Країну сколихнула інформація про кількість самогубців серед тих, хто брав участь у бойових діях на Донбасі. Що потрібно робити, щоб виправити тенденцію?
Другий день різні державні відомства ніяк не можуть визначитися, скільки ж ветеранів АТО покінчили життя самогубством.
Цифра понад 1000 осіб - розбурхала суспільство.
Корреспондент.net розбирався у проблемі суїцидів серед ветеранів.
Великі цифри
Більше тисячі осіб, які брали участь в антитерористичній операції на сході України, наклали на себе руки, заявив народний депутат з фракції "Блок Петра Порошенка", голова комітету Верховної Ради у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції і людей з інвалідністю Олександр Третьяков.
"В Україні вже понад тисячу осіб, які воювали в АТО і наклали на себе руки... На цій війні застосовується артилерійська зброя. І, природно, всі психологічні травми пов'язані більше з цим. А це ще важче для солдатів. У багатьох є контузії", - заявив він.
За словами Третьякова, станом на 2 квітня кількість учасників АТО становить 329 500 осіб. За його даними, в Україні сьогодні більше 1,6 мільйона ветеранів, що становить 4% від усього населення країни.
При цьому, уповноважений президента у справах ветеранів Вадим Свириденко заявив, що на сьогодні немає точної статистики, скільки ветеранів бойових дій на сході України наклали на себе руки.
"Ми не можемо цієї кількості з'ясувати, оскільки багато суїцидів, вчинених на сьогодні, є офіційними даними і стосуються діючих військових. Але є хлопці, які демобілізувалися, і на сьогоднішній день знаходяться по домівках, і в разі (їх самогубства) хто фіксує ці випадки - ми не знаємо", - сказав Свириденко.
Він додав, що зменшити кількість депресивних станів і суїцидів серед ветеранів бойових дій мала б спеціальна реабілітаційна служба або центр психологічної реабілітації.
Робота не ведеться?
Військовий прокурор Анатолій Матіос заявив, що за даними офіційної статистики, з початку бойових дій на Донбасі наклали на себе руки не менше 554 військових.
"З початку проведення АТО статус учасника бойових дій отримали майже 326 тисяч осіб, 8489 з них отримали каліцтва і поранення, 3784 військовослужбовці загинули. При цьому за час проведення АТО, щонайменше, 554 людини наклали на себе руки", - повідомив Матіос.
Військовий прокурор повідомив, що в поточному році державним бюджетом України на заходи щодо психологічної реабілітації, соціальної і професійної адаптації учасників АТО і їх забезпечення санаторно-курортним лікуванням передбачено 109 мільйонів гривень, але вони не виконуються через відсутність нормативних документів.
"Військові прокурори встановили, що централізовані заходи з психологічної реабілітації учасників АТО в Україні в 2018 році не здійснюються взагалі, оскільки Міністерство соціальної політики України до теперішнього часу чи то не змогло чи не захотіло прийняти низку нормативних документів, без яких укласти договори про надання послуг з реабілітації учасників АТО просто неможливо!", - повідомив Матіос.
Крім того, за його словами, заходи щодо психологічної реабілітації не проводяться ще й через брак фахівців. Їх, за даними прокурора, не набагато більше 300, чого не вистачає для забезпечення допомогою всіх військових.
"Ось і виходить, що гроші на державних рахунках лежать, а послуги з психологічної реабілітації посттравматичного розладу військових і демобілізованих надаються виключно з ініціативи органів місцевого самоврядування, волонтерських організацій або під час перебування військовослужбовців на стаціонарному лікуванні в госпіталях", - заявив Матіос.
Керівник Офісу уповноваженого президента з питань реабілітації учасників антитерористичної операції Наталя Зарецька також заявила, що зараз в Україні не проводиться психологічна реабілітація учасників АТО.
"У цьому році програма ще не запрацювала насправді. Психологічна реабілітація надавалася тільки протягом січня і лютого, коли був продовжений механізм попереднього року. На сьогодні психологічна реабілітація учасників АТО в Україні взагалі не проводиться", - сказала Зарецька.
Зарецька зазначила, що міністерством соціальної політики спрямований на узгодження порядок проведення психологічної реабілітації, але він ще не затверджений. Станом на аналогічний період 2016 року порядок організації психологічної реабілітації був уже повністю узгоджений.
Є загроза
Раніше головний психіатр Міноборони, начальник клініки психіатрії Головного військового клінічного госпіталю Олег Друзь заявив, що 93% учасників АТО є потенційною загрозою для суспільства.
"Як свідчить міжнародний досвід, учасники бойових дій після повернення до мирного життя можуть стати загрозою як для власних сімей, так і для всього суспільства. За статистикою, 98% з них потребують кваліфікованої підтримки і допомоги в результаті дії бойових стрес-факторів. Розлади характеризуються високим рівнем конфліктності, підвищеною агресією, низькою працездатністю, загостренням і розвитком хронічних захворювань, алкоголізм, асоціальною поведінкою, підвищенням рівня суїциду, скороченням тривалості життя", - зазначив він.
Він також повідомив, що 80% учасників АТО отримували під час військових дій стрес, який у 25% трансформувався в посттравматичний синдром.
Завідуюча кафедрою Школи соціальної роботи Києво-Могилянської Академії Наталія Гусак вважає, що ветерани і учасники АТО в ході реабілітації часто відмовляються від психологічної допомоги, вважаючи, що необхідно, перш за все, знайти роботу.
Найчастіше, за словами Гусак, ветерани навіть не хочуть розмовляти "з 20-річними дівчатками", які надають їм психологічну допомогу. При цьому вона додала, що таке ставлення до психологів і соціальних працівників продиктовано стереотипами українського суспільства, проте це є потребою самого ветерана, і це потрібно враховувати у процесі роботи з їх реабілітації та адаптації до мирного життя.
Психолог центру травматерапії "Повернення", Олег Новак розповідає, що особливість українців у тому, що вони не звикли звертатися за психологічною допомогою, а просто замикаються в собі. У центр бійці приходять вже тоді, коли повністю втратили надію на те, що все "само пройде".
"Люди найчастіше стикаються з нерозумінням того, що відбувається всередині них, і вони замикаються в собі, і шукають десь заспокоєння або контакту з тими колишніми товаришами, з якими вони служили. Добре, якщо є хороша сім'я, діти, хороші відносини вдома. Тому що частина людей потрапляє на війну, потім повертається, а відносини не найкращі, тоді з більшою ймовірністю вони ще більше зіпсуються", - зазначив Новак.
Відхилення у всіх проявляються по-різному: хтось може призвичаїтися до алкоголю, інші намагаються максимально ізолюватися від суспільства, треті стають імпульсивними і запальними.