RU
ГоловнаУкраїнаВсі новини розділу
 

Тонкі червоні лінії. Питання до нової влади

Корреспондент.net, 12 жовтня 2019, 09:01
0
924
Тонкі червоні лінії. Питання до нової влади
Люди стурбовані можливими поступками Києва Москві, анонсованим відведенням військ від лінії розмежування, стурбовані власною безпекою, а тому протест у суспільстві підхоплюється легко

Болючі удари на міжнародній арені, масові протести на українських вулицях, суперечки і відставки всередині команди. Суспільство малює свої тонкі червоні лінії для адміністрації Володимира Зеленського.

Питань до нової влади все більше, але вона не поспішає на них відповідати.

Осінь для Президента України дійсно складається важко. За провальним візитом до США пішли спроби мирного врегулювання на Донбасі, які всередині України були сприйняті як поступки агресору, пише Валерій Літонінський в №19 Журналу Корреспондент. В результаті маємо скандування «Зелю - геть!» Під офісом глави держави всього через чотири місяці після його обрання - така нова реальність української політики. Реальність, до якої Володимир Зеленський навряд чи був готовий, особливо після впевнених перемог на президентських і парламентських виборах.

Підставою для протестів стало узгодження Україною на переговорах в Мінську так званої формули Штайнмаєра, яка стосується виборів в нині окупованих районах Донбасу. Формула вперше була озвучена ще в 2015 році, коли нинішній президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр був ще міністром закордонних справ, і до сьогоднішнього дня пережила чимало різних трактувань і спекуляцій. В результаті те, що Україна узгодила на переговорах в Мінську, стосується порядку набуття чинності закону про так званий особливий статус Донбасу. Передбачається, що закон тимчасово набуде чинності в день голосування на дострокових місцевих виборах в нині окупованих районах Донецької і Луганської областей. При цьому окремо зазначено, що вибори ці відбудуться за українським законодавством. А на постійній основі закон запрацює тільки в разі визнання спостерігачами ОБСЄ в своєму звіті виборів такими, які пройшли згідно з усіма необхідними стандартами (див. стор. 20).

МАЙДАН 3.0

Хвиля протестів прокотилася Україною, при тому, що понад 60% українців взагалі не розуміє, що таке «формула Штайнмаєра». Після проведення акції Ні капітуляції в Києві та інших українських містах в топ запитів українського сегмента Google вийшло питання «Що таке капітуляція?». І це найкраще характеризує ці протести.

«Формула Штайнмаєра» - ще не підстава для дійсно масштабних вуличних виступів, але люди стурбовані можливими поступками Києва Москві, анонсованим відведенням військ від лінії розмежування, стурбовані власною безпекою, а тому протест у суспільстві підхоплюється легко.

Хтось скаже, що за Зеленського на виборах проголосувало понад 70% населення, що у нього великий рейтинг довіри, йому не страшні протести меншості. Не зовсім так. Ось ці 73% Зеленського не готові за його сигналом виходити на вулицю, відстоювати щось, захищати якусь позицію, навіть якщо б вона була конкретно сформульована Президентом. А його противники готові, це активна частина громадян, і главі держави доведеться з нею рахуватися.

EPA

У своєму відеозверненні Зеленський говорить, що «чує» протестувальників. Але потім глава його офісу Андрій Богдан заявляє, що протест насправді «проплачений». На користь влади такі провокаційні заяви не йдуть, а тільки посилюють протистояння. Нездатність розпізнати серйозність настрою мас вже погубила одну українську владу, лідер якої теж обіцяв «почути кожного».

Разом з тим протести всередині країни навіть дають козир Зеленському на переговорах в «нормандському форматі». На вимогу будь-яких проросійських поступок він може відповідати посиланням на невдоволення суспільства. Виходить такий собі імунітет від прийняття болючих рішень.

ПРИЙШЛА ОСІНЬ - ПОЧАЛИ САДИТИ

Як не відмовляли осіб, які приймають рішення в оточенні Президента, від спроб збити протестні настрої перемиканням уваги на інші скандали, саме цей сценарій реалізується. Обіцяли садити ще навесні, а вже осінь? Ось вам пробний камінь: на два місяці в СІЗО відправили впливового представника «попередніків», народного депутата четвертого скликання Сергія Пашинського. Пашинський - фігурант низки журналістських розслідувань щодо корупційних схем в оборонці. Але за ґрати впливового «народнофронтівця» запроторили за побутовий конфлікт трирічної давності, коли він стріляв у людину, яка нібито напала на нього з дружиною.

Причому суд виніс своє рішення навіть без права внести заставу. Питання до чистоти процесу, звичайно, виникають. Однак для того, щоб перевести фокус суспільства, потрібна риба побільше. Наприклад, п'ятий президент. Але тоді і протести будуть значно масштабнішими. Та й в європейських столицях щодо такого кроку будуть гидливо морщитися.

Входити в таке протистояння небезпечно. Хоча опозиційні політичні сили вже активно експлуатують промахи влади з «формулою Штайнмаєра». Європейська солідарність резонно заявляє: «За нас такого не було». Юлія Тимошенко теж не залишається осторонь, хоча і більше концентрує свою активність на земельному питанні, Голос і зовсім пропонує відмовитися від Мінських угод і створити комісію в Раді з вироблення єдиної позиції для переговорів з РФ.

Але найбільше стараються політичні сили правого спрямування, які так і не потрапили в Раду. Для них історія з поступками Росії - шанс опинитися в усіх телеефірах. Ось і виходить, що Національний корпус вже прориває блокпости на Донбасі, протестуючи на лінії фронту, а Правий сектор обіцяє зайняти позиції, з яких можуть відійти Збройні сили в рамках анонсованого Зеленським розведення сторін в Золотому.

EPA
Розведення сил на Донбасі зірвано

Тобто вже зрозуміло, що просто так жодні домовленості з РФ щодо Донбасу в Україні не пройдуть. Для цього необхідна консолідована згода всього суспільства. Поки її немає, а будь-які внутрішні суперечки грають на руку Кремлю.

УКРАЇНАГЕЙТ

А те, що домовлятися про все доведеться саме з РФ і ніхто більше не помічник, стало очевидно після візиту Зеленського до США. Крім скандалу, в центрі якого опинився Президент України, він ще й почув від Дональда Трампа один максимально конкретний меседж: «Вірю, що президент Путін хотів би щось з цим зробити, що ви зустрінетеся з президентом Путіним і вирішите вашу проблему». Вираз обличчя Зеленського, коли Трамп вимовив цю фразу, сказав усе замість тисячі слів. Тобто давайте там якось самі, без нас. Явно не на це сподівалася нова українська влада, але отримала жорсткий ляпас.

Україна в світлі останніх подій в США взагалі перетворюється на токсичну тему, з якою ніхто не захоче мати справи. Двопартійну підтримку нашої країни можна вже в принципі оплакувати, тепер зберегти б хоч якесь обличчя. Маховик скандалу навколо можливого тиску Трампа на Україну розкручується, засмоктуючи в себе все більше американських політиків і шокуючи новими подробицями.

Спецпредставника Держдепу США щодо України вже немає. Курт Волкер пішов у відставку. Так, після публікації стенограми телефонної розмови Зеленського з Трампом факт тиску на Україну ще залишався під сумнівом. Але після публікації листування Волкера з американськими чиновниками, адвокатом Трампа Руді Джуліані і помічником Зеленського Андрієм Єрмаком, який відповідає за міжнародний напрямок, за океаном вважають, що жодних сумнівів уже бути не може.

EPA
Курт Волкер пішов у відставку і дав свідчення в Конгресі

Від Зеленського нібито прямо вимагали зробити заяву про розслідування справи проти колишнього віце-президента США і конкурента Трампа на нових президентських виборах Джо Байдена в обмін на проведення особистої зустрічі з главою Білого дому. А Єрмак нібито навіть погоджував з американцями текст такої заяви. Те, що зустріч не відбулася, побічно свідчить про те, що до кінця в цих переговорах сторони не дійшли. Але сам факт, що Зеленський готовий був це зробити, говорить про те, що про двопартійну підтримку в США ми вже можемо трошки поплакати.

Більше того, якщо Зеленський хоча б намагається публічно не коментувати американські справи, щоб не розпалювати скандал ще більше, то інші українські політики продовжують грати в небезпечні ігри. Продовжує наполягати на своєму колишній генеральний прокурор Юрій Луценко, не без ініціативи якого почалися розмови про втручання України в американські вибори 2016 року на боці демократів проти Трампа. Навіть після того, як той же Волкер офіційно заявив, що Луценко намагався використовувати американську карту, щоб зберегти посаду.

І ось новим компроматом розродився народний депутат Андрій Деркач (позафракційний мажоритарник), який раніше вже ініціював кримінальну справу про втручання українських чиновників у вибори США. Він опублікував документи, з яких випливає, що представники НАБУ протягом декількох років надавали інформацію посольству США в Києві щодо низки проваджень, в тому числі у справі Байдена. Якщо коротко - документи б'ють по демократах, грають на користь республіканців.

Чергові зливання тільки підривають репутацію України. Вітчизняні політики продовжують поводитися так, як ніби у них є ще одна, запасна країна - і щоб зустріти старість, і щоб продовжити політичну кар'єру.

МІЖСОБОЙЧИКИ

Конфлікти навколо «формули Штайнмаєра» і американських виборів - 2020 не оминули і відносини всередині вітчизняної партії влади. Відбулася перша гучна відставка - пішов зі своєї посади секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Данилюк. До речі кажучи, політик з великими зв'язками, перш за все, в Демократичній партії США, яка зараз страждає від дій Києва. До того ж незадовго до відставки Данилюка виключили з делегації України для поїздки в Штати. Сам же екс-секретар РНБО зізнається, що його відставка і виключення з делегації - це «пов'язані речі».

Свій відхід від Зеленського Данилюк, який першим вивів нового українського Президента на міжнародну арену і довгий час відповідав за його зв'язки зі світом, пояснює протистоянням з главою ОП Богданом. Протистояння за «доступ до тіла» Президента Данилюк програв. Ще, пояснюючи свій відхід, політик згадав про ПриватБанк і ризики скасування його націоналізації. Начебто раніше він ці ризики не розумів. Ну і взагалі зараз Данилюк стане дуже балакучий - якщо збирається продовжити гру на політичному полі.

ДЕНЬ 17 ЖОВТНЯ

І про ПриватБанк - кажуть, МВФ чітко дав зрозуміти, що в разі скасування націоналізації жодної нової програми чекати не варто, що для країни дуже небезпечно. Хоча позов екс-акціонерів Приватбанку Ігоря Коломойського і Triantal Investments Ltd. про визнання недійсним договору купівлі-продажу цього банку від 21 грудня 2016 між Мінфіном і особами, які були на той момент його акціонерами, просувається. І Господарський суд Києва може прийняти остаточне рішення у цій справі 17 жовтня, як повідомив 8 жовтня юридичний радник ПриватБанку Андрій Пожидаєв.

Суд судом, а в команді Зеленського розуміють можливі наслідки денаціоналізації. Але розуміють, схоже, не всі. Наприклад, люди, які орієнтуються на колишнього власника банку Коломойського, категорично відмовляються це розуміти.

Звідси і нові конфлікти всередині фракції Слуги народу в Раді. Той же Олександр Дубінський, колишній співробітник телеканалу Коломойського 1+1, прямо заявляє, що фракцію потрібно перейменувати на Слуги МВФ, і скаржиться на тотальний контроль за висловлюваннями і діями всередині провладної політсили. Як результат - люди Коломойського в Раді не голосують, у монобільшості Слуги народу знову виникають проблеми з проведенням проектів. Наприклад, за програму уряду, яка, до слова, більше схожа на твір на тему Україна моєї мрії, проголосували всього 225 «слуг народу» з 251 у фракції. Якби не допомога з боку, міг би бути великий конфуз.

Можливо, задобрити Коломойського і його групу у Зеленського зуміють призначенням Олександра Ткаченка, колишнього керівника телеканалу 1+1, головою Київської міської держадміністрації. Ткаченко вже навіть подав електронну декларацію кандидата на цю посаду. Правда, поки незрозуміло: чи то дійсно справа йде до призначення і ось-ось дотиснуть закон про столицю спеціально під таке кадрове рішення, чи це новий вид політичного тролінгу - подавати декларації під неочевидне кадрове призначення.

Не проти нова влада і її партнери взяти під контроль й інші великі міста - Дніпро, Одесу, Харків. Але там жодних міськадміністрацій на відміну від Києва немає, значить - потрібні вибори. А для виборів - кандидати, яких в умовах жорсткого кадрового голоду знайти дуже складно. Звичайно, у Зеленського озвучували амбітні плани провести одночасно місцеві вибори по всій країні, в тому числі в окупованій частині Донбасу. Але поки про конкретні кроки заїкатися перестали. Злі язики посилаються на якусь закриту соціологію, яка передбачила нищівну перемогу чинного мера в першій столиці. Кажуть, це і стало протверезним душем.


Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet

ТЕГИ: протестымайданПорошенкоДональд ТрампВладимир Зеленский
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах