ГоловнаУкраїнаВсі новини розділу
 

Баталії щодо ЦВК. За що воює Рада

Корреспондент.net, 15 липня 2018, 10:17
0
381
Баталії щодо ЦВК. За що воює Рада
У кулуарах навіть народилася нова назва для ситуативної коаліції БПП - Без Петра Проголосували.

Українські політики продовжують лякати один одного різного роду "страшилками", поки новий склад ЦВК все ніяк не сформується, а нинішній склад Верховної Ради все ніяк не зважиться на саморозпуск.

 
Під шум цих баталій нас можуть позбавити вільного Інтернету і нав'язати цензуру серйознішу, ніж у Китаї і РФ. На цьому тлі займатися реформами категорично ніколи. А ось усі політичні сварки здаються невинними дитячими пустощами, пише Валерій Літонінський у №13 Журналу Корреспондент.
 
В українських політиків є унікальна здатність: навіть із першого погляду суто технічне питання вони можуть перетворити в багаторічне перетягування канату. Сформувати новий склад Центральної виборчої комісії в Україні не можуть уже майже чотири роки. У результаті торги зайшли у глухий кут, ультиматуми і спроби натиснути теж не спрацювали. Як результат - чергова криза у Верховній Раді, відновлення вже призабутих розмов про дострокові вибори в неї і перспективи формування зовсім нової політичної реальності.
 
ЦВК розбрату
 
Центральна виборча комісія - вкрай важливий державний орган, особливо в таких молодих і нестабільних демократіях, як Україна. Від ЦВК залежить, чи буде волевиявлення народу коректно інтерпретовано. У зв'язку з тим, що в нашій країні досі вважають, що важливо не те, як люди проголосують, а те, як їхні голоси порахують, контроль над Центрвиборчкомом завжди був цікавий політикам. При цьому ЦВК має відображати всю політичну палітру країни, у ньому повинні бути представлені всі політсили Верховної Ради. Так відбувається в усьому цивілізованому світі, так завжди було і в Україні - хай і з застереженнями.
 
Спокуса заповнити ЦВК своїми людьми і позбавити представництва в ньому опонентів? Навіть Віктор Янукович не намагався робити це відкрито, але неявно, звичайно, там все було для нього в порядку. А ось під час президентства Петра Порошенка із ЦВК виникли серйозні проблеми. Це призвело до того, що термін повноважень 13 з 15 його членів давно закінчився, більшість із них отримали посади ще за Віктора Ющенка, але через політичні торги замінити їх усе ніяк не вдається. Ситуацію затягнули практично до нових виборів, коли ціна кожного місця в ЦВК особливо велика.
 
Михайло Охендовський продовжує очолювати ЦВК
 
Процедура призначення нових членів Центрвиборчкому така: фракції Ради подають свої кандидатури Президенту, а він вносить їх до парламенту, де за них голосують. Тобто склад ЦВК - це завжди питання консенсусу. Представництво кожної фракції або депутатської групи в Центрвиборчкомі пропорційно її чисельності в Раді. Якщо виходити із цього принципу, то 13 вакантних місць у ЦВК повинні розподілитися таким чином: БПП - п'ять представників, Народний фронт - три, Опозиційний блок - два, решта п'ять фракцій і груп (Батьківщина, Самопоміч, Радикальна партія, Відродження, Воля народу) - по одному.
 
Це розклад відповідно до демократичних стандартів, розклад по-українськи зовсім інший. По-перше, на 13 вакантних місць Президент Порошенко вніс у Раду 14 кандидатур у члени ЦВК. По-друге, шість із них - представники БПП, плюс кандидат від Волі народу також вважається близьким до Президента. По-третє, Опоблок, третя за чисельністю фракція Ради, взагалі залишився без представництва в ЦВК. По-четверте, за такої конфігурації Президент отримує одноосібну більшість у Центрвиборчкомі. Рахуйте самі: шість представників БПП + один від Волі народу + два чинних члени ЦВК, які зберігають свої посади, також тяжіють до влади. Разом - дев'ять із 15 членів будуть орієнтуватися на Порошенка. Природно, що інші політичні сили проти такого розкладу заперечують.
 
Причому очолив опір головний партнер Президента по коаліції - Народний фронт. А БПП, навпаки, був рішуче налаштований продавити рішення. Там несподівано згадали, що склад ЦВК роками не змінювали, а це ж, виявляється, справа державної ваги. Переміг у результаті НФ, який сколотив навколо себе ситуативну коаліцію з інших незадоволених політсил. Вимоги у них до Президента всього дві. Внести на 13 місць 13 претендентів. Тому що зараз усі фракції бояться, що в ході відсіювання одного кандидата кинути можуть саме їх, і вони взагалі залишаться без своїх людей у Центрвиборчкомі. І друга вимога - це забезпечити представництво всіх фракцій у ЦВК, тобто дати квоту Опоблоку. Цього хоче від України і Захід - є пряма рекомендація Парламентської асамблеї Ради Європи. Причому за представництво всіх без винятку парламентських сил у ЦВК виступили навіть такі опоненти екс-регіоналів, як Народний фронт і Радикальна партія.
 
БПП все-таки спробував поставити питання ЦВК на голосування, але безуспішно. Народний фронт, Батьківщина, Відродження, Опоблок і Радикальна партія навідріз відмовилися голосувати. Президентська ж фракція після провалу її пропозиції влаштувала демарш, категорично відмовившись взагалі брати участь у роботі парламенту до розгляду питання із Центрвиборчкомом.
 
БПП - Без Петра Проголосуєм
 
Ось тільки демарш цей не вдався. У БПП розраховували, що таким ультиматумом, з одного боку, покажуть готовність відстоювати свої принципи, продемонструють, як сильно хочуть дати державі нарешті легітимний склад ЦВК. З іншого - знову лякатимуть опонентів можливим розпуском парламенту і достроковими виборами. Причому про перспективи розпуску і позачергових виборів заговорили відразу ж.
 
Конституція встановлює вичерпний перелік підстав для дострокового припинення повноважень Ради: якщо протягом одного місяця не сформовано коаліцію, якщо за 60 днів після відставки уряду не сформовано новий склад Кабінету Міністрів, якщо протягом 30 днів однієї сесії пленарні засідання парламенту не можуть розпочатися. При цьому Раду не можна розпустити останні шість місяців її повноважень або повноважень президента.
 
Подальші події показали: план із розпуском Ради і перевиборами на Банковій не пропрацювали. Та й на Заході навряд чи були б у захваті від такої ідеї. Виходити з коаліції, яка і так існує досить формально, у БПП не збиралися. А варіант із невідкриттям пленарних засідань провалився моментально.
 
Після того, як президентська фракція залишила зал і відмовилася брати участь у голосуванні, інші політичні сили зібралися і зуміли ухвалити перше рішення, що потрапило під руку. Яке саме - не особливо важливо, у першому читанні проголосували за законопроект про офіційну публікацію нормативно-правових актів. Важливо, що вперше за всю каденцію Рада змогла провести результативне голосування без найбільшої фракції. На табло висвітилося 240 голосів "за". Раділи "бунтарі", як діти. У кулуарах навіть народилася нова назва для ситуативної коаліції БПП - Без Петра Проголосували.
 
"Оксамитова революція в Раді"
 
Звичайно, повторювати такий розклад постійно буде важко. Але і недооцінювати подібну подію не можна. Криза у відносинах між Радою і Президентом досягла чи не вершини, депутати продемонстрували свою самодостатність. Вони виразно показали, що просто так ламати їх через коліно заради рішень, вигідних Банковій, президентська команда не зможе.
 
Те, що відбувається, дуже нагадує початок формування нової політичної реальності - не особливо приємної для Президента. У БПП це швидко зрозуміли і почали шукати компроміси. Ультиматум "відкликали", президентська фракція в Раді знову голосує. Питання із ЦВК знову відклали, шукають варіанти виходу.
 
Терміни нового голосування щодо ЦВК - імовірно, вже на осінь. Одна із пропозицій - розширити її склад, щоб призначити членами всіх 14 кандидатів, яких вніс Президент. Зговірливість у цьому питанні буде залежати, зокрема, від тиску з боку Заходу. Там, звичайно, не дуже розуміють, як менше ніж за рік до президентських виборів у країні може бути відсутнім легітимний орган, який ці вибори повинен проводити. Так і живемо.
 
Згадати про економіку
 
Самостійність депутатів, яку ті продемонстрували, давши відсіч Президенту в суперечці про ЦВК, - одна із прикмет наближення виборів. Соціологи наполегливо малюють Порошенку песимістичні прогнози на передвиборну кампанію. Опоненти й умовні союзники це бачать і підвищують градус протистояння, активніше "качають права", розуміючи, що час Х для глави держави наближається.
 
Розуміють це і на Банковій, тому активно ведуть кампанію, продаючи не тільки вже досягнуте, а й правильні наміри. Ось у рамках цієї кампанії і згадали про економічні реформи, провівши чергову зустріч Президента з бізнесом. На ній Порошенко представив Акт економічної модернізації України 2018-2019. За словами Президента, цей документ, звичайно ж, обіцяє державі процвітання, економічну свободу, приплив інвестицій і взагалі прориви в усіх напрямках. І, що цікаво, він абсолютно правий в оцінках - якщо задумане реалізують, ми швидше почнемо виходити із кризи.
 
У презентації реформ зайшов Президент відразу з козирів - підписав новий закон про валюту, покликаний лібералізувати валютне регулювання, і заявив про передачу в парламент законопроекту про податок на виведений капітал. Останнього в бізнесі чекали давно, але також давно велися дискусії про доцільність такого кроку.
 
Президент погодився замінити податок на прибуток податком на виведений капітал вже із січня 2019 року. Звучить усе красиво. За словами Порошенка, зараз податок на прибуток фіскали використовують для тиску на бізнес. Немає приводу для тиску - немає корупції, а у підприємців з'являється додатковий ресурс, і вони можуть спокійно реінвестувати отриманий дохід. Тому частина бізнесу гаряче підтримує перспективи заміни старого податку на новий, вважаючи, що нововведення дозволить українській економіці прискорити відновлення.
 
Але є нюанси. Сума сплаченого до бюджету податку на прибуток збільшилася із 70 млрд грн у 2016 році до 88 млрд грн у 2017 році. Причому тільки великі платники податків минулого року сплатили податок на прибуток на 55% більше, ніж роком раніше. Як заповнити втрати бюджету від переходу на податок із виведеного капіталу - ось питання, яке використовувалося для блокування цієї реформи. За різними підрахунками, дира у казні може утворитися на суму від 25 до 40 млн грн. Тепер Міністерству фінансів потрібно пояснити ключовим кредиторам України - МВФ і Світовому банку, -  як цю проблему планується вирішувати.
 
Ще Порошенко обіцяє приборкати тиск силовиків на бізнес. Один із пунктів його Акту економічної модернізації - створення Національного бюро фінансових розслідувань, яке замінить податкову міліцію. Про це Порошенко каже вже давно, законопроект у Раді, але поки не рухається через величезну кількість зацікавлених осіб, по чиїх інтересах він б'є. Новий суперорган покликаний забрати повноваження у СБУ, ГПУ, поліції, із чим ті, звичайно, просто так не погодяться. Зате Президент упевнений, що Нацбюро обмежить негативне втручання правоохоронних органів у діяльність малого та середнього бізнесу.
 
Боротьба за сфери впливу
 
Однак Президентом список захисників українського бізнесу у владі не обмежується. Намагається не відступати і прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Глава уряду, заручившись підтримкою міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, оголосив "хрестовий похід" проти контрабанди. У Кабміні кажуть, що втрати державної казни від контрабанди перевищують 100 млрд грн на рік. І як пропонують із цим боротися? Присутністю поліцейських у зоні митного контролю і поверненням кримінальної відповідальності за контрабанду. Також поліцейським надали доступ до автоматизованої системи митного контролю Інспектор-2006, щоб ті могли відловлювати нерозмитнені авто, що порушують терміни перебування на українській території.
 
Реакція "євроавтобляхерів" не забарилася - 11 липня вони блокували центр столиці, вимагаючи скасувати запропонований ним митний компроміс.
 
Кажуть, що поява поліцейських на митниці може посилити контроль над ввезенням євроблях і палива. Взагалі копи на митниці - не перша спроба Гройсмана побороти контрабанду. У 2016 році він вже анонсував створення 20 мобільних груп із представників різних правоохоронних органів. Такі групи мали оперативно пересуватися по країні і виявляти порушників. Ідея провалилася, групи швидко розпустили.
 
Інша ініціатива уряду - законопроект про повернення кримінальної відповідальності за контрабандне ввезення товарів, що знаходяться в легальному обороті. Він викликав різку реакцію і звинувачення на адресу лобістів цієї ініціативи в розширенні бази для корупції. Не секрет же, що порушення кримінальних проваджень - улюблений інструмент у силовиків для доїння бізнесу.
 
Утім навколо митниці та фіскального блоку загалом наростає напруга: СБУ провела обшуки у приміщеннях, пов'язаних із главою вінницького відділення Державної фіскальної служби. Справи стосуються нинішнього виконуючого обов'язки глави ДФС Мирослава Продана - близького соратника Гройсмана. Кажуть, з високою ймовірністю Продану скоро можуть бути пред'явлені звинувачення. Причому розслідує справу саме управління СБУ. Копають і проти самого Гройсмана. Почали перевірку придбання дружиною прем'єра автомобіля Mercedes, нібито вона занизила його ціну під час розмитнення. Причому Гройсман попереджав про початок нападок на нього, пов'язує він це все із протидією з боку системних контрабандистів. Продану як підтримку глава уряду навіть пообіцяв збереження посади керівника ДФС, поки сам Гройсман очолює Кабмін.
 
Конфлікти всередині влади набирають обертів і нічого доброго їй не обіцяють. З одного боку, Президенту не можна показувати слабкість, тому що, якщо соратники побачать, що він перетворюється на "кульгаву качку", то першими постараються перебігти на сторону суперника. З іншого - без єдиної консолідованої позиції влади країну в умовах збройної агресії не зберегти. Постраждають усі - включаючи опозицію та "заклятих" союзників.
 
Прийшли за Інтернетом
 
А поки в Раді торгувалися за ЦВК і лякали один одного розпуском, до порядку денного парламенту спробували проштовхнути документ, який здатний налякати всю країну. Ідеться про законопроект №6688 із красивою назвою Про протидію загрозам національній безпеці в інформаційній сфері. Однак за благими намірами в ньому ховається спроба поставити під контроль Інтернет у країні. Автори - народні депутати Іван Винник із БПП, Дмитро Тимчук і Тетяна Чорновіл із Народного фронту - пропонують дозволити блокування сайтів терміном на 48 годин без рішення суду. Досить буде постанови представників правоохоронних органів - слідчих і прокурорів.
 
Крім того, у законопроекті пропонують зобов'язати провайдерів встановити за свій рахунок спеціальні технічні засоби (DPI) для моніторингу інтернет-трафіку, які дозволять стежити за всім, що роблять користувачі в Мережі, і здійснювати блокування. Проектом фактично передбачається створення української версії Роскомнадзора за допомогою примусу регулятора вести реєстр блокувань і штрафувати неугодних провайдерів.
 
Що це означає? Жорстка цензура в Інтернеті, тиск на ЗМІ, повна втрата анонімності, детальний моніторинг трафіку українців, додаткові витрати для бізнесу, подорожчання Інтернету і зниження швидкості передачі даних, величезне поле для корупції. Одним словом, цілий букет проблем. Такі пропозиції були хіба що в так званих диктаторських законах від 16 січня.
 
Експерти впевнені, що ніякому захисту національної безпеки це не допоможе, українців чекають тільки проблеми. Але, незважаючи на це, депутати вперто проштовхують законопроект: провели через комітет, внесли до порядку денного сесії.
 
Якщо дійсно турбуються про національну безпеку, то краще б звернули увагу на те, що за останні два роки у країні, де триває війна, більше 10 бійців загинули під час використання міномета Молот. Останній випадок на полігоні під Рівним забрав життя трьох військовослужбовців. Усе, що придумали політики, - призупинити використання мінометів цього типу. Його калібр не дозволениий мінськими домовленостями. Припустимо, поки збиток від такого рішення невеликий. А якщо станеться загострення - чим воювати?
 
 
Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet.
ТЕГИ: интернетЦИКцензураПорошенкоАваков
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...

Корреспондент.net в соцмережах