Ситуація на Донбасі, опозиція в Росії і битва за Мосул - у дайджесті іноземної преси.
Ситуація в Донецьку - Die Zeit
На околицях Донецька досі воюють. А в центрі міста серед достатку їжі та ігор про війну можна майже забути.
Валентина, якій близько 60 років, пристосувалася до нормальності війни. Вона живе в Спартаку, одному з передмість Донецька, у так званій сірій зоні, як називають фронтову смугу між українською армією і проросійськими сепаратистами.
Спартак контролюють сепаратисти із самопроголошеної Донецької народної республіки. Але вже через 500 м на північ видно, як майорить український прапор.
Будинки розбомблені. Скло у вікнах потріскалося від ударних обстрілів. Осколки гранат продірявили строкаті огорожі садів. Під'їзна дорога поросла бур'янами.
Війна на сході України триває вже третій рік. Кожен день гинуть люди уздовж фронтової лінії, хоча найчастіше - солдати, й лиш зрідка мирні жителі. Мало надії на тривале перемир'я приніс також і саміт з Україною в Берліні, на якому вперше за рік український президент Петро Порошенко зустрівся зі своїм російським колегою Володимиром Путіним.
Після цього зброя, як і раніше, не мовчить. Особливо вночі. Коли спостерігачі від ОБСЄ, які повинні стежити за виконанням мінського мирного договору, повертаються на свої бази, обстріли знову посилюються.
Раніше колись Спартак був привабливим селом на околиці великого міста Донецька, пов'язаним з ним приміським транспортом, але де все ж можна було вирощувати свої помідори і тримати курей.
Рівне 2 тис. осіб проживали в Спартаку до війни, сьогодні їх менше 100. Залишилися ті, хто не знайшов нового життя, у кого немає жодної перспективи чи хто ніде більше не знайшов жодної роботи. Є в Спартаку й ті, хто повертаються, хто раніше втік до України чи в Росію, щоб повернутися з гірким досвідом: "Там на нас теж ніхто не чекає".
У центрі Донецька, лише в 10 хв. їзди від Спартака, панує своєрідна нормальність. Статуя Леніна похмуро дивиться на проїжджий транспорт, на вітрі майорять прапори так званої Донецької народної республіки.
Тротуари чисто виметені, робочі змітають осіннє листя в парках. У кіно показують американські блокбастери і російські комедії. Перед Донецькою оперою стоять поліцейські у своїх захисних жилетах і штрафують водіїв. Лихачі - під час-то війни...
З тих пір, як важкі обстріли перемістилися із центру міста на периферію Донецька, місто знову наповнилося життям. Повернулися багато з тих, хто через важкі бої у 2014 і 2015 роках покинули місто, де колись проживали 900 тис. осіб. А те, що в центрі знову бувають пробки, жителі Донецька вважають хорошим знаком.
Хоча і тут далеко не все сліди війни зачищені і змиті. Вежі офісів стоять порожні, розбиті вікна і багато вуличних кафе забиті дошками. Але в тих магазинах, які відкриті, виконають будь-яке ваше побажання. Є й перукарні для собак, і сигарні клуби, і салони краси.
Перед одним магазином рекламують шинку Ibérico за ціною 3,4 тис. руб., близько 50 євро. Вишуканий вибір французьких вин і мармеладу з Австрії, за 3,5 євро штука, вишня чи полуниця.
Не секрет, що багато західних продуктів харчування, незважаючи на українську блокаду Донбасу, контрабандою проникають через кордон.
Вимоги Нідерландів щодо угоди про асоціацію між Україною та ЄС - Le Monde
Ліберальний нідерландський прем'єр-міністр Марк Рютте хоче знову провести переговори зі своїми європейськими партнерами щодо угоди про асоціацію між Євросоюзом та Україною - яку вони всі підписали - і домогтися послаблень для своєї країни.
Потім він запропонує текст угоди на розгляд першій і другій палатам парламенту Гааги (сенаторам і депутатам).
Досі його прогнози були вкрай несприятливими для Рютте: він повинен був оголосити у вівторок, 1 листопада, депутатам, що він не в змозі ратифікувати у своїй країні проект угоди, відкинутої більш ніж 60% виборців під час референдуму, проведеного у квітні.
Проте прем'єр-міністр вказав, що він тепер вбачає позитивний результат, після недавніх переговорів зі своєю опозицією.
Глава уряду хоче дати собі додатковий термін, щоб почати нове обговорення з Брюсселем. Він вимагає, щоб його країна була звільнена від військового співробітництва з Києвом, і сподівається домогтися гарантії, що Україна не буде користуватися додатковою фінансовою підтримкою.
Він також хоче, щоб в угоді фігурувала пряма вказівка на те, що угода ні в чому не випереджає можливого членства України в ЄС. Нарешті, він заперечує проти обіцянки вільного переміщення для українських трудящих.
У Брюсселі нідерландська дипломатія похвалилася тим, що зуміла переконати своїх партнерів. Прес-секретар Жан-Клода Юнкера, голови Європейської комісії, у понеділок, 31 жовтня, заявив, що той "готовий допомогти" Нідерландам у пошуку рішення. Що стосується Дональда Туска, голови Європейської ради, то він у Твіттері закликав західноєвропейців "триматися єдності".
Що відбувається в Мосулі - Tagesanzeiger
Вільям Варда, голова іракської правозахисної організації Hammurabi та екс-командир християнських підрозділів, які перебували в підпорядкуванні в американського генерала Девіда Петреуса, впевнений, що насильство в Іраку не припиниться навіть після звільнення міста Мосул, яке із червня 2014 року є цитаделлю терористичної організації "Ісламська держава"
За словами Варди, в Іраку немає політичного плану для Мосула після вигнання ІДІЛ. І якщо ні іракський уряд, ні наддержава США не нададуть певних гарантій безпеки, серед визволителів вірогідні бої за вплив. Можлива й відкрита війна між ними, так як вони переслідують різні цілі.
Також Варда вважає, що після звільнення Мосула ІДІЛ не піде з Іраку остаточно. "Ісламська держава" піде в підпілля, буде створювати терористичні осередки і здійснюватиме теракти.
На думку Варди, Мосул, що знаходиться на півночі Іраку, буде звільнений антиіділівською коаліцією в грудні.
У битві за Мосул домінують інтереси сунітів, шиїтів і курдів, а найслабшими в цьому конфлікті виявляються меншини - християни, єзиди, туркмени.
"І без гарантованого захисту християни не повернуться", - продовжує Варда, наводячи за приклад місто Їнджар, де раніше проживала велика частина єзидів. ІДІЛ прогнали з міста ще рік тому, але з тих пір туди повернулися тільки 5% єзидів.
Опозиція в Росії - The Financial Times
Росія вважає себе вхідною до трійки країн, які визначають долю світу. Цей меседж був поданий і мимоволі, і відверто на щорічній зустрічі Валдайського клубу на чорноморському курорті Сочі.
Три глобальних гегемони - це США, Китай і Росія в порядку за зменшенням військової та економічної потужності. Росія захищає свої військові витрати, навіть незважаючи на завзято низькі ціни на нафту і західні санкції, які підштовхнули країну до рецесії.
Проте хоча сигнал "Росія повернулася" був наполегливим, у клубі спостерігалися різні думки, що свідчить про запеклі внутрішні дебати в Росії і про можливість змін.
"Це нісенітниця, що Дональд Трамп - російський фаворит", - заявив президент Путін у заключному слові, однак додав, що Трамп представляє ту частину американського суспільства, яка втомлена від еліти, яка перебувала у влади десятиліттями.
Під спудом жорсткої офіційної лінії в російському суспільстві відбуваються зміни.
На неофіційній зустрічі минулого місяця в основному молодих росіян у Белграді цілий ряд виступальників зауважували на "субполітичних" змінах у суспільних поглядах: жінки стали відкрито говорити про сексуальні домагання, з'явилася нова тяга до самоосвіти, інтерес до лекцій і книжкових ярмарків.
Політолог Тетяна Ворожейкіна вважає, що російські виборці дуже добре знають природу свого суспільства і відвертаються від нього, вважаючи за краще зараз приватні справи.
Росія - не моноліт. Інтернет, подорожі і деяка частка свободи слова укупі не провокують до виступів, але створюють приватну сферу здебільшого пасивної опозиції бюрократичному апарату.
В інтересах режиму - гарантувати збереження пасивності. Але це, швидше за все, буде куди більш хитрим завданням.