RU
ГоловнаУкраїнаВсі новини розділу
 

ТОП 35. Рейтинг мерів українських міст

Корреспондент.net, 2 вересня 2019, 22:09
0
1814
ТОП 35. Рейтинг мерів українських міст
Фото: Корреспондент
Рейтинг міських голів від журналу Корреспондент

У мерів найбільших українських міст неспокійні часи - під ними хитаються крісла. Підсумки парламентських виборів надихнули правлячу політсилу, на Банковій заговорили про можливі дострокові місцеві вибори восени 2019 року.

 
І те, що до кінця серпня розмови тимчасово вщухли, абсолютно нічого не говорить. Але і мери себе в образу просто так не дадуть. У найбільших 35 містах країни живе понад 15 млн осіб, хоча офіційна статистика показує трохи меншу цифру, пише Світлана Шмельова в №16 журналу Корреспондент.
 
Бюджети цих міст у сумі важать майже 200 млрд грн, з яких на Київ припадає більше чверті цієї суми. І ось наш рейтинг міських голів - ми зважили й експертні думки з приводу їхньої впливовості, і економічні можливості міських бюджетів, якими вони керують.
 
З нашого першого рейтингу міських голів минуло півтора року, за цей час багато що змінилося в політичному ландшафті країни. Грошей у мерів під рукою стало більше - сумарний обсяг 35 найбільших міських бюджетів зріс майже до 196 млрд грн проти 177 млрд грн роком раніше. Але і складнощів у мерів теж стало більше. Чому саме перші 35 міст? Чому не більше? Тому що в перших 35 містах населення становить від 100 тис. і більше: тобто не менше людей, ніж у найменшому з обласних центрів - Ужгороді.
 
Справа у грошах
 
Міські бюджети вже стали інструментом передвиборної політики, благо децентралізація різко посилила можливості місцевої влади. У центрі це чудово розуміють - у середині серпня вибухнув скандал навколо історії про те, як глава Офісу президента попросив Кабмін пригальмувати платежі з центрального бюджету, що виділяються містам. Ці платежі - так звані офіційні трансферти - складають 32% доходів місцевих бюджетів у 35 найбільших містах.
 
Що цікавого ми помітили в міських грошах? Міста за рік стали менше залежати від центрального бюджету, частка так званих офіційних трансфертів за рік скоротилася приблизно з 2/5 до 1/3 доходів міських бюджетів великих міст. Звичайно, можна радіти децентралізації і тому, що місцева влада все менше залежить від центру. Водночас у нас не було зниження ставок загальнодержавних податків - на прибуток, ПДВ, акцизний збір. Тобто реально бюджети всіх рівнів отримують грошей більше, але потоки з центру в регіони потроху міліють.
 
Як ми рахували
 
Під час розрахунку рейтингу ми розглядали дві категорії показників.
 
Перша категорія - це політична складова, яку 11 експертів оцінювали за такими напрямками:
 
- наявність підтримки міською радою;
 
- конструктивні відносини з центральною виконавчою владою;
 
- наявність групи підтримки в парламенті;
 
- конструктивні відносини з головою облдержадміністрації (так, це взаємопов'язано з другим пунктом, але багато голів ОДА мають свою точку зору, досить згадати спроби позбавити мера столиці повноважень глави міськдержадміністрації);
 
- медійність як загальнонаціональної фігури, тобто наскільки вона відома не тільки в регіоні, але і як самостійна політична величина.
 
Кожен з наших експертів провів велику роботу - виставив усім 35 учасникам рейтингу бали за кожним з п'яти перерахованих параметрів. Ми ці оцінки підсумували. І в підсумку отримали рейтинги політичного впливу. Як виявилося, наявність великої політичної ваги не гарантує перших місць у підсумковому рейтингу. Фінансові можливості теж важливі.
 
Рік тому нам було непросто зібрати 10 експертів. У нинішньому взяли участь майже стільки ж. На жаль, так само, як і рік тому, лише деякі політичні консультанти ризикнули озвучити свої оцінки. Воно й зрозуміло: скоро місцеві вибори і політконсультантам хочеться мати клієнтів.
 
Проте 11 експертів на 35 оцінюваних персон - цілком достатньо для якісного рейтингування.
 
Друга група показників стосувалася оцінки економічної частини впливовості. Ось вони:
 
- сума доходів міського бюджету (тут і далі - в розрахунку на душу населення);
 
- сума офіційних трансфертів як з центрального, так і з обласного бюджетів;
 
- розмір бюджету громадських ініціатив (він же бюджет участі);
 
- доходи від податку на прибуток підприємств комунальної форми власності;
 
- доходи від податку на майно (нерухомість і т. п.).
 
Джерелом інформації для нас були вже прийняті місцевими радами міські бюджети на 2019 рік. Втім, була зроблена поправка - всі ці показники ми розглядали в розрахунку на душу населення, щоб максимально зменшити вплив розмірів міста на впливовість тієї або іншої політичної фігури.
 
Перший з показників - сума доходів міського бюджету - був обраний тому, що впливовість міського голови залежить від сум, якими він може оперувати в інтересах жителів міста.
 
В Україні переважна частина податків збирається в центральний бюджет і тільки потім частково ці гроші повертаються територіям у вигляді так званих офіційних трансфертів. Розмір цих виплат у розрахунку на душу населення в тому чи іншому регіоні свідчить одночасно про дві речі. По-перше, про те, наскільки міська влада зуміла домовитися з центральною. Так, є вирівнювання доходів місцевих бюджетів - там, де менше збирається місцевих податків і зборів, центральна влада доплачує. Але насправді різниця між регіонами у частині щедрості центру є. По-друге, чим більше трансферти, тим більше можливості у мера міста щось зробити для його жителів.
 
Розмір бюджету громадських ініціатив у розрахунку на душу населення - третій показник. Це невеликі суми. Але вони ілюструють готовність і здатність міського голови вступати в діалог зі своїми виборцями з приводу того, які саме ініціативи, висунуті безпосередньо самими городянами, будуть профінансовані.
 
Доходи від податку на прибуток підприємств комунальної форми власності - це свідоцтво того, наскільки ефективна міська влада, наскільки якісно вона управляє міськими комунальними підприємствами. Ну і показник її некорумпованості. Чим більше податкові надходження за цією статтею - тим, очевидно, менше встигли вкрасти з тих підприємств.
 
Доходи від податку на майно (нерухомість і т. п.) - це суто місцевий податок (як і податок на доходи фізосіб). Але його ставка, на відміну від прибуткового, встановлюється місцевою радою. Ця ставка, як і якість збору цього податку, впливає на підсумкову суму надходжень. І саме від міського голови значною мірою залежить те, скільки цей податок принесе грошей до міського бюджету, а потім - городянам.
 
І хто призери
 
Як і роком раніше, перше місце - за Києвом. Мер столиці - особлива позиція. Не дарма під нього копають зараз прямо-таки екскаваторами. Рубатися є за що: столичний бюджет на 2019 рік - понад $ 2 млрд в еквіваленті за поточним курсом. Столиця - це місце, де вирішується багато чого в політичних баталіях. Фактично Київ - це своєрідна держава в державі. І тому вага міського голови. І тому спроби Банкової посадити в крісло мера більш зручну фігуру.
 
Друге місце зайняв дніпровський мер Борис Філатов, який перемістився з третього місця на друге. Чому? Перш за все тому, що з другого на шосте місце пішов вінницький міський голова Сергій Моргунов, який позбувся колишньої підтримки в центрі.
 
На третє місце із сьомого перемістився Геннадій Кернес (Харків), що й зрозуміло - за минулий рік він зумів продемонструвати найвищий рівень непотоплюваності і сильні позиції в регіоні. Незважаючи на нові політичні віяння. Або завдяки їм.
 
Не сильно улюблений у центрі Юрій Вілкул (Кривий Ріг) змінив шосте місце на четверте. Батьківщина президента, як не крути? Так, але ні: багатолюдне і дуже небідне місто металургів завжди займало міцні позиції в табелі про ранги. І вага його міського голови була вище, ніж у мерів більшості обласних центрів.
 
Владислав Атрошенко (Чернігів) зберіг своє п'яте місце: міцні зв'язки в столичних високих кабінетах, досить благополучна економіка сусіднього зі столицею обласного центру забезпечили стабільність.
 
Краматорський міський голова Андрій Панков піднявся з 12-го на сьоме місце - в принципі зрозуміло чому, адже це місто зараз де-факто грає роль обласного центру Донеччини.
 
Повернувся з опали одеський міський голова Геннадій Труханов, який злетів з 34-го на восьме місце. Експерти щедро відсипали йому балів з огляду на те, наскільки технічно і красиво він зберіг свою посаду, відбився від спроб кримінальних переслідувань і виявився цілком рукопожатним у коридорах нової центральної влади.
 
Валентина Казакова змінив на посту міського голови Сєвєродонецька В'ячеслав Ткачук - секретар міськради. І диво! Ткачук злетів на дев'яте місце з 22-го, на якому був рік тому Казаков.
 
Тернопільський міський голова Сергій Надал практично не змінив позицій - спустився на 10-е місце з дев'ятого за підсумками рейтингу-2018.
 
До слова, про в.о. - виконувачів обов'язки. За минулий рік були зміщені три мери, крім сєвєродонецького. Так ось в останніх двох справи дещо гірші. Луцький в.о. мера Григорій Пустовіт змістився з восьмого на 22-е місце. А в Полтаві Олександр Шамота зайняв 26-е місце, після того як його попередник займав 15-е.
 
Підсумок
 
Найближчі місяці покажуть, хто є хто з мерів українських міст. Місяці (тижні?), що лишилися до  місцевих виборів, вимагають від чинних міських голів титанічної напруги сил. Монокоаліція і монокабмін залишають зовсім невеликий простір для маневру. Перш за все - фінансового. Якщо центр накине на регіональних керівників грошовий зашморг, тим буде вкрай складно говорити з їхніми виборцями. Виживуть найсильніші. І ще багато буде залежати від готовності локальних еліт згуртуватися навколо своїх нинішніх лідерів. Тому що моновертикаль полонених не бере і в переговори практично не вступає.
 
Хто оцінював мерів
 
Сергій Литвинов, заступник директора Центру соціальних технологій Соціополіс.
 
Андрій Миселюк, політолог, директор Інституту соціально-політичного проектування Діалог.
 
Олександра Решмеділова, політичний аналітик.
 
Олексій Голобуцький, заступник голови Агентства моделювання ситуацій.
 
Ірина Тиран, політичний експерт.
 
Світлана Кушнір, політичний і економічний оглядач, експерт Reputation Lab.
 
Євген Магда, директор Інституту світової політики.
 
Дмитро Воронков, політичний оглядач.
 
Анатолій Луценко, політолог, директор компанії GMT Group.
 
А також представники редакції Корреспондента - оглядач Валерій Літонінський і головний редактор Олександр Крамаренко.
 
Редакція дякує Павлові Харламову (видання Деньги) за допомогу в аналізі бюджетних показників.
 
 
 
 
Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet
ТЕГИ: рейтингжурнал Корреспондентмэргородской совет
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах