Суд Дніпра задовольнив позов проти Корреспондент.net від місцевого бізнесмена з неоднозначною репутацією, проігнорувавши те, що редакція не має ніякого відношення до спірної публікації, а також закінчення строку позовної давності.
В Україні катастрофічно погіршується ситуація зі свободою слова: неугодним засобам масової інформації просто закривають рот, "протягуючи" через суди сумнівні і наспіх зліплені судові рішення.
Свідченням тому - останнє рішення Бабушкінського районного суду Дніпра за позовом широко відомого у вузьких колах бізнесмена Олександра Петровського. Разом з Корреспондент.net відповідачем є видання Цензор, а також звичайний читач сайту Марина Земляна. Суд зобов'язав обидва видання виплатити по 450 тисяч гривень компенсації "моральної шкоди", а з Земляної - стягнути 115 тисяч гривень за репост у соціальній мережі Facebook.
У випадку з
Корреспондент.net районний суд задовольнив позов бізнесмена про відшкодування йому моральної шкоди, завданої нібито публікацією в одному з блогів розділу сайту
Я – корреспондент.
У блозі, розміщеному відомим українським політологом Олексієм Красноперовим у 2017 році, Петровський був названий "кримінальним авторитетом", що через два роки так "засмутило" героя публікації, що він подав до суду і зажадав майже півмільйона гривень морального збитку.
Ще раз акцентуємо: авторський матеріал був розміщений в особистому блозі Олексія Красноперова в розділі
Я – корреспондент сайту
Корреспондент.net, до якого ні адміністрація сайту, ні редакція відношення не мають. Відповідне попередження міститься під кожною публікацією блогосфери:
Згідно з українським законодавством, саме автор статті повинен нести всю відповідальність за публікації, розміщені від його імені, як матеріальну, так і ту, що стосується достовірності опублікованої нею інформації. Розділ сайту
Я – корреспондент надає лише платформу для розміщення авторських матеріалів блогерам.
Але ні юристів Петровського, ні суддю Литвиненко Бабушкінського районного суду Дніпра це нітрохи не збентежило. Як не збентежило і закінчення строку позовної давності: Петровський звернувся до суду про визнання інформації, розміщеної у статті, недостовірною та про "моральну шкоду" більш ніж через рік після публікації, в той час, як за українськими законами термін позовної давності про спростування недостовірної інформації в ЗМІ становить один рік. Тобто навіть якщо б це була редакційна публікація, у суду не було б підстав задовольняти космічні для подібних позовів у нашій країні суми.
Викликає питання і сама сума в 450 тисяч гривень морального збитку. За інформацією юристів сайту Корреспондент.net, при розгляді справи була проведена судово-психологічна експертиза щодо позивача, яка оцінила його "страждання" саме в стільки. При цьому експерт прийняв рішення на основі лише однієї зустрічі з Петровським, тобто тільки з його слів. Ні його родичі, ні друзі не опитувалися з приводу його можливих переживань, що зазвичай робиться в таких випадках.
На ці аргументи суд також не звернув уваги при прийнятті рішення на користь Петровського. Зрозуміло, Корреспондент.net буде подавати апеляцію і оскаржуватиме судове рішення, як і видання Цензор, що також постраждало від судового свавілля.
Хто такий Петровський?
Олександр Налекрешвілі, пізніше взяв прізвище вітчима Петровський, народився 9 червня 1972 року в грузинському місті Руставі. Він називає себе президентом Міжнародного благодійного фонду Солідарність, проте ще в 2010 - 2011 роках Юрій Луценко, який на той час перебував у статусі екс-міністра внутрішніх справ, називав Петровського "кримінальним авторитетом Дніпропетровська".
"З-за кордону повернувся розгромлений у 2005 - 2006 роках кримінальний авторитет Дніпропетровська "Нарик", і ми бачимо в Дніпропетровську вже наслідки - вибухи, рекет, рейдерство", -
говорив Луценко у 2010 році.
У 2011 році Луценко додав: "Петровський, відомий в певних колах під ім'ям "Нарик", проходив за матеріалами МВС як лідер організованого злочинного угруповання. Пік активності цієї ОЗУ припадав на період 2000 - 2004 років".
Нова хвиля інтересу до Олександра Петровського піднялася разом з публікацією у квітні 2018 року фотографій, на яких він тримає футбольний кубок Ліги Чемпіонів УЄФА разом з президентом Федерації футболу України Андрієм Павелком.
17 грудня 2018 року під час молебню в храмі Різдва Пресвятої Богородиці Православної церкви України в Дніпрі Петровський стояв біля предстоятеля Православної церкви України Епіфанія і президента Петра Порошенка. 5 січня 2019 року в Стамбулі після підписання Томосу про автокефалію Української православної церкви Петровського сфотографували поруч зі спікером Верховної Ради Андрієм Парубієм.
У січні 2019 року
журнал Новое время опублікував розслідування про Петровського, в якому, зокрема, написав:
"Як з'ясувала журналіст НВ Христина Бердинських, Петровський виграв кілька судових процесів - як проти самого Луценка, так і проти журналістів, - за підсумками яких суд заборонив називати бізнесмена "нарик", "керівником організованого злочинного угруповання" або "кримінальним авторитетом".
Наприклад, у серпні 2018 року Жовтневий районний суд Дніпра виніс таке рішення за позовом Петровського до інтернет-порталу Цензор.нет і його головного редактора Юрія Бутусова, а також ще до кількох осіб.
Йшлося про публікації на порталі Цензор.нет і на особистих Facebook-сторінках відповідачів. В одній з них, зокрема, була така фраза: "Петровський, відомий у певних колах під ім'ям "Нарик", проходив за матеріалами МВС як лідер організованого злочинного угруповання. Пік активності цієї ОЗУ припадав на період 2000 - 2004 років. У 2005 році він покинув територію України, ряд членів його угруповання були затримані, а саме угруповання було фактично розгромлене".
У відповідь на це Петровський у своєму позові заявив, що вважає подібні твердження "безпідставними, необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсності".
Він також заявив суду, що "ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, не має судимостей, ніколи не мав будь-яких зв'язків із кримінальним світом"; "Ніколи не був засуджений ні за однією зі статтей Кримінального кодексу України", і "жодного кримінального провадження щодо нього органами слідства не відкрито".
Крім того, відповідно до твердження Петровського, він не має ніякого відношення до кримінального авторитета на прізвисько "Нарик" і "вперше чує таке дивне прізвисько, а тому вважає, що автор статті порочить його ділову репутацію і добре ім'я".
В результаті, Дніпровський Жовтневий районний суд частково задовольнив позов Петровського - суддя визнав такими, що "не відповідають дійсності" і "принижують ділову репутацію", відомості про те, що Петровський відомий у кримінальних колах як "Нарик", "керівник організованого злочинного угруповання", "кримінальний авторитет". Відповідачів зобов'язали виплатити по 2 тис. грн і опублікувати спростування.
Ще одне аналогічне рішення той же суд прийняв і в травні 2018 року, прийнявши сторону Петровського. В обох рішеннях судді згадують про те, що в 2010 році Петровський вже виграв позов про захист честі і ділової репутації до Юрія Луценка, який також називав його "Нариком" і "кримінальним авторитетом".
У свою чергу, головний редактор Цензор.нет Юрій Бутусов вперше почув від журналіста НВ про те, що, згідно з судовим рішенням, він щось винен Петровському. Йому не приходила повістка в суд, ніхто не дзвонив, а сам процес проходив без відповідачів або їхніх адвокатів. "Для мене це демонстрація замовного характеру правосуддя", - сказав Бутусов. І припустив, що тихе судове рішення потрібно було Петровському для того, щоб уникнути проблем у роботі з західними банками і мати "чисту історію".