Українка на суді повідомила, що була в батальйоні Айдар і брала участь у Євромайдані.
У міському суді Донецька Ростовської області Росії триває друге засідання у справі українки Надії Савченко. Про це повідомляє Медиазона.
На початку засідання захист Савченко заявив клопотання про допит на детекторі брехні та використання проектора, щоб показати на мапі події, які розглядаються судом. Суд відмовив в обох клопотаннях.
Потім адвокати перейшли до допиту підзахисної.
Савченко, розповідаючи, чим вона займалася до липня 2014 року, повідомляє, що народилася 11 травня 1981 року. Отримала фах конструктора жіночого одягу, заочно навчалася за спеціальностями філософія та журналістика. Служила в армії: у 2003 році в залізничних військах України, в повітрянодесантних військах, півроку служила в миротворчій місії в Іраку. Потім 3 роки 4 місяці вчилася в Харківському університеті військово-повітряних сил. Випустилася штурманом Су-24, але служити відправили на вертоліт Мі-24. П'ять років прослужила оператором Мі-24.
На прохання захисту прояснити її військову підготовку, яке відношення вона має до коректування вогню, Савченко розповідає, що занять з коректування вогню на вертольоті не проходила, а про роботу коректувальника артилерійського вогню вона знає тільки в загальних рисах. "У справі є послужний список, в якому є всі мої підготовки. Я служила в десантній роті, в ній немає артилерійського обладнання", - сказала Савченко.
Адвокат попросив розповісти про участь у подіях на Майдані в Києві.
"Я була присутня там у міру можливості, коли мала час, я тоді працювала, служила у Водах. Приїжджала я туди за власним бажанням - це було волевиявлення мого народу і моє власне. Я вважаю правильним, що тирани, які зажралися, не повинні управляти людьми. Я повністю підтримувала мій народ у бажанні жити вільно, гідно і чесно", - розповіла Савченко і додала, що була на Майдані 19 січня і 20-21 лютого.
"Просто допомагала людям там перебувати і існувати, підкладала дрова в грубку. 19 числа, коли все починалося, я намагалася це все зупинити, говорити з солдатами МВС. Коли не можна вже було, старалася дивитися за ситуацією, не допускати непотрібного кровопролиття. 21-22 я займалася наданням в основному медичної допомоги", - сказала українка.
Савченко каже, що, коли почалася антитерористична операція, "прийняла самостійне рішення взяти участь у АТО". Командир їй не дозволив, в частину у зоні АТО її не перевели, і вона пішла у відпустку - "туди, де був мій народ".
Вона поїхала в зону АТО, там зустріла військову частину ЗСУ України, де формувався батальйон Айдар.
"Я вирішила на деякий час залишитися там, щоб допомогти своїми знаннями", - сказав вона, додавши, що приїхала туди 2-3 червня.
Військовослужбовці, до яких приєдналася Савченко, перебували приблизно за 150 км на північ Луганська. Розташуванням був наметовий табір на руїнах цегляного складу. "Це була військова частина на стадії комплектації, там не вистачало людей і не вистачало зброї". Савченко познайомилася з командиром Сергієм Мельничуком. Офіційно вона в Айдар була оформлена, навчала особовий склад стрільбі і тактиці.
Десь 13-14 червня була підготовка бази до оборони "від нападу диверсійної чеченської групи, була така інформація від розвідки", а 15-16 червня була операція "щодо звільнення міста Щастя від сепаратистів, я в ній брала участь". "Місто Щастя було звільнене остаточно 16 числа, десь в обід".
16 червня ввечері до Савченко приїхала сестра на своїй машині. Сестра була волонтером і привозила допомогу, і мала забрати Надію, яка збиралася 17 червня повернутися з відпустки у Броди. Ввечері та вночі з 16 на 17 червня Савченко була "десь в місті Щастя в розташуванні якоїсь бази".
17 червня о 6 ранку їй подзвонили від комбата з повідомленням про обстріл розвідки. "Я піднялася і підняла особовий склад, взяла автомат і розвантаження і з сестрою на її машині поїхала в бік бойових дій". Залишивши сестру, пішла сама далі. Це відбувалося в районі Веселої гори, де перебували підрозділи українських військ. Пройшла близько кілометра.
У цей район вирішили відправити техніку: "Там були офіцери, вони приймали рішення", - сказала підсудна. У Айдара тоді була тільки стрілецька зброя, розповідає вона, бронетехніка була в інших підрозділів. Відправили туди, де було перше бойове зіткнення, біля гольф-клубу.
Савченко з ще 5 солдатами під'їхали туди на танку, але бій уже закінчився. Дорогою назад вони побачили "цивільні машини сепаратистів, які були забиті боєприпасами".
Савченко зв'язувалася з Мельничуком, стоячи на перехресті недалеко від гольф-клубу і основної дороги.
"Далі танк поїхав вперед, у нього був свій командир. Я не встигла на танк, бо говорила з Мельничуком. Там почала техніка ще під'їжджати. Розвідки не було, я сказала, що піду подивлюся ситуацію, - були вибухи, пішов дим, техніка, швидше за все, потрапила в засідку", - Савченко уточнила, що підрив техніки був поза зоною її видимості.
Вона пройшла близько двох з половиною кілометрів, побачила багато поранених після бою, вони були в будиночку поста ДАІ. Там же були речі сепаратистів і роздруковані з гугла карти. "На них були позначені, ну, розташування сепаратистів і їхніх операцій із захисту міста Щастя".
Вона взяла ці карти, щоб звірити свою дорогу, дійшла до перехрестя дорогою на Стукалову Балку, там помітила чотирьох поранених українських солдатів. Вони були поранені під час вибуху бронетехніки, двоє в «непересувному стані», їх треба було вивозити.
Савченко згадала, що сама була поранена - легко, куля пройшла наскрізь, вона давала вогонь у відповідь.
Подзвонила комбату, "хотіла попросити машину сестри": вивозити поранених бронетехнікою шумно і помітно, тому потрібно було щось менш габаритне. На машині її сестри поїхали двоє з батальйону Айдар (пізніше вони разом з Савченко потрапили в полон). "Я їм казала їхати по зеленці і повільно по лівій стороні. Але машина поїхала на великій швидкості і потрапила в ту ж засідку", - розповіла українка.
Розповідає, що у неї було два мобільних. На її прохання пораненим військовим викликали ще БТР, щоб їх забрати, а вона вирішила пройти вперед подивитися ще: визначити, що там сталося і підрахувати, за можливості, людей супротивника. Було видно, що там засідка, горить техніка і її захоплюють.
Приблизно за двохсот метрів від центральної застави, розповідає Савченко, "мені назустріч вийшов хлопець, це було за зеленкою з лівого боку від піщаної дороги". "Він сказав: ну ти попався, йди сюди".
"Потім я прочитала у справі, що там ще був снайпер, який тримав мене на прицілі", - додала підсудна.
Вона вирішила не стріляти, "тому що позаду залишилися поранені хлопці", і їх могли не встигнути забрати. "Я вирішила поговорити з ним. Чому? Тому що це супротивник, але не ворог. Ворог - це інша держава".
Пішла разом з ним, сепаратисти зі зброєю збили її з ніг, побачила вже захоплену машину сестри. "Потім на мене наділи мішок, ну, пов'язку. Зрозуміло, що захоплення тривало з криками "з*а, снайпер, зараз ми тебе покінчимо", звичайні справи". Одягли наручники, зав'язали очі, швидко посадили в машину.
Сепаратисти зрозуміли, що Савченко - офіцер, оскільки в машині сестри, яку вони захопили, були її посвідчення офіцера і учасника бойових дій.
Савченко каже, що її доставили в луганський військкомат і прикували там до чогось, а приблизно на наступний день прийшли журналісти Lifenews, які й повідомили про загибель російських журналістів. "До цього я й гадки не мала", - сказала українка.
Савченко розповідає, що коли її привезли до військкомату, командир батальйону сепаратистів Зоря Ігор Плотницький був уже там.
"Перші дні вони були агресивними", - описує полон Савченко, каже, "як завжди". Крім неї в сусідній кімнаті перебували вісім полонених, ще десь лежали поранені, але вона їх не бачила. Каже, що сепаратисти на другий чи третій день стали вести розмови про обмін полоненими: "почали нас оцінювати". "Мені сказали, що мене, швидше за все, віддадуть в Росію. Інших хлопців поміняли".
Вранці 23 червня розпочали вивозити. "Вони зайшли, їх було багато, наділи наручники. Було дві машини - "четвірка" і "Нива", сиділи люди у формі і з георгіївськими стрічками". Там був присутній Ігор Плотницький, але сам він Савченко не віз. "Він називав себе міністром оборони ЛНР", - говорить підсудна.
У цій "четвірці" Савченко везли хвилин сорок в бік Донецька і Красного Луча.
"Довезли до підйому на якусь гору, сказали, що "четвірка" не пройде і мене пересадили в "Ниву". Піднімалися в гору хвилин 10-15. Там на якийсь галявині зупинилися, сепаратисти сказали, чекатимемо тут".
З лісу вийшли двоє з автоматами, "вони абсолютно не розуміли українську мову". Савченко з усіма речами передали їм. "Сонце ще високо було, годин 7 вечора було". Ці двоє відвели її через лісопосадку на іншу галявину, йшли близько семи хвилин. Там Савченко посадили в "уазик", в якому був водій і двоє озброєних людей.
Хвилин 15 знову їхали, потім її пересадили в іншу машину, в якій вікон не було - тільки вузькі тоновані щілини. У цьому автомобілі - імовірно, з українськими номерами - Савченко везли близько 3,5 годин.
Зараз допит Савченко зупинений через перерву в засіданні до 14:00.
Як повідомляв Кореспондент.net, 22 вересня адвокат Савченко Марк Фейгін опублікував повний текст обвинувального висновку на 185 сторінок.