"Слуги народу" вдали, що пішли проти волі президента Зеленського і прокотили програму Кабінету Міністрів. Уряд підвісили і тепер в будь-який момент його відправлять у відставку.
100 днів роботи - сумне свято для Кабміну Дениса Шмигаля. За цей час уряд так і не зумів затвердити програму своєї роботи в парламенті і навіть банально заповнити вакансії в Кабінеті, пише Валерій Літонінський в №11-12 Журналу Корреспондент. Президент Володимир Зеленський називав Кабмін "майстрами спорту із боротьби з коронавірусом", але свіжа ковід-статистика і регулярні провали в економічній політиці говорять про те, що і це звання, м'яко кажучи, сильно перебільшене. Тепер уряд швидше схожий на цапа-відбувайла, якого позбудуться за першої ж можливості заради скидання накопиченого негативу.
Слуги не послухалися
Зазвичай затвердження програми уряду відразу після його призначення перетворюється на чисту формальність. Тим більше, якщо формує Кабінет Міністрів монобільшість, як в даному випадку.
Але затвердження програми Кабміну Шмигаля перетворили на справжню сагу. Відразу й не пригадаєш, коли це депутати були настільки вимогливими і уважними. Правда, і уряд "постарався", чого вже там. Перша його програма вмістилася всього на дев'яти сторінках і заслужено отримала від нардепів прізвисько "реферату двієчника". Документ завернули всі без винятку комітети Ради. Кабмін напружився, написавши 85 сторінок, і знову отримав двійку від депутатів.
Причому друге голосування за програму уряду більш ніж показове для нинішньої політичної системи. Останнім часом монобільшість звикла працювати наступним чином: депутати розповідають про своє невдоволення спірним питанням, потім перед ними виступає президент, і збираються голоси за важливе рішення. Для того, щоб провести через парламент програму Шмигаля, Зеленського знову кинули на амбразуру. Він виступив перед фракцією за допомогою відеозв'язку і переконливо попросив підтримати уряд. Підсумок - тільки 176 "слуг" з 248 натиснули кнопку "за" - голосування провалилося. Чи не вперше особисті переконання Зеленського не спрацювали.
Причому відмовилася голосувати за програму уряду не одна якась група всередині монобільшості, як, наприклад, було у випадку з так званим антиколомойським законом, а відразу декілька.
Депутати, які орієнтуються на Ігоря Коломойського, не підтримали Шмигаля через невдоволення бізнесмена енергетичною політикою уряду. Зокрема, напередодні Кабмін своїм рішенням ввів пріоритетне використання вітчизняного вугілля для виробництва електроенергії на ТЕС. Це прямо б'є по інтересах Коломойського. За даними журналістів Bihus.Info, останнім часом фірми, пов'язані з бізнесменом, продавали державному Центренерго російське вугілля за завищеними цінами. Про вплив Коломойського на цю держкомпанію вже прямо говорив навіть президент Зеленський.
Через зростання імпорту російського вугілля виникли проблеми з вугіллям українським. Центренерго зменшило закупівлі у державних шахт, вугілля лежало на складах, а шахтарі не отримували зарплат. Рішення уряду покликане вирішити ці проблеми. Вдалося і нарешті змінити керівництво Центренерго, що раніше блокувалося через суди. Природно, такі дії абсолютно не влаштовують Коломойського.
Не підтримала програму уряду і умовна група колишнього глави Офісу президента Андрія Богдана. Колись права рука Зеленського недавно вступив у публічну перепалку з президентом, натякнувши на наявність у нього компромату на главу держави, а на фірмах друга і партнера Богдана - Андрія Вавриша - ДБР провело обшуки.
Третя група відмовників - умовне прозахідне демократичне крило в Слузі народу. Вони виступають за звільнення міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Підтримка Радою програми Кабміну автоматично надає йому імунітет від звільнення на рік. Давати такий імунітет Авакову ця група категорично відмовилася. Кажуть, що Зеленський під час спілкування з власною фракцією на це відповів, що у нього є заява про відставку за власним бажанням, написана Аваковим, і як тільки в Раді назбирають 226 голосів за звільнення вічного міністра, він може її активувати. Але і цей аргумент не спрацював.
Підтримати монобільшість інші фракції і групи теж не захотіли - крім Довіри. Тому Шмигаль і залишився без імунітету. До речі, його попередникові Олексію Гончаруку цей самий імунітет не особливо допоміг.
Сам прем'єр каже, що для уряду нічого не змінюється, він і далі буде працювати за тією ж програмою, яку депутати забракували. Але тут важливі сигнали. Монобільшість все більш фрагментується і стає все менш керованою. Помітний серйозний брак в комунікаціях з Банковою.
Глава Офісу президента Андрій Єрмак, на відміну від свого попередника Богдана, так і не зміг вибудувати ефективної взаємодії зі "слугами народу". Єдиний його аргумент - це особисті звернення президента, метод, до якого вдалися аж надто часто для контролю фракції.
Кажуть, що після провалу голосування щодо уряду на Банковій був великий розбір польотів. Нібито погрожував піти у відставку навіть глава фракції Слуга Народу Давид Арахамія. Лякати "слуг" знову вирішили обіцянками дострокових перевиборів. Ось тільки всі ці розповіді - на користь бідних. У разі перевиборів точно не буде вже жодної монобільшості, навіть умовної. І хто тоді від цього виграє? Тому всі розмови в дусі "ви забули завдяки кому ви сюди потрапили, забули, де ми вас знайшли?.." вже не працюють. Доведеться домовлятися з тими, хто зараз в Раді, і балансувати на межі інтересів різних груп, інакше монобільшість просто не буде працювати.
Це одна версія. А друга полягає в тому, що занадто самостійний самодостатній уряд оточенню президента категорично не потрібен. Бо надто часто в рішеннях КМУ почали проглядатися інтереси тих чи інших конкретних бізнес-груп.
Освіта без міністра
Сказали своє "фе" депутати і за спроби протягнути неприйнятну занадто багатьом кандидатуру нового міністра освіти. В уряді вже три місяці не можуть знайти гідного кандидата. Зрештою, все-таки вирішили просувати на посаду міністра Сергія Шкарлета. Того самого колишнього фаната Віктора Януковича і радника Дмитра Табачного, який потім ще й в Блоці Петра Порошенка встиг засвітитися. За персонажа з таким бекгранудом частина "слуг" голосувати відмовилася цілком. Хоча, знову ж таки, Зеленський просив особисто.
Причому забракували Шкарлета і в профільному комітеті, який очолює представник монобільшості Сергій Бабак. Кажуть, що Бабак особисто вже зарубав кілька кандидатур в міністри і сам в уряд теж йти не хоче, незважаючи на пропозиції президента. Можливо, легше керувати міністерством з крісла глави парламентського комітету через голову виконуючого обов'язки? Дуже навіть можливо.
На Банковій вирішили налякати Бабака збором підписів за його відставку. Збирати підписи відправили Миколу Тищенка - кума Єрмака і, схоже, єдину людину, якій глава Офісу президента може довіряти в Раді. Але такі методи виховання, та ще й під проводом Тищенка? Жодного результату ця затія не дала, кандидатуру Шкарлета побоялися навіть виносити в зал.
Зате хоч міністра екології нарешті знайшли. Ним став Роман Абрамовський. Теж людина не чужа ні Партії Регіонів, ані минулій владі. Ну а що, той же Арахамія вже прямо говорить: час "нових облич" закінчився, потрібні досвідчені фахівці, які знаються на функціонуванні складних систем. Ну а де ще досвідчених брати, як не у попередників?
Кримінальне літо
У тих самих попередників, до яких влада активно намагається застосувати гасло "прийде весна - будемо садити". Правда, пройшло вже дві весни, настало літо. Посадок все немає. А з економічної кризи і недолугої кадрової політики інформаційний порядок треба ж якось зміщувати. Ось тут шоу з кримінальними справами і стало в нагоді.
Спочатку підозру вручили активісту Сергію Стерненкові. На колишнього главу Правого сектора в Одесі ще в 2018 році здійснили три напади. В ході третього з них Стерненко смертельно поранив нападника. Активіст впевнений, що діяв в рамках самооборони, прокуратура ж вирішила, що під час бійки у Стерненка виникла особиста неприязнь до того, хто його атакував, і він вчинив умисне вбивство.
Журнал Корреспондент
Стерненко в суді
Тобто прокуратура вимагає «возлюби вбивцю твого»? Ну ок. Запишемо.
Суд із обрання запобіжного заходу активісту перетворився на акцію протесту. Причому в стилі, вже напівзабутому з часів Януковича: бійка з поліцейськими, сльозогінний газ, побиття протестувальників ногами поліціянтами.
EPA
Сутички на суді щодо Стерненкао
До речі, цікава деталь: на акціях на підтримку Стерненка першу скрипку намагалася грати партія Голос. Вона ж ініціювала і останні протести проти Авакова. Після чергового відходу Святослава Вакарчука з політики і катастрофічного падіння рейтингів політичній силі потрібно шукати нове обличчя і нагадувати про себе напередодні місцевих виборів.
Стерненка вже навіть пророкують в нові лідери Голосу, але це навряд чи. Аж надто недоречно він виглядав би на зустрічах з дипкорпусом та іншими важливими людьми. Хоча на барикадах і в сутичках з поліцією Стерненко виглядає точно органічніше за інтелігенцію, з якої зібрано партію.
Відкусила міцно від рейтингу Голосу, в тому числі, і Європейська солідарність, яка сповідує схожі принципи, але виглядає більш конкретно в їхньому відстоюванні. Ось і на суд з обрання запобіжного заходу своєму лідеру Петру Порошенкові в ЄС зібрали набагато більше людей, ніж співчували Стерненкові.
Генпрокурор Ірина Венедіктова таки зважилася оголосити підозру п'ятому президенту. У ДБР проти Порошенка завели більше 20 справ і хід дали далеко не найбільш очевидній. Колишнього главу держави підозрюють в тому, що він під час свого президентства схилив голову Служби зовнішньої розвідки до підготовки проекту злочинного указу. Документ цей стосувався призначення скандального Сергія Семочка першим заступником глави СЗР. Того самого Семочка, у сім'ї якого журналісти знайшли російське громадянство і бізнес в окупованому Криму.
Спочатку слідство звинувачувало Порошенка в захопленні влади і мало не в привласненні зарплати Семочка. Ще раз: мультимільйонера Порошенка в привласненні зарплати. У підсумку ж фабулу трохи поміняли, і тепер екс-президента звинувачують у підбурюванні і перевищенні службових повноважень. "Юридичний треш", - кажуть адвокати Порошенка.
А підозру і справді виписано так, ніби це їм подарунок для більш елегантного розвалу спочатку фейкової справи. Проста цитата: "реалізуючи злочинний умисел, спрямований на схиляння Голови Служби зовнішньої розвідки до скоєння злочину, перебуваючи в невстановленому місці, дав невстановленій особі вказівку про підготовку проекту Указу про призначення С. Семочка з порушенням встановленого порядку". Прийнято вважати, що підозра колишньому президенту повинна бути юридично бездоганною. А тут ось таке. Про корупцію, в якій постійно звинувачують Порошенка "слуги народу", тут теж не йдеться.
Журнал Корреспондент
Мітинг на підтримку Порошенка
Від Заходу відразу полетіли попередження про неприпустимість кримінальних розборок з політичними опонентами. Після чого в Офісі генпрокурора передумали брати Порошенка під варту, а попросили тільки про особисте зобов'язання і заявили, що три інших провадження проти екс-президента закрили.
Поки зі справами проти Порошенка влада підставляє сама себе. Ось йому інкримінують перевищення службових повноважень і тиск на чиновників. При цьому сам Володимир Зеленський періодично під відеокамери дзвонить різним держслужбовцям і вказує, що їм робити - то главі СБУ Івану Баканову, то міністру економіки Ігорю Петрашкові, то главі центрального банку. Теж виходить перевищення повноважень? Теж можна притягти?
Або інший приклад. Серед численних проваджень проти Порошенка є справа, яка стосується так званої формули Роттердам+. Її суть полягала в тому, що в ціну електроенергії, виробленої українськими ТЕС, закладалася вартість вугілля на міжнародній біржі в нідерландському порту Роттердам. За президентства Порошенка навколо цієї формули був створений шлейф, що вона корупційна.
Навіть особисто Володимир Зеленський на дебатах дорікав Порошенкові в роботі Роттердам+. А зараз сам Зеленський підписав меморандум з МВФ, за яким ціна на газ для населення в країні прив'язується до ринкової ціни вугілля на нідерландській біржі плюс доставка в Україну. Тобто така ж формула. А кримінальної справи немає.
Найсвіжіше провадження проти Порошенка стосується розпалювання міжрелігійної ворожнечі шляхом створення Православної церкви України. Подібні претензії тільки роздмухують рейтинг п'ятого президента і його політичної сили, а також мобілізують його ядерний електорат. І все це напередодні місцевих виборів.
Кандидатів немає
Виборів, на які кандидатів при владі поки немає. У мери Києва Слуга народу вже заміряє рейтинг головного санлікаря Віктора Ляшка і актриси 95 Кварталу Олена Кравець. А Микола Тищенко з його численними іміджевими провалами, схоже, остаточно вийшов з перегонів. Можливо, вже простіше просто домовитися з Віталієм Кличком, що у Єрмака непогано виходить, ніж знайти йому гідного конкурента.
В Одесі, Харкові та Дніпрі "слугам" теж важко буде висунути тих, хто може нав'язати реальну боротьбу чинним міським головам. Замість цього самі мери йдуть в атаку. Напередодні низка місцевих лідерів на чолі з мером Дніпра Борисом Філатовим представили новий проект - Пропозиція.
Така собі партія місцевого самоврядування, до якої, крім мера Дніпра, вже приєдналися глави Житомира, Миколаєва, Чернівців та Кропивницького. Філатов наголошує, що це не опозиційна політична сила, але б'є вона явно по Слузі народу. Оскільки СН акумулювати адміністративний ресурс на місцях перед виборами не може, а рейтинг її стрімко здувається. Навіть в політичних інструментах мерська політсила буцається з СН: мери озвучують запит на досвідчених професіоналів, тих самих, яких зібралися залучати до своїх лав "слуг".
Але до місцевих виборів ще дожити треба і якось знайти гроші в економіці, яка впала через безглуздо організований карантин. Як перемога на прапор виносяться слова StandBy, але отримані від МВФ та інших партнерів приблизно 3,5 млрд доларів. Непогано, допомагає вирішити багато проблем. Але просідання економіки в березні - червні буде дуже великим, судячи з того, як йдуть надходження податків і митних зборів до держбюджету.
І це - колосальна проблема напередодні місцевих виборів. Оскільки місцеві лідери неодмінно розкажуть своїм виборцям, як центральна влада не фінансувала місцеві бюджети після того, як на них повісили безліч функцій. У тому числі - фінансування охорони здоров'я. З ним взагалі чутлива тема: гроші приходили на боротьбу з коронавірусною епідемією в регіони з величезним запізненням і в явно недостатніх обсягах. Нерідко проблему закривали місцеві благодійники та волонтери. Питання: люди встигнуть забути про все це до початку жовтня? Спойлер: ні.