Тейя - гіпотетична планета, зіткнення якої із Землею привело до утворення Місяця
Планетологи уже давно сперечаються, чому сьогодні в місячних породах майже немає води, натрію, калію і низки інших легких елементів.
"Зародок" Місяця перебував занадто далеко від Землі після зіткнення своєї прародительки Тейї з нашою планетою, тому на супутнику майже немає води і багатьох легких елементів, йдеться в статті журналу Nature Geoscience.
"Відсутність води та інших летких речовин на Місяці давно є таємницею для нас, загадкою, яку потрібно вирішити для того, щоб розуміти, як виникла наша планета і її супутниця. Наші нові розрахунки показують, що на останніх фазах росту Місяця ці речовини в основному осідали на Землі, а не на її супутниці", - цитра РИА Наука Робіна Кенапа з Південно-Західного дослідницького інституту в американському Боулдері.
Планетологи уже давно сперечаються, чому сьогодні в місячних породах майже немає води, натрію, калію і низки інших елементів, що легко випаровуються, у великій кількості присутніх на Землі.
В середньому, в місячній корі і мантії цих елементів у 100 разів менше, ніж в їхніх аналогах на Землі, що вкрай складно пояснити з погляду теорії формування планет.
Гравітація Землі розколола поверхню Місяця
Чимала частина планетологів сьогодні вважає, що цю розбіжність можна пояснити тим, що більша частина летких речовин просто випарувалася у відкритий космічний простір після того, як останки Тейї, предтечі Місяця, були викинуті на орбіту Землі після зіткнення з нашою планетою.
Кенап і його колеги засумнівалися в цьому, оскільки останки Тейї рухалися із занадто низькою швидкістю для того, щоб "втекти" в космос.
Автори статті спробували знайти істинну відповідь на дану загадку, використовуючи розроблену ними модель "місячного диска", набору з останків Тейї і матерії Землі, з яких сформувався Місяць у далекій юності Сонячної системи.
Розрахунки Кенапа і його команди показали, що дива у вмісті летючих речовин в місячних породах пояснюються двома речами - тим, що Місяць рухався під час свого формування, і тим, що породи "місячного диска" залишалися в розплавленому вигляді протягом кількох століть.
Фото північного полюса Місяця спантеличило вчених
Спочатку, як пояснюють планетологи, Місяць почав формуватися у відносно "густій" і гарячій центральній частині диска, де леткі речовини були присутні тільки у вигляді пари, не здатної осісти на поверхні супутниці Землі.
Через кілька десятиліть і століть Місяць, що набрав до того моменту близько 60% своєї маси, почав мігрувати в бік своєї сучасної орбіти, розташованої набагато далі від Землі, ніж точка її народження.
Завдяки цьому майже всі летючі речовини, в тому числі вода і лужні метали, почали остигати і конденсуватися в "гальку" і міні-астероїди вже після того, як Місяць залишив свою колиску.
Подібні частинки матерії, багаті летючими речовинами, перебували поза гравітаційною "сферою впливу" майбутнього Місяця, в результаті чого вони осіли на поверхні Землі, а не супутниці. Це, як вважає Кенап, і пояснює те, чому на Місяці майже немає води і цілої низки інших речовин.
Такий двоетапний сценарій формування Місяця, зазначає планетолог Стів Деш з університету Арізони в Темпі у коментарі журналу Nature, володіє одним недоліком. Як зазначає дослідник, він не пояснює того, чому частки деяких ізотопів - наприклад, титану, фактично ідентичні для Землі та її супутниці, а інші, навпаки, відрізняються.
Тим не менш, Деш вважає, що подібна модель "місячного диска" в принципі здатна пояснити ці неузгодженості, що наближає нас до розкриття таємниці народження Землі і Місяця.