Газовий популізм: експерти про плани Тимошенко щодо ГТС і НафтогазуСюжет

Доля ГТС України опинилася в центрі уваги потенційних кандидатів у президенти. Юлія Тимошенко проти приватизації ГТС і за ліквідацію Нафтогазу. Детальніше про ці плани і те, як їх оцінюють експерти, - у матеріалі DW.

Одна з претендентів на посаду президента України, лідер партії Батьківщина Юлія Тимошенко в п'ятницю, 28 вересня, виступила проти продажу 49 відсотків акцій української газотранспортної системи (ГТС) іноземній фірмі. Тимошенко пообіцяла, що в разі перемоги на запланованих на березень 2019 року президентських виборах вона ліквідує держкомпанію Нафтогаз України і завантажить ГТС газом власного видобутку замість транзиту в країни ЄС російського газу.

Газові плани й обіцянки Юлії Тимошенко

Екс-прем'єр України Юлія Тимошенко заявила на прес-конференції в Києві про неприпустимість продажу акцій 49 відсотків акцій ГТС України. Приводом для цього стала ініціатива НАК Нафтогаз України і оператора ГТС - компанії Магістральні газопроводи України, які на початку вересня оприлюднили "дорожню карту" продажу закордонному інвестору майже половини акцій ГТС. "Я так зрозуміла, Петро Олексійович (Петро Порошенко - Ред.) хоче через підставних осіб забрати її собі, тому вони повідомили про намір продати 49 відсотків ГТС", - сказала Тимошенко.

Вона виступила за збереження ГТС у держвласності і пообіцяла ліквідувати Нафтогаз України як "посередника, який не потрібен". Тимошенко також оцінила ГТС у 300 мільярдів доларів США і звинуватила президента Порошенка в спробі купити половину цього активу "за ціною в 20 разів менше", ніж він коштує. Екс-прем'єр висловилася за нарощування Україною власного видобутку газу, щоб "експортувати його в ЄС", і пообіцяла знизити вартість газу для населення "як мінімум вдвічі".

За скільки і кому продаватимуть українську ГТС

Опитані DW експерти вважають обіцянки і плани Юлії Тимошенко політичним популізмом. Глава Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергій Дяченко нагадав, що міжнародна аудиторська компанія PricewaterhouseCoopers оцінила українську ГТС лише у 14 мільярдів доларів. Якщо Тимошенко знає, звідки взяти гроші на модернізацію ГТС, і як можна без участі західного капіталу інтегрувати її в європейську газотранспортну систему і використовувати при цьому європейську правову систему, тоді ГТС можна не приватизувати, вважає експерт.

Він упевнений в неможливості купівлі частини української ГТС президентом Порошенком. На думку Дяченка, покупець цього активу "розглядатиметься під мікроскопом" світовими аудиторськими структурами, а кінцевого бенеціфіара будь-якої компанії сьогодні можна встановити впродовж кількох годин. З цієї причини, як вважає Дяченко, ані Порошенко, ані російський Газпром не мають жодних шансів отримати половину ГТС України. "Перемогти на конкурсі зможе тільки дуже серйозна структура, здатна вирішити фінансові та інші серйозні питання", - підкреслив експерт.

Що стосується нарощування обсягів власного видобутку газу, то тут Дяченко нагадав, що в кінці 70-х років минулого століття Україна дійсно щорічно видобувала 78 мільярдів блакитного палива і забезпечувала ним не тільки себе, але і частково інші республіки СРСР. Однак сьогодні, зазначив експерт, родовища виснажені, і країні вдається щорічно видобувати лише близько 20 мільярдів. За оцінкою Дяченка, збільшити видобуток коштом нових родовищ можна не раніше середини 2020-х років - і лише до рівня 30-34 мільярдів кубометрів на рік. А це не задовольнить внутрішній попит й одночасний експорт газу в ЄС.

Газова геополітика України

У свою чергу Михайло Гончар, президент київського Центру глобалістики Стратегія-XXI, який послідовно критикує енергетичну політику нинішньої влади України, не виключив, що її представники і справді могли спробувати продати частину ГТС іноземній компанії, афілійованій з українськими олігархами. На думку експерта, така спроба заздалегідь приречена на провал, оскільки раніше йшлося тільки про участь іноземних компаній в консорціумі з управління ГТС, а не про продаж частини її акцій. "У відповідь з боку політичних опонентів Порошенка ми бачимо передвиборний популізм. І це не піде на користь жодній зі сторін", - додав Гончар.

У структурах, близьких до Нафтогазу України, залучення до управління ГТС американської компанії вважають кращим, ніж німецької або французької. Як стверджують чиновники в приватних бесідах, в нинішній геополітичній ситуації тільки США можуть досить жорстко розмовляти з Росією, щоб домогтися необхідних обсягів прокачування російського газу через Україну. У Москві їх загрожують скоротити мало не в 10 разів після закінчення дії у 2018 році транзитного контракту з Києвом і очікуваного запуску Північного потоку-2.

Ще однією можливістю для зміцнення Україною її енергобезпеки, на думку Юлії Тимошенко, міг би стати імпорт скрапленого газу через порти Одеси та Миколаєва. Однак, заперечує Михайло Гончар, позиція Туреччини, яка виступає проти проходу газовозів через протоку Босфор, залишається непохитною, і Тимошенко не зможе її змінити. "До того ж, ані Миколаїв, ані Херсон не зможуть приймати океанічні судна, і тільки порт Південний поблизу Одеси має достатній для цього глибоководний фарватер", - зауважив експерт.

Джерело: Українська служба DW