Підсумки року від Корреспондент.net: Україна в 2010 році

Напередодні Нового 2011 року Корреспондент.net згадує найважливіші події минулого 2010 року. Українцям він запам'ятається, в першу чергу, приходом до влади Віктора Януковича, скасуванням політреформи, неоднозначними Харківськими угодами з Росією, наступом на опозицію і аномальною спекою.

Менш ніж через рік після того, як лідер Помаранчевої революції Віктор Ющенко залишив президентську посаду, програвши на виборах Віктору Януковичу, майже всю політичну карту країни можна сміливо забарвити в біло-блакитні кольори Партії регіонів.

Януковичу знадобилося всього десять місяців, щоб підпорядкувати собі всі три гілки української влади і зайти на територію неофіційної четвертої - журналістики. Остання поряд з народом стала, на думку багатьох, єдиною силою, що впливає на рішення Президента. Адже з опозицією Глава держави також розібрався - значна частина соратників його головних політичних конкурентів перейшла під сині прапори, а щодо колишнього прем'єра і її чиновників порушено кримінальні справи.

Незважаючи на обіцянку "покращання життя", з якою Янукович виграв президентські вибори, в першу чергу почала втілюватися в життя обіцянка "стабільності". З дня своєї інавгурації четвертий Президент стабільно підпорядковує собі всі державні механізми: його партія отримує Кабінет міністрів, в парламенті створюється стабільна, майже конституційна більшість, а Конституційний суд на тлі цього скасовує політреформу, наділяючи Президента величезними повноваженнями, і, як охарактеризували цей крок ЗМІ, перетворюючи Януковича у царя. Отримавши право самостійно вирішувати долю виконавчої влади, він запускає адмінреформу, на третину скорочує кількість міністрів і в цілому держчиновників. Важливу роль у цій історії зіграла переконлива перемога команди Януковича на осінніх місцевих виборах, примножуючи силу Партії регіонів там, де раніше домінували її опоненти.

За неповний рік президентства новоспечений лідер України проявив себе і на міжнародній арені. У перші сто днів перебування на найвищій посаді Янукович вирішив спірне питання щодо вступу в НАТО, задекларувавши позаблоковий вибір держави, і домовився про знижку в ціні на російський газ в обмін на пролонгацію перебування Чорноморського флоту в Криму. Ще через кілька місяців Янукович отримав від Євросоюзу План дій щодо безвізового режиму. Значне потепління відносин України з Росією за президентства лідера біло-блакитних було цілком прогнозованим, однак мало хто очікував, що в перервах між частими зустрічами зі своїм російським колегою Янукович буде постійно говорити про те, що на першому місці в Україні - євроінтеграція. Багато аналітиків вважають, що Президент лукавить, намагаючись одночасно задобрити і своїх виборців і залишок "помаранчевого" електорату. Як би там не було, вибудувана Януковичем безкомпромісна вертикаль влади доводить, що альтернативі його лідерства поки що немає.

Так довго вона ще ніколи не мовчала. Озвучене екзит-полами друге місце на президентських виборах-2010 настільки засмутило Юлію Тимошенко, що ні вона сама, ані її прес-служба протягом декількох днів після другого туру виборів 7 лютого не давали нічого про себе знати. Лише коли злостивці перемили їй всі коси, а в народі поповзли чутки, що прем'єр захворіла або емігрувала, Тимошенко нарешті вийшла з тіні. Стоячи перед об'єктивами телекамер 11 лютого глава уряду поводилася незвично стримано і, як не дивно, лише раз згадала про вибори, розкритикувавши команду Віктора Януковича за популізм. Напевно, вже тоді Тимошенко знала, що через місяць критика стане її основним видом діяльності, однак за крісло президента Тимошенко боролася до останнього.

За тиждень до інавгурації Януковича Вищий адмінсуд України почав розгляд позову Тимошенко про оскарження результатів волевиявлення українців, підкріпленого дев'ятьма томами матеріалів про фальсифікації результатів виборів. Прем'єр попросила суд призначити повторне голосування і заборонити проведення інавгурації Януковича до розгляду її скарги по суті. У підсумку, адмінсуд частково задовольнив клопотання Тимошенко і тимчасово призупинив дію рішення ЦВК щодо встановлення результатів виборів. Водночас, суд залишив без розгляду клопотання про заборону Януковичу приймати присягу президента, аргументуючи це тим, що він не є відповідачем у справі. У цілому, незважаючи на копітку підготовку матеріалів (напевно, саме цим прем'єр була зайнята в перші дні після другого туру), Тимошенко цей суд програла, а за ним і всі наступні битви з новою владою.

З початком весни Верховна Рада висловила недовіру Кабміну Тимошенко. На відміну від підсумків президентських виборів, такий результат був цілком очікуваним, тому що відповідний хід Тимошенко не змусив себе довго чекати. Вже 9 березня її обрали лідером так званої об'єднаної опозиції, до якої, щоправда, увійшли лише п'ять політсил, причому далеко не найбільш рейтингових. Десяткам нардепів від БЮТ, включаючи представників великого бізнесу, такий поворот подій припав не до душі і вони один за одним почали приєднаються до новоствореної більшості. Наступним ударом по Тимошенко стало порушення кримінальних справ, причому як щодо її самої, так і проти низки її найближчих соратників. Ще однієї поразки Тимошенко зазнала в ході місцевих виборів, але це вже тема для окремої номінації. З усього перерахованого вище можна зробити висновок, що рік, який минає, у Юлії Володимирівни явно не був вдалим, а перспективи в наступаючому виглядають туманно.

У підсумках 2009 року Корреспондент.net зазначив парадоксальне протистояння Президента і прем'єр-міністра України. У 2010-му цьому протистоянню прийшов кінець: рік, що минає, ознаменувався не тільки зміною влади в країні, але і поверненням до старої форми правління - президентсько-парламентської.

30 вересня Конституційний суд скасував політреформу: суд визнав неконституційним внесення змін до Конституції в 2004 році й зобов'язав владу привести правила гри у відповідність з редакцією Конституції 1996 року. Таким чином, новообраний Віктор Янукович отримав повноваження, які мав президент Леонід Кучма. У результаті політреформи політична вага прем'єра фактично не поступалася Президенту, а після її скасування глава держави вкотре отримав повний контроль над Кабміном. Тепер він може сам, без участі парламенту, визначати, кому бути чи не бути прем'єром, призначати і звільняти міністрів, керувати безпосередньою роботою Кабміну і скасовувати будь-які його акти. За парламентом, правда, закріпилося право відправляти уряд у відставку, висловлюючи вотум недовіри.

Перезавантаження старої системи управління державою викликало шквал критику з боку української опозиції. Зокрема, екс-прем'єр Юлія Тимошенко порівняла повернення до Конституції 1996 року з ДКНС і закликала терміново переобрати всі органи влади. Крім того, низка політологів назвали рішення КС "апофеозом цинізму" і "зґвалтуванням" Основного закону. Європа сприйняла скасування політреформи-2004 спокійніше, але з не меншим здивуванням. У Венеціанській комісії повернення до Конституції-1996 назвали "вкрай незвичайним" кроком, оскільки зробив це не парламент, який приймав політреформу, а Конституційний суд. Також експерти не забули нагадати й про погрози розбалансованості влади. Чим же реально загрожує стара редакція Конституції в руках у нової влади, поки сказати важко.

Зріст першого - 192 см, вага - близько 110 кг, захоплення - голуби, теніс. Зріст другого - 162 см, вага - близько 50 кг, захоплення - фотографія, йога. Перший вболіває за донецький Шахтар, другий - за пітерський Зеніт. Перший неодноразово виконував на публіці пісню Сплять кургани темні, а другий зізнавався, що любить слухати Deep Purple і Led Zeppelin. Але, незважаючи на всі перелічені вище факти, Віктору Януковичу та Дмитру Медведєву у році, що минає, було про що поговорити.

Президенти України і Росії в цілому 11 разів залишалися наодинці, до того ж неодноразово перетиналися під час міжнародних самітів та конференцій. Ніхто з-поміж іноземних лідерів або українських губернаторів не був удостоєний честі зустрічатися з Віктором Федоровичем так часто. Янукович і Медведєв разом каталися на Победах, відпочивали в Криму, бродили парком в Горках, але не забували про справи державні. "Люди давно чекали, коли країни знімуть незрозумілу тональність у відносинах", - заявив Янукович у квітні і схвалив зрозумілу для всіх угоду про продовження терміну перебування в Криму Чорноморського флора РФ на 25 років з правом подальшої пролонгації ще на п'ять років. Натомість Медведєв погодився знизити на третину вартість російського газу для України.

Тим не менше, у вересні влада Севастополя змушена була визнати, що очікування міста у зв'язку з підписанням угоди про продовження термінів базування російського флоту не виправдалися. Більше того, влітку влада підвищила на 50% вартість газу для населення, а восени Микола Азаров назвав неринковою формулу ціни російського газу для України. Співпраця між Києвом і Москвою в інших галузях далі декларацій і консультацій поки не просунулася. Це, однак, не заважає Віктору Януковичу копіювати стиль управління Російського керівництва.

Стаття 8 Закону України про статус народного депутата свідчить: у своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі, завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватися від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду, державу. Судячи з усього, частина українських парламентаріїв або ніколи не читали законів, або плювати хотіли на якісь норми.

Фотографії квітневих і грудневих запеклих бойових дій в стінах Ради облетіли весь світ, заповнивши перші шпальти відомих і не дуже газет. У цьому році винахідливі українські депутати прийняли на озброєння нові аргументи у політичній боротьбі: димові шашки, яйця, ланцюги, стільці. Більше того, спікер Володимир Литвин спробував здивувати громадськість заявою, що депутати носять у парламенті зброю, яку поки що застосовувати не доводилося.

Проте навіть без холодної зброї заворушення в парламенті призвели до численних жертв. У квітні в ході обговорення питання про продовження перебування російського флоту в Криму, що запам'ятався літаючими яйцями і димовими шашками, найбільше дісталося Олесю Донію. У грудні жертвами парламентських кулачних боїв стали колеги нунсівця з меншості - депутати з фракції БЮТ, начисто програвши сутичку за стратегічну позицію в президії парламенту. Група захоплення з протиборчого табору майстерно використовувала чисельну і якісну перевагу, відправивши низку отетерілих бютівців на лікарняні ліжка. Незважаючи на здавалося б очевидні речі, один з лідерів ПР Михайло Чечетов заявив, що регіонали поводилися "толерантно, і ніяких бійок у Верховній Раді не було". Тим не менше, через кілька днів депутат Валерій Коновалюк перепросив українців за бійку в парламенті, однак у те, що винні зазнають справедливого покарання за беззаконня в законодавчому органі країни, віриться не дуже.

"Це життя. Хтось перемагає, а хтось ні", - заявив Віктор Янукович через три дні після місцевих виборів, за підсумками яких рідна для Президента Партія регіонів впевнено випередила всіх конкурентів. Микола Азаров ознайомився з результатами волевиявлення українців і вимовив: "Вибори показали, що народ довіряє владі". Чи має рацію прем'єр чи ні, але майже у всіх обласних радах партія влади сформувала більшість. Крім того, однопартійці перших осіб країни стали мерами всіх міст-мільйонників. Найзапекліша боротьба розгорнулася в Одесі та Харкові, де регіонали Олексій Костусєв і Геннадій Кернес випередили відповідно представника Фронту змін Едуарда Гурвіца і кандидата від БЮТ Арсена Авакова.

"Це були найбрудніші вибори в історії незалежної України", - заявила Юлія Тимошенко, політсила якої хоч і посіла друге місце по країні, проте істотно втратила у порівнянні з попередніми кампаніями. Справедливості заради варто зазначити, що в ряді регіонів соратники Юлії Володимирівни в силу різних причин, були викреслені з бюлетенів. Не в найкращому настрої після виборів був і Сергій Тігіпко, партія якого показала всього лише шостий по країні результат. Арсеній Яценюк, навпаки, випромінював оптимізм, адже його дітище в результаті задовольнялося третім загальнонаціональним місцем. Однак справжнім відкриттям місцевих баталій стала ВО Свобода Олега Тягнибока: націоналісти перемогли в Галичині, а також пройшли в ряд облрад у центральних областях. Ще одним доказом радикалізації суспільства стало подолання тривідсоткового бар'єру відверто проросійських сил у Криму (Російська єдність) і Одеській області (Родіна).

"Я побудую і зміцню демократію. Україна буде не на словах, а на ділі демократичною", - заявив у січні кандидат у президенти Віктор Янукович. Півроку потому екс-президент Віктор Ющенко оцінив виконання своїм наступником даної обіцянки: "Я можу сказати, що свобода слова в моєму розумінні сьогодні в Україні відсутня". З Віктором Андрійовичем важко не погодитися. Вересневі опитування показали, що майже половина громадян відчули згортання свободи слова після президентських виборів. Крім того, впливові міжнародні організації, зокрема, ПАРЄ і Європарламент, постійно висловлюють стурбованість згортанням свобод в Україні, а Репортери без кордонів у своєму щорічному рейтингу свободи ЗМІ опустили Україну з 89 на 131 місце. У першу чергу Київ критикують за необ'єктивність та упередженість з боку телеканалів і газет. Наприклад, частота згадок опозиції в матеріалах провідних українських засобів масової інформації знизилася з 33,5% у травні до 20,6% у вересні. При цьому найчастіше діяльність влади висвітлюється у позитивному ключі, а їх супротивників - у критичному. Якщо в травні у провідних ЗМІ було близько 17% негативних оцінок дій Януковича, то у вересні - менше 11%.

У результаті через кілька місяців після інавгурації нового президента в Україні розпочався рух Без цензури, який виступає проти обмеження свободи слова в країні. Однак, незважаючи на очевидні для багатьох речі, гарант Конституції, як і раніше вважає, що ситуація зі свободою слова абсолютно не змінилася, а Ганна Герман чомусь упевнена, що Україна стане центром розвитку свободи преси на всьому пострадянському просторі. Тим часом на тлі цих заяв львівський суд заборонив вихід в ефір рограми про офіційні доходи та реальні витрати місцевих чиновників. Раніше глядачі так і не побачили різких сюжетів про Голодомор і про рівень володіння українською мовою вищих чиновників, пародії на яких також ураз зникли з екранів.

"Журналістські теми, а з ними все життя остаточно поділилися на прохідні по ТБ і непрохідні по ТБ", - сказав у цьому році Леонід Парфьонов про ситуацію зі свободою ЗМІ в Росії, отримуючи премію Лістьєва. У ряді випадків, на жаль, ці слова можуть бути застосовні і до України.

У вересні, напередодні десятиліття зникнення і вбивства Георгія Ґонґадзе, Генпрокуратура назвала замовника вбивства журналіста. Слідчі дійшли висновку, що генерал-лейтенант міліції Олексій Пукач отримав наказ убити Ґонґадзе від тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Силове відомство повідомило, що приблизно 13-14 вересня 2000 року в своєму службовому кабінеті в місті Києві по вулиці Богомольця, 10 Кравченко усно віддав Пукачу злочинний наказ - убити журналіста Ґонґадзе для припинення журналістської діяльності. Вищезазначена заява викликала подив у суспільстві, оскільки до цього часу невідомо, якими особистими мотивами керувався покійний Кравченко, віддаючи наказ знищити Ґонґадзе.

Прокуратура також відрапортувала про завершення слідства щодо Пукача. Колишнього міліцейського генерала звинувачують в організації вбивства відомого журналіста. Звинувачення щодо Пукача сформульовано за чотирма статтями Кримінального кодексу в двох редакціях. При цьому Генпрокуратура наголосила, що продовжить досудове слідство для того, щоб встановити особи всіх, хто мав відношення до вбивства Ґонґадзе. У свою чергу колишній адвокат Пукача Олег Мусієнко переконаний, що у слідчих є достатньо доказів для того, щоб притягнути до відповідальності всіх причетних до резонансного вбивства вже зараз.

Таким чином, питання, хто ж насправді є замовником одного з найрезонансніших убивств за всю історію незалежної України, в році, що минає 2010 так і залишилося без відповіді.

2010 рік, крім усього іншого, запам'ятався кримінальними справами проти чиновників, які обіймали високі кабінети в уряді Юлії Тимошенко. У повідомленнях Генпрокуратури часто фігурували прізвища колишнього першого заступника голови Нафтогазу України Ігоря Діденка, екс-голови Державної митної служби Анатолія Макаренка і екс-заступника начальника Енергетичної регіональної митниці Тараса Шепітька, які проходять у справі про повернення RosUkrEnergo 11 млрд. куб м газу. Крім того, в Росії була затримана колишня заступник головного бухгалтера Нафтогазу Марія Кушнір. У правоохоронців є запитання і до Богдана Данилишина, міністра економіки в Кабміні Тимошенко, який довгий час переховувався за кордоном. У жовтні оголошений у міжнародний розшук по каналах Інтерполу Данилишин був затриманий у Празі.

Список затриманих екс-міністрів поповнив екс-глава Мінприроди Георгій Філіпчук, а також колишній т.в.о. міністра оборони Валерій Іващенко, яких звинувачують у завданні збитків державі на великі суми. При цьому силовики на досягнутому не зупинилися і до кінця року вирішили порушити кримінальну справу проти Юлії Тимошенко. Її звинувачують у нецільовому використанні коштів від продажу квот по Кіотському протоколу. Права рука лідера БЮТ - Олександр Турчинов - також став частим гостем слідчого управління ГПУ. Крім цього найближчого союзника Тимошенко, екс-главу МВС Юрія Луценка підозрюють у розтраті майна: якщо суд визнає висунуте звинувачення доведеним, йому загрожує до 8 років в'язниці. При цьому влада всіляко наголошує, що всі кримінальні справи не пов'язані з політикою, а Тимошенко абсолютно впевнена, що в країні почався "політичний терор" проти неугодних.

2010 рік, швидше за все, буде визнаний найспекотнішим за всю історію метеоспостережень. У цьому році аномальна спека не обійшла стороною і Україну: у другій декаді червня в усіх регіонах країни встановилася небувала спека.

Температурні показники раз у раз били рекорди останніх десятиліть. Офіційно найспекотнішим днем літа в цілому по Україні Укргідрометцентр назвав 8 серпня. Тоді на більшій частині території країни температура повітря перевищувала 35 градусів за Цельсієм, а в Києві стовпчик термометра зупинився на позначці 39,2 ° С. "Це третій результат за всі 130 років спостережень", - заявили в Гідрометцентрі.

Найспекотніше було жителям сходу. Так, 5 серпня синоптики зафіксували в Луганську +40,4 ° С. А днем раніше в центрі Дніпропетровська термометр показав +47. Однак цей показник не був визнаний офіційним, оскільки головний градусник міста зафіксував +38,9 ° С.

Аномальна спека змусила людей шукати прохолоду в міських фонтанах. Інформагентства рясніли барвистими фото дівчат, що купаються. Водночас, висока температура загрожувала країні пожежами. Це змусило Президента перервати свою відпустку в Криму, а пожежних і правоохоронців - заборонити громадянам на деякий час відвідувати ліси.

Рік, що минає, запам'ятається наймасштабнішою автокатастрофою за роки незалежності України. Вранці 12 жовтня на залізничному переїзді під містом Марганець Дніпропетровської області автобус з 52 пасажирами врізався в потяг. На місці ДТП загинули 42 пасажири і водій. Ще двоє померли в лікарні. Вижити вдалося вісьмом, вони отримали травми різного ступеня тяжкості. Примітно, що потяг, який потрапив у ДТП, направлявся для відбуксирування вантажного електровоза, який годиною раніше на з / д переїзді в сусідній Запорізькій області протаранив трактор, внаслідок чого загинув тракторист.

Катастрофа обростала різноманітними версіями причин події. Місцеві жителі заявляли про несправність світлофора на переїзді. Однак Держкомісія, що розслідувала причини аварії, встановила, що основним винуватцем аварії став водій, який порушив правила дорожнього руху. Крім того, були розкриті і всі супутні причини трагедії, зокрема, той факт, що у водія була підроблена медична довідка, і ще в 2004 році йому було наказано носити лінзи чи окуляри. Крім того, в автобуса були тоновані вікна. Те, що сталося під Марганцем спричинило масові перевірки залізничних переїздів і громадського транспорту, результати яких виявилися обтяжуючими.

Йдучи з поста президента, Віктор Ющенко зробив те, на що не наважувався за весь час свого правління - присвоїв Степану Бандері звання Героя України. Підписаний у День Соборності указ Ющенко назвав "подарунком мільйонам патріотів". Проте цей подарунок викликав неоднозначну реакцію в суспільстві - однодумці провідника ОУН тріумфували, противники обурювалися. Лідер комуністів Петро Симоненко цілком передбачувано обізвав Ющенка "мерзотником". Лідер Партії регіонів Віктор Янукович був стриманішим у коментарях, і тільки після перемоги на виборах пообіцяв "знайти вирішення питання".

Але у випадку скасування указу Ющенка Янукович ризикував втратити рейтинг в регіонах і без того не дуже до нього лояльних. Тому люті противники Бандери почали шукати істину в судах. Так, у квітні донецькі суди скасували укази про присвоєння Героя Бандері та Юрію Шухевичу у зв'язку з тим, що вони не були громадянами України, оскільки померли до проголошення її незалежності в 1991 році. Ці рішення викликали ланцюгову реакцію: активісти ВО Свобода опротестували присвоєння звання героя Олексію Бересту, який встановив прапор над Рейхстагом, і ще чотирьом радянським воїнам. Проте суд відмовився задовольняти цей позов, як і кілька десятків інших апеляцій. Між тим, указ про Героя України Степана Бандеру нікуди з офіційного сайту Президента України не зник.

У березні Верховна Рада затвердила новий склад Кабміну, призначивши міністром освіти і науки Дмитра Табачника, відомого неоднозначними поглядами на ідентичність українців. Опоненти політика на підставі його висловлювань звинуватили Табачника в українофобії і зарахували до "ворогів української культури". Вже наступного дня після призначення вони запропонували парламенту звільнити Табачника, проте ця спроба не увінчалася успіхом.

Після цього студенти з різних регіонів країни - від Львова до Донецька - вийшли на вулиці з акціями протесту. Геть україножера!, Чорт з табакерки!, Знання не "табак" - Табачник не міністр! - цими та іншими гаслами озброїлася незадоволена молодь. До "антитабачної кампанії" приєдналося і керівництво ряду вузів на чолі з президентом Києво-Могилянської академії Сергієм Квітом. З іншого боку, ректори КНУ ім. Шевченка, КПІ та інші заявили про підтримку Табачника, при цьому назвавши кампанію проти його діяльності спекуляцією "певних політичних сил". Наприкінці року Янукович все ж відправив міністра у відставку, але тільки для того, щоб призначити його головою реорганізованого Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Передвиборні обіцянки команди Януковича зробити російську мову другою державною так і залишилися обіцянками. Замість цього у вересні депутати від коаліції - регіонал Олександр Єфремов, комуніст Петро Симоненко та литвинівець Сергій Гриневецький - зареєстрували в Раді законопроект Про мови в Україні. У ньому відводиться особливе місце російській мові: нардепи пропонують надати їй вільне функціонування практично у всіх сферах діяльності. У цілому ж проект дозволяє людям і організаціям самостійно вибирати, якою мовою вчитися, судитися, лікуватися, транслювати і так далі. Опозиція заявила, що коаліція ставить перед собою мету зруйнувати українську державу, і пообіцяла не допустити розгляду неоднозначного документа. У свою чергу, спікер парламенту Володимир Литвин попросив Національну академію наук України подати експертний висновок щодо мовного законопроекту.

Проте діячі культури і мистецтва не стали чекати відповіді експертів - з кінця вересня у Києві та інших великих містах України стартувала кампанія Займіться справою, а не мовою!, в якій взяли участь Сашко Положинський, Ірена Карпа, Фагот, брати Капранови, Олександр Ірванець і ще кілька тисяч захисників української мови. Сам Єфремов на запитання, скільки людей повинно вийти на акцію протесту, щоб він відкликав свій проект закону, відповів: "Мені, щоб змінити думку, досить спілкування з однією людиною, але те, що відбувається, не вражає". Незабаром академіки і професори оприлюднили свій висновок, в якому негативно оцінили законопроект про мови. Однак не думка академіків і не мітинги незгодних, а наближення місцевих виборів змусило владу передумати приймати закон.

У серпні цього року в епіцентрі скандалу опинилася одна з найпрестижніших медичних установ країни - Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О. Шалімова. Правоохоронці заявили про викриття діяльності транснаціонального угрупування, яке працювало близько трьох років у сфері пересадки органів. У свою чергу в Інституті Шалімова цю інформацію спростовували. І лише в жовтні Міністерство внутрішніх справ офіційно підтвердило факт затримання трьох співробітників Інституту. Хірургів і двох анестезіологів звинувачують у вербуванні донорів для операцій з трансплантації нирок заможним реципієнтам з Ізраїлю.

У свою чергу заарештований трансплантолог Владислав Закордонець заявив, що працював з клінікою Азербайджанського університету за офіційним контрактом, і пошуком донорів не займався. За версією правоохоронців, за операцію з трансплантації здорової нирки реципієнти платили організаторам групи від 100 до 200 тисяч доларів. У самому ж Інституті ім. Шалімова наполягають, що заарештовані співробітники є незамінними професіоналами і внаслідок їх арешту страждають пацієнти, які потребують пересадки нирок.

У стрічках інформагентств періодично з'являються новини про затримання великих партій наркотиків або припиненні міжнародних каналів наркоторгівлі. Однак у розпал літа 2010 року Україна встановила абсолютний рекорд за кількістю виявлених на території країни наркотиків. В кінці липня СБУ повідомила про затримання найбільшої в історії країни партії найдорожчого у світі наркотику - кокаїну. В Одесі на борту судна, що прибуло з Венесуели, в контейнерах з індукційними печами силовики виявили 1200 кг цього білого порошку, тобто близько 12 млн доз наркотичної речовини, загальна вартість якого становила б $ 180 млн. Трохи раніше в тому ж порту було виявлено ще дві партії кокаїну - 582,35 і 152 кг, які прибули в Україну з Болівії, яка традиційно вважається одним з головних постачальників контрабандних наркотиків у світі. Ці партії виявили в контейнерах з металобрухтом - наркотик сховали в просторі між стінками тришарових сталевих труб для бурильних установок.

Примітно, що настільки гучним знахідкам на території України передувала нарада, в ході якої глава держави продемонстрував головам правоохоронних органів наркотики, куплені за його дорученням через інтернет. Зокрема, Віктор Янукович повідомив, що таким чином були придбані марихуана, кокаїн, інші наркотичні та психотропні речовини. Президент тоді вкрай критично висловився про діяльність правоохоронців з питання врегулювання обігу наркотичних засобів у державі і доручив чиновникам попрацювати над створенням "дієвої системи боротьби з незаконним обігом наркотиків". Чи було затримання рекордної партії кокаїну виконанням наказу Президента, чи ж це просто збіг - залишається лише здогадуватися.

Журналісти протягом року стежили не тільки за досягненнями перших осіб країни, а й за публічними казусами за їх участю. Лідерство в цьому плані справедливо належить Віктору Януковичу.

Найбільш яскраві емоції у публіки викликала його "зустріч" з вінком. Казус стався у травні під час візиту до Києва Дмитра Медведєва. Коли український і російський президенти покладали вінки до пам'ятника Невідомому солдату, сильний вітер відірвав один з них від кріплення, і той ударив Януковича по голові. Після неприємної події прес-служба глави держави попросила ЗМІ не показувати українцям кадри з падінням вінка. Проте відео епізоду відразу ж з'явилося на YouTube, де зібрало понад 2 млн переглядів. На цьому історія не закінчилася - партії Братство вдалося роздобути знаменитий вінок і виставити його на аукціон. За твердженнями Братства, лот пішов з молотка за 42 тисячі гривень.

Конкуренцію Президенту за кількістю застережень і ляпів небезуспішно складає прем'єр-міністр. Справа в тому, що уродженець Калуги Микола Азаров державну мову почав вчити тільки після вступу на нову посаду. Тому те, як він перекручує українські слова, в народі назвали "мовою Азарова". Зокрема, прем'єр є автором неологізму "кровосісі", який виник при перекладі з російської "кровососи". За його словами, "в країні сформувався цілий прошарок кровосісів бюджетних коштів". Між тим, сам Азаров упевнений, що незнання української мови не впливає на його рейтинги. Судячи з усього, не сильно турбується з цього приводу і глава держави: не так давно Янукович протягом 10 секунд намагався згадати, як сказати українською слово "елка", але так і не зміг.

Корреспондент.net