Українські добровольчі батальйони можуть загрожувати перемир'ю на Донбасі. Ось чому влада розчиняє їх в регулярній армії.
Останні події в українській політиці, пов'язані з арештом депутата від Радикальної партії Ігоря Мосійчука і активістів партії Свобода, свідчать про окреслений конфлікт влади з правими політичними силами та організаціями.
Американське видання The Wall Street Journal описує, як Петро Порошенко намагається зняти напруженість у стосунках із цими партіями та прагне інтегрувати добровольчі батальйони в державну систему.
Корреспондент.net наводить переклад статті про відносини влади з правими.
Допомога від радикалів
До складу ультраправих українських угруповань входять націонал-соціалісти і політичні маргінали із числа прихильників переваги білої раси, а також крайні націоналісти, які сповідують ідею "Україна для українців".
Але за умови постійної загрози агресії з боку Росії та її ставлеників навіть крайні праві лідери розуміють, що радикальні дії зараз стануть самогубством для держави. Тому частина з них долучилася до інтеграційного процесу, знизивши у такий спосіб ту небезпеку, яку можуть представляти ці угруповання.
Українські крайні праві сили стали вельми помітні в країні після повалення президента Віктора Януковича. Під час масових протестів ультраправі активісти перебували на Майдані. Їхні бойові загони, що з'явилися після російського вторгнення до Криму, стали складовою частиною більш широкого добровольчого руху, до складу якого увійшли багато збройних угруповань з різних країв політичного спектра. Вони відіграли важливу роль у захисті від російської агресії в Криму і в східному регіоні - на Донбасі.
Проявлений у боях героїзм зміцнив їхню репутацію. Ці угруповання розрослися, і з нечисельної когорти прихильників правих поглядів перетворилися на великі об'єднання, що згуртували у своїх лавах сотні добре оснащених бійців і тисячі волонтерів, які збирали для них кошти і забезпечували політичною підтримкою.
Коли в січні 2014 року до влади на Україні прийшли демократичні лідери, вони виявили, що збройні сили країни дезорганізовані і ненадійні. У них не залишалося вибору, і вони об'єднали зусилля із чисельними і добре вмотивованими добровольчими батальйонами, у тому числі з тими, які представляли ідеологічно непоєднуваний з ними крайній правий фланг.
Праві погляди в Україні не популярні
Як показали президентські і парламентські вибори, українці в переважній більшості проти крайніх правих політичних сил. А президент Петро Порошенко завжди з побоюванням дивився на їх руйнівний потенціал.
Зростання крайніх правих настроїв за минулий рік також викликає тривогу. Ультраправі б'ють політиків зі старого режиму. Вони катують полонених росіян і сепаратистів, захоплених під час конфлікту на Донбасі.
У Києві був убитий проросійський письменник Олесь Бузина, і в цьому вбивстві звинуватили активістів з націоналістичної партії Свобода і крайньої правої Української національної асамблеї. Ці організації і затримані заперечують свою причетність до злочину.
У серпні член партії Свобода кинув гранату в українських міліціонерів під час протестів біля будівлі парламенту.
Тоді чотири співробітники правоохоронних органів загинули і більше 100 отримали поранення.
Небезпека для перемир'я - на Донбасі?
Бойовики з добровольчих загонів створюють ще одну, унікальну загрозу. Сьогодні, коли набирають обертів переговори з Росією та її ставлениками, в Києві посилюються побоювання з приводу того, що крайні праві сили відмовляться дотримуватися перемир'я.
Усе це свідчить про наростання загрози забезпечення порядку і стабільності.
Порошенко у відповідь вирішив розробити неоднозначну, але вельми прагматичну стратегію, націлену на інтеграцію крайніх правих.
У цій стратегії чотири цілі: посилити ідеологічну дію на крайніх правих з добровольчих формувань; дисциплінувати добровольців, направивши їхню енергію на службу в лавах регулярної армії і національної гвардії; вилучити у бойовиків ту чисельну зброю, яку вони назбирали, і прибрати крайні праві сили з лінії фронту, замінивши їх регулярними військами, які будуть надійним елементом, що дотримується субординації.
За останні півроку добровольчі підрозділи були поступово виведені із зони бойових дій і включені до складу армії і Національної гвардії. Бійці з кримінальним минулим були демобілізовані. Замість них до складу добровольчих загонів увійшли професійні військовослужбовці, а самі ці загони стали частиною регулярних військ і міліції.
Вони поки ще зберігають відданість своїм ідеологічним попередникам, але в основному добровольчими формуваннями на цей час командують офіцери-професіонали. Крім того, до їх складу залучені представники української Служби безпеки та контррозвідки, які не тільки забезпечують бійців розвідувальною інформацією, а й стежать за проявами бунтарських і підбурливих настроїв.
У такій стратегії є певні ризики. Ніхто не може дати гарантію того, що деякі крайні праві бойовики більше ніколи не відгукнуться на заклики своїх лідерів. Присутність правих сил в лавах української армії також надає якусь правдоподібність абсурдним твердженнями Кремля про те, що "фашистська" Україна піддає небезпеці російське і російськомовне населення країни.
Але в цілому стратегія Порошенка поступово приносить результати. Він реорганізував регулярні Збройні сили України, і тепер на лінії фронту розгорнуті 40 тис. добре оснащених, навчених і надійних солдатів. Це в 30 з гаком разів більше за чисельність різних крайніх правих угруповань.