Головні фаворити виборчих перегонів
Усі кандидати у президенти зареєстровані, фаворитів видно, далі тільки педаль у підлогу і власне виборчі перегони. Головне, щоб передвиборча істерія не заполонили нас остаточно.
Ми ж розуміємо, що навіть переможця, якого ми підтримали, все одно доведеться після інавгурації контролювати і дерти, дерти і контролювати?
Останнім із великих гравців офіційно заявив про своє балотування і подав документи до Центрвиборчкому чинний Президент Петро Порошенко, пише Валерій Літонінський у №3 Журналу Кореспондент. Висувався він у 100-ту річницю Бою під Крутами, а форум, де це відбувалося, отримав символічну назву Від Крут до Брюсселя. У ньому зашитий був і головний меседж, із яким Президент вступає в боротьбу за другий термін. Документи Порошенко приніс до ЦВК сам в останній день, 3 лютого.
СТАВКА ПОРОШЕНКА
Зрозуміло, що від слогану Армія, мова, віра нам, звичайно, нікуди не дітися. Але на Банковій резонно зрозуміли, що крім хоч і вагомих, але вже звичних для народу заслуг на кшталт безвізового режиму з ЄС і томосу для автокефальної православної церкви, потрібні й нові орієнтири. А орієнтири ці, на думку Порошенка, можуть бути тільки на Заході.
Тому Президент заявив, що до 2024 року Україна подасть заявку на вступ до ЄС і не просто отримає План дій щодо членства в НАТО, а навіть почне його виконувати. Чому до 2024-го? Якраз у цьому році закінчується термін того президента, якого виберемо цієї весни. Так Порошенко окреслив свою головну мету і стратегію на наступний термін.
Тепер завдання стратегів Банкової довести, що виключно чинний Президент може реалізувати євроатлантичні устремління українців. Підтвердити наміри Порошенка має голосування у Верховній Раді за закріплення в Конституції курсу на вступ до ЄС і НАТО. Коли цей номер журналу потрапить до рук читачів, воно вже має відбутися, і, найімовірніше, Президенту вдалося провести це рішення через парламент. Особливо після виступу Януковича, але про нього трохи нижче.
Переконати виборців у власній безальтернативності - головна ставка Порошенка. Або я, або Путін, Росія. Або європейський вектор, або повернення у дрімучі часи. Усе це повторюють, як мантру, Президент і його свита. І знову-таки виступ Януковича дав Петрові Олексійовичу додаткові козирі до цієї тактики - вже дуже екс-легітимний агітував проти чинного Президента.
EPA
Ще одне із завдань зборів, які висунули Порошенка в кандидати, - продемонструвати єдність влади і її консолідацію навколо чинного глави держави. Високопоставлених чиновників на форумі насправді вистачало: були і прем'єр-міністр Володимир Гройсман, і частина міністрів його уряду, і спікер Верховної Ради Андрій Парубій, і секретар РНБО Олександр Турчинов, і генеральний прокурор Юрій Луценко, який взагалі за законом не може агітувати за кандидатів у президенти.
Навіть мер Києва Віталій Кличко записав відеоролик на підтримку Порошенка з австрійської лікарні. Головним відкриттям форуму був виступ прем'єр-міністра, який вперше публічно підтримав Порошенка. Так що, якщо сокиру війни між Гройсманом та Президентом не зарито остаточно, то точно надійно сховано на час виборів. Парубій також виступив зі словами підтримки, причому не тільки від свого імені, але й від головного партнера Порошенка - команди Народного фронту. Причому, схоже, ніхто Парубія на такі заяви від "фронтовиків" не уповноважував.
Очевидно, що частина Народного фронту, яка орієнтується на Турчинова і Парубія, давно вже рухається у фарватері чинного Президента. Але групи впливу Арсенія Яценюка й Арсена Авакова - немає. Яценюка й Авакова на форумі Порошенка не було. Через кілька днів "фронтовики" провели власний з'їзд.
Партія, яка отримала найбільшу кількість голосів виборців на парламентських виборах 2014 року, через п'ять років настільки втратила підтримку населення, що змушена була відмовитися від участі у виборах президента. Як сказав Яценюк: "Висота не та". При цьому в Народному фронті, звичайно, спробували зробити хорошу міну за поганої гри: розповідали, що взяли на себе відповідальність за країну в 2014 році, заклали основу для реформ. Про те, що із цією політсилою пов'язано найбільше корупційних скандалів у період 2014-2016 років, - не згадували.
До слова, на з'їзд навіть екс-депутат Микола Мартиненко прийшов, хоча проти нього вже кілька років тягнеться кримінальна справа. Його звинувачують у незаконному збагаченні, втім марно. "Фронтовики", звичайно, хвалили Порошенка, але від прямої публічної підтримки утрималися. Із двох причин.
По-перше, зберегти дистанцію між Народним фронтом і БПП аж до парламентських виборів.
По-друге, ні з ким не сваритися зараз, щоб мати можливість домовлятися вже з переможцем президентських перегонів. При цьому не секрет, що той же Аваков заграє і з Юлією Тимошенко. У міністра внутрішніх справ є серйозний ресурс на виборах, і він зацікавлений у збереженні посади незалежно від того, хто переможе.
Так, відносини з Порошенком у глави МВС давно далекі від особливо дружніх. Але і з колишнім соратником Аваков навряд чи зможе домовитися: Юлія Володимирівна на дух не переносить незалежних союзників, навіть цілком лояльних. Тому поки Аваков робить саме те, що дозволяє йому за будь-яких розкладів зберегти репутацію рівновіддаленого силовика, - голосно заявляє, що поліція буде жорстко перешкоджати будь-яким спробам підкупу на виборах і забезпечить законність виборчого процесу.
ВІН І ВОНА
Дух Тимошенко, звичайно, відчувався на форумі Порошенка. Леді Ю жорстко оскандалилася з демонстрацією на своєму з'їзді звернення колишнього генсека НАТО Андерса Фог Расмуссена, який пізніше заявив, що він Тимошенко на виборах не підтримує. Штаб Порошенка прийняв пас і забив гол: Расмуссен, будучи радником Петра Олексійовича, прийшов і виступив особисто на форумі. Тимошенко похвалилася знайомством із відомим письменником Паоло Коельо, який згодом теж відхрестився від її підтримки на виборах. До Порошенка на форум прийшов український письменник Лесь Подерев'янський і став автором найбільш незабутнього виступу вечора, натякнувши, що не можна допустити "північну пухнасту лисичку з білим хвостиком на наші широти".
А генпрокурор Луценко свій виступ на форумі і зовсім закінчив фразою: "Країні не потрібні нові курси. Ні кроку назад, як хотів би Путін, тільки вперед". Натяк теж цілком прозорий.
Тобто Порошенко і Тимошенко продовжують бути сконцентровані насамперед на боротьбі один з одним. Свої агітмашини заряджають на цю сутичку. Тимошенко намагається показати, що вона теж за Захід, як і Порошенко. Президент чітко демонструє, що його опонент - це вибір Росії, відкат назад та загроза авторитаризму. Ось тільки соціологи вважають, що за боротьбою між собою Порошенкові і Тимошенко не варто випускати з уваги третій виклик.
ЛІДЕРСЬКИЙ ПЕЛЕТОН
Січневі дані соціологічних опитувань свідчать: група лідерів президентських перегонів далеко відірвалася від інших переслідувачів. І, крім Порошенка та Тимошенко, в цій групі Володимир Зеленський. Більше того, всі опитування саме Зеленського на сьогодні ставлять на перше місце, а чинний Президент і Юлія Володимирівна ділять друге-третє місця.
Звичайно, повністю довіряти опитуванням не варто. Відповісти на питання анкети і прийти на виборчу дільницю - абсолютно різні речі. Але не помічати певні тенденції теж не можна. Лідерство Зеленського - це такий сплеск, вау-ефект після його оголошення про балотування. Медовий місяць ЗеКандидата і виборців, якщо хочете. Соціологи його підтримку пояснюють протестом проти чинних політичних еліт і запитом на нові обличчя.
Але чи таке вже нове обличчя Зеленський? Він має мільйонні заощадження, офшори на Кіпрі, бізнес у Росії, орендовану квартиру в Лондоні. Що тут нового? Все, як і у всіх українських політиків. Звичайно, український виборець любить зачаровуватися, обманюватися, малювати собі месій і кумирів. Але чим довше триватиме гонка, тим більше негативних моментів буде спливати навколо Зеленського. Головний - та обставина, що він є проксі бунтівного екс-голови Дніпропетровської ОДА та екс-акціонера Приватбанку Ігоря Коломойського. Друга проблема - повна відсутність сенсів у його кампанії. "За все хороше, проти всього поганого" - далеко на цьому не заїдеш. На конкретні виклики рано чи пізно доведеться відповідати. А відповідати поки нічим. Що і було яскраво продемонстровано на зустріч кандидата із західними дипломатами в перші дні лютого. Враження від зустрічі були, м'яко кажучи, шокуючими для послів, як стверджують джерела, близькі до зустрічі.
Ну і треба врахувати, що електорат Зеленського - насамперед молодь, а їй до виборчих дільниць ще дійти потрібно. Зараз у ЗеКоманді сильно стурбовані відсутністю можливості захистити результат - партійної "сітки" в регіонах немає, коментатори в YouTube і в'язні у Facebook не поспішають реєструватися майбутніми спостерігачами, а також членами виборчих комісій. Часу катастрофічно мало - навіть мегаресурси Коломойського можуть не врятувати кампанію, коли почнеться її "польовий" етап.
А Тимошенко, схоже, уперлася в електоральну стелю. Про це говорять давно, зараз цифри опитувань це підтверджують. Її виборець мобілізований, вірний їй практично безроздільно, але його чисельність не росте. Спроби залучити інші соціальні групи - заклики із приводу інновацій та гостромодних трендів - провалилися. Гра на полі Порошенка в патріотизм і євроінтеграцію - також. Більше того, надмірна активність у тому секторі може викликати у старих прихильників паніку.
EPA
Потрібні свіжі ідеї, а замість них тільки старі розповіді про тарифи, "геноцид" і "зубожіння".
Порошенко тільки почав активну фазу кампанії і вже підтягнув рейтинг. Його завдання - боротьба за голоси 20% тих, хто ще не визначився зі своїм вибором. І, звичайно, боротьба тих, хто ще не вирішив, чи піде він на вибори у принципі. А далі він переконає тих, хто прокинувся, в тому, що саме він найменше зло.
Тим більше, що все необхідне для мобілізації патріотично налаштованих виборців, які втомилися від млявого темпу реформ і замороженого статусу окупованої частини Донбасу, вже робиться. Багато що з того, що довгі роки не вдавалося зрушити з місця, зараз чарівним чином починає вирішуватися: вирок Януковичу-старшому, звинувачення Віктору Медведчуку і т.п.
Та і загроза реваншу стає все більш виразною.
ЗАГРОЗА РЕВАНШУ
Заяви Порошенка про російську загрозу Україні матеріалізуються в гаслах кандидатів, які орієнтуються на виборців російськомовних регіонів. Наприклад, паралельно з форумом Порошенка провела свій з'їзд і Опозиційна платформа За життя. Кум Путіна Медведчук заявив, що в них є план для Донбасу, альтернативи якому нібито не існує. План цей полягає в наданні Донбасу автономного статусу в складі України, із власним парламентом, урядом і так далі.
За озвучення такого плану проти Медведчука вже завели кримінальну справу за звинуваченням у державній зраді і сепаратизмі. Термін за таке - до 20 років в'язниці. Справу порушила Генеральна прокуратура, і реакція на цю дію відрізняється. Одні кажуть - давно пора, інші - давно пора, але нічого не буде, це лише самореклама влади перед виборами. Варто визнати, що наявність такого опонента, як Медведчук, дійсно насамперед в інтересах чинного Президента, - вже дуже хороший і мальовничий Віктор Володимирович у ролі проксі Володимира Володимировича.
До слова, Росія промотує плани для Донбасу і поза Україною - тут якось дивно вчасно опублікував інтерв'ю про свою ініціативу спецпредставник ОБСЄ в Україні Мартін Сайдік (стор. 9). Так що чітко видно, що на кону стоїть щось дуже для Кремля важливе. І ресурсів для досягнення поставлених цілей Москва кине незліченну кількість.
Як завжди в такі моменти, в РФ згадали про українського екс-президента Януковича, який в Україні засуджений до 13 років ув'язнення. Ось тільки куратори схалтурили - на своїй прес-конференції Янукович болісно пережовував старі темники, підглядав у шпаргалки і відзначався фенею.
СПРАВИ ВНУТРІШНІ
Сюрприз з'явився звідти, звідки його вже майже два роки як не чекають: Окружний адмінсуд Києва за позовом нардепа від Радикальної партії Ігоря Мосійчука заборонив в.о. міністра Уляні Супрун виконувати обов'язки глави Міністерства охорони здоров'я. У вигляді забезпечувального заходу, що знімає із суду більшість юридичних докорів, але залишає питання моральні.
Своє рішення суд мотивував наявністю у Супрун, крім українського громадянства, ще й громадянства США. Вона вже більше двох років аж ніяк не може виконати гранично м'які вимоги українського законодавства щодо наявності виключно українського громадянства в осіб, що обіймають високі державні посади. У цьому терміні - відповідь на питання "чому зараз".
А ось відповідь на питання "чому Мосійчук" - складніша. Цього народного депутата Генеральна прокуратура раніше звинувачувала в отриманні хабара - прямо в залі Верховної Ради показали відео про те, як нардеп озвучує свої розцінки за написання депутатських запитів. Згодом Мосійчуку створили можливості, щоб він, скориставшись процедурними тонкощам, зміг уникнути кримінального переслідування, хоча з нього і зняли недоторканність.
І ось за дивним збігом обставин рішення стосовно Супрун винесено саме внаслідок ініціативи Мосійчука. Винесено, до речі, тим же суддею, що поновив на посаді екс-главу фіскальної служби Романа Насірова, якого звинувачують у зловживаннях і махінаціях.
З одного боку, Мосійчука звинувачують у тому, що він своїм позовом міг виконувати замовлення фармацевтичної мафії або когось іще з ворогів Супрун, яких у неї вистачає. З іншого - його звинувачують у тому, що він виступив у ролі застрільника одного з підпроектів президентської виборчої кампанії радикалів та її лідера Олега Ляшка, рейтинги якого ніяк не можуть відірватися від плінтуса.
Як би там не було, але президентський штаб блискуче відпрацював наїзд на Супрун: цей конфлікт дивним чином згуртував частину суспільства навколо влади. Підтримку їй вже висловили Президент, прем'єр-міністр, спікер Верховної Ради і весь Facebook. Але Facebook - це ще не всі виборці, про що неодмінно треба пам'ятати.
І якщо Супрун поки що відбулася легким переляком і залякує опонентів тим, що без її підписів оплачені з держбюджету ліки не доїдуть до провінційних клінік, то Наглядова рада Національної суспільної телерадіокомпанії України (НТКУ) звільнила главу Суспільного телебачення Зураба Аласанію цілком категорично.
Сам Аласанія такі дії пов'язує з наближенням виборів і тим, що при ньому канал показував антикорупційні розслідування і передачі, неугодні владі. Офіційна причина звільнення Аласанії Наглядовоою радою досі так і не названа. Сам Аласанія запевняє, що якщо Наглядова рада проведе голосування за його відставку згідно з нормами закону, то він готовий піти. Але в нинішній ситуації збирається йти в суд.
Що ж стосується Громадського телебачення, то повноцінно його так і не вдалося запустити. Хтось звинувачує в повільних темпах руху самого Аласанію, але об'єктивно на перезапуск просто не виділяли достатньо коштів із держбюджету. "Як не реформуй, а замість BBC виходить УТ-1", - єхидно посміюються джентльмени і дами, яким Аласанія чутливо наступив на хвіст.
З однозначно позитивного - в Україні завершився процес створення автокефальної церкви. 3 лютого відбулася процедура інтронізації, тобто щось на зразок інавгурації глави церкви - митрополита Київського Епіфанія. Також Православна церква України пройшла офіційну реєстрацію в Мін'юсті. Тепер може бути запущений процес визнання української церкви іншими православними церквами світу. А вже 5 лютого Епіфаній визначив склад Священного синоду ПЦУ і провів його перше засідання.
EPA
Вибори? Епіфаній обіцяє, що ні за кого не агітуватиме на майбутніх виборах. Хоча на форумі, де висунули в кандидати Порошенка, він був присутній. Як і сам Порошенко, до речі, разом із Тимошенко на інтронізації Епіфанія.