Фото: NASA
Торнадоподібні плазмові утворення вперше спостерігалися на Сонці ще на початку двадцятого століття
Вчені визначили, що магнітне поле в сонячному торнадо направлено горизонтально, а не вертикально, як у вулканічних протуберанцях (волокнах).
Плазмові торнадо на поверхні Сонця виявилися не схожі на земні вихори - вони стоять на місці, а не обертаються. Про це пише
N+1, посилаючись на результати досліджень на порталі ArXiv.org
Вчені, відстеживши напрямок руху плазми в цих структурах, прийшли до висновку, що вони більше схожі на протуберанці або волокна, що складаються з відносно холодної плазми.
Торнадоподібні плазмові утворення вперше спостерігалися на Сонці ще на початку двадцятого століття, новий сплеск інтересу до них почався кілька років тому, коли космічна обсерваторія SDO отримала зображення цих структур із хорошим розширенням.
На отриманих відео і фотографіях було видно гігантські структури, що обертаються, схожі на земні торнадо, які висіли над фотосферою.
Раніше передбачалося, що заряджені частинки в цих утвореннях рухаються уздовж силових ліній по спіралі і можуть відігравати важливу роль у нагріванні речовини сонячної корони.
Щоб зрозуміти природу таких плазмових структур, група астрономів на чолі з Ніколасом Ламброссом проаналізувала дані із трьох космічних апаратів і наземних сонячних обсерваторій, отримані в липні 2014 року.
Вчені визначили, що магнітне поле в сонячному торнадо направлено горизонтально, а не вертикально, як у вулканічних протуберанцях, при цьому напруженість магнітного поля біля основи структури становить близько 30 Гаусів.
Композитне зображення торнадоподібного протуберанця, отримане 15 липня 2014 року в екстремальному ультрафіолетовому діапазоні
Завдяки ефекту Доплера вдалося дізнатися швидкість руху плазми, яка склала близько 65 кілометрів на секунду, довжина торнадоподібних утворень при цьому становить близько 80 тисяч кілометрів.
Виходить, що торнадо більше схожі на протуберанці або волокна, що складаються з відносно холодної плазми, а результати спостережень не можуть бути інтерпретовані як обертання плазми всередині утворення.
Видиме для земного спостерігача "обертання", імовірно, проекція на площину неба руху плазми уздовж ліній магнітного поля. Питання про природу цих плазмових структур залишається відкритим і результати роботи накладають необхідні обмеження на майбутні моделі магнітних полів у таких утвореннях та рух плазми в них.