воттерса і його колег, були так звані приливні сили, породжувані гравітаційною взаємодією Землі і Місяця.
Іншими словами, тяжіння Землі змушувало надра Місяця розтягуватися і стискатися, що покрило його поверхню своєрідною сіткою зі скидними уступами і іншими формами рельєфу, пов'язаними з їх появою.
Схожі процеси, як припускають учені, можуть відбуватися на супутниках інших планет Сонячної системи. Вони, за словами Воттерса, в принципі можуть породжувати слабкі "місяцетруси" та інші тектонічні феномени, які можна буде спробувати виявити під час наступної висадки місяцеходів чи людей на поверхню Місяця чи його "тезків".
Раніше NASA показало рідкісну фотографію МКС на тлі Місяця. Крім того, астронавти МКС показали блискавку з космосу і світанок над Землею з орбіти.