Перший в історії прибулець з галактичного простору може бути міжзоряним вітрильником, вважають вчені з Гарварду.
Астероїд Оумуамуа, перший потраплений у Сонячну систему міжзоряний об'єкт, може бути космічним вітрильником, вважають астрофізики з Гарвардського університету Абрагам Лоеб і Шмуль Бялий.
Ця гіпотеза дозволяє зрозуміти, звідки в цього об'єкта додаткове прискорення, яке не пояснюється гравітацією Сонця і планет чи сонячним вітром. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Міжзоряний гість
Коли Оумуамуа відкрили 18 жовтня 2017 року, то оцінили його як комету. Швидкість об'єкта становить 26 кілометрів за секунду по незамкненій гіперболічній траєкторії. Це говорить про те, що Оумуамуа прибув з-поза меж Сонячної системи.
Однак дослідники не знайшли в об'єкта ознак кометної природи, таких, як хмара газу, і перекваліфікували його в астероїд. Спостереження оптичними телескопами показали, що Оумуамуа має протяглу сигароподібну форму, червонуватий відтінок і високу щільність.
У червні цього року астрономи, які вели вимірювання траєкторії Оумуамуа за допомогою космічного телескопа Hubble, європейського телескопа VLT у Чилі, а також французько-канадського телескопа CFHT на Гаваях, виявили слабке "стороннє" прискорення астероїда - близько 4,9×10-6 м/с2.
Його неможливо пояснити ні гравітацією Сонця і планет, ані впливом сонячного вітру.
Розрахунки вчених показали, що таке прискорення можуть створювати струмені газу і пилу, у які перетворюються летючі речовини на поверхні об'єкта при наближенні до Сонця.
Цей ефект "дегазації" спостерігається в комет, проте ніяких ознак кометної активності в Оумуамуа виявлено не було.
Розвідувальний корабель іншопланетян
Гарвардські вчені Абрагам Лоеб і Шмуль Бялий у статті, відправленій у
The Astrophysical Journal, пишуть, що якби Оумуамуа дійсно був кометою, то найбільш помітна "дегазація" спостерігалася б при максимальному зближенні із Сонцем.
Окрім того, зазначають вони, струмені газу змушували б швидко змінюватися параметри обертання тіла, чого по факту не спостерігалося.
Як зазначають астрофізики, після того, як загадковий астероїд залишив межі Сонячної системи, він прискорився, а не уповільнився, як це мало би статися.
Вчені прийшли до висновку, що Оумуамуа міг прискоритися під впливом сонячного випромінювання. Таке джерело енергії дозволило б, як зазначають вчені, іншопланетному зонду подорожувати по Галактиці, не потребуючи нічого іншого, окрім сонячного світла, замість палива.
Астрофізики не заперечують, що астероїд має природне походження, так як не випромінює ніяких радіосигналів, які можна виявити доступними людству засобами.
Однак Лоеб і Бялий вважають, що Оумуамуа може виявитися недіючим сонячним вітрилом, тобто частиною якогось стародавнього космічного корабля. Іншими словами, Оумуамуа може бути спеціально побудованим іншопланетянами штучним об'єктом, розвідувальним кораблем прибульців або ж космічним сміттям, йдеться в документі.
Автори зазначають, що відношення маси до площі в усіх відомих об'єктів Сонячної системи на порядок вище, ніж в Оумуамуа, а отже, ми маємо справу або з принципово новим класом небесних тіл, або це штучний об'єкт.
Астероїд має ідеальні пропорції, щоб витримувати зіткнення з космічним пилом і не мати при цьому надлишкової маси, яка завадила б міжгалактичним польотам.
Така конструкція багато в чому схожа з проектами космічних кораблів з використанням світлового вітрила, розроблених за програмами Starshot та IKAROS, підсумували астрофізики.
Утім, вони самі називають такий сценарій екзотичним.
Як сконтактувати з прибульцями
Тим часом вчені з Массачусетського технологічного інституту в Кембриджі розповіли в
The Astrophysical Journal, що потужні лазери, уже побудовані на Землі, можна використовувати для "підсвічування" Землі і встановлення якнайшвидшого контакту з високорозвиненими іншопланетянами.
Розрахунки вчених під керівництвом Джеймса Кларка показали, що постійно працюючі лазери потужністю в один мегават можна помітити на відстані близько 20 тисяч світлових років, використовуючи телескопи з дзеркалом розміром лише в один метр.
З їхньою поміччю можна передавати і отримувати інформацію. Так, випромінювач потужністю у 2 мегавати і великий оптичний телескоп, такий, як збудовуваний E-ELT, дозволять пересилати дані на Проксиму b, потенційно населену планету в системі Альфа Центавра, зі швидкістю в десятки кілобітів за секунду.
Для забезпечення зв'язку з KIC 8462852 або зоряною системою
TRAPPIST-1, ще однією потенційно населеною "колискою життя", знадобиться вже телескоп діаметром в 45-50 метрів або перенесення лазера на борт літака. І в тому, і в іншому випадку швидкість передачі даних упаде до 600 біт за секунду.
"Подібні установки було б оптимально будувати не на Землі, а на зворотному боці Місяця. Там вони в принципі не зможуть зашкодити супутникам чи позбавити зору людей, у чиї очі може потрапити промінь таких лазерних маяків", - робить висновок Кларк.