В Україні бракує кисню та кисневої апаратури для лікування хворих на COVID-19. Уряд у терміновому порядку виділив гроші на закупівлю необхідного. Але тут постала інша проблема: вкрай застаріла інфраструктура лікарень.
На початку пандемії COVID-19 в Україні головною проблемою була визначена відсутність у лікарнях апаратів штучної вентиляції легенів (ШВЛ). Держав, меценати, волонтери шукали їх по всьому світу, закуповували, ремонтували застарілі та навіть пробували друкувати на 3D принтерах.
Нині, за даними сайту міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України, в українських лікарнях, які надають допомогу хворим на COVID-19, є майже чотири тисячі апаратів ШВЛ. Але тут постала інша проблема: застаріла інфраструктура лікарень не дозволяє підключити всі ці апарати до системи подачі кисню. Крім того, в Україні намітився дефіцит медичного кисню: заводи, які виробляли та постачали медичний кисень перепрофілювались або збанкрутували та закрились.
Ситуація стає дедалі загрозливішою
У Київській міській клінічній лікарні №4 уже забили на сполох. Ця лікарня є однією з опорних в українській столиці для прийому хворих на COVID-19 і однією з небагатьох у місті, де до ліжок підведена мережа подачі медичного кисню. "Зараз збільшилась кількість людей з тяжким перебігом хвороби, і до нас за узгодженням везуть хворих з інших лікарень, де немає підключення до кисню. Але у нас теж цей ресурс вичерпується, - застерігає Георгій Аксютін, заступник директора Київської міської клінічної лікарні №4. - Ми поки що справляємося, але якщо кількість тяжких хворих ще зросте, ми не зможемо всіх прийняти". За словами Аксютіна, міська влада обіцяє оперативно виділити кошти на додаткове проведення "кисневих точок" в додаткові палати. Однак чи вдасться це зробити швидко?
Є три способи подачі медичного кисню пацієнту. Перший - підвезення його у великих балонах у відділення, які потім підключають до апаратів, зокрема штучної вентиляції легенів, кисневих масок тощо. Другий спосіб - виділення кисню з повітря завдяки кисневому генератору. Цей апарат відокремлює доступний кисень з атмосфери від інших газів за допомогою технології адсорбції під тиском та подає очищений кисень одночасно на всю лікарню через стаціонарну вбудовану мережу труб з виходом "кисневої точки" біля ліжка пацієнта. Ще один спосіб подачі кисню - через кисневий концентратор. Він виділяє молекули кисню з навколишнього середовища, які проходять через циліндр з цеолітами, а потім концентрує їх та подає пацієнтам у вигляді потоку чистого кисню.
За даними МОЗ, нині в українських лікарнях стоїть 302 кисневих генератора та 4 тисячі кисневих концентраторів. Однак тут слід враховувати той факт, що якісні кисневі концентратори нині у світі в дефіциті. І швидко закупити їх не вдасться, застерігають експерти.
Застаріла інфраструктура
Найпоширенішим способом забезпечення пацієнтів киснем в Україні залишається підвезення кисню в балонах. Як розповів екскерівник Центру громадського здоров'я МОЗ України, експерт з питань охорони здоров'я Володимир Курпіта, це найбільш поширений спосіб у старих лікарнях, які проєктувалися ще за радянських часів. "Це старий метод. І більшість українських лікарень були заточені саме під нього. Лікарня централізовано закуповувала в одного виробника, який знаходився неподалік у регіоні", - пояснює Курпіта. І зараз з цим виникли реальні проблеми, констатує експерт, оскільки частина заводів, які виробляли такий кисень, збанкрутувала й закрилась. До того ж, продовжує Курпіта, метод подачі кисню з балонів не розрахований на велику кількість пацієнтів , які потребують такої терапії одночасно.
Застаріла інфраструктура багатьох українських лікарень може зіграти злий жарт у часи пандемії COVID-19: медичного кисню може буде й достатньо, але підвести його до пацієнтів буде неможливо
Загрозлива ситуація вже склалася в Одеській області. Засновниця благодійного фонду "Корпорація монстрів" Катерина Ножевнікова на початку жовтня повідомила, що в Одесі бракує медичного кисню, а київська компанія, яка забезпечувала киснем одеські лікарні не може привести кисень у балонах, оскільки через великий попит на нього, у них не вистачає автотранспорту. За її словами, це проблема не тільки Одеської області, але й багатьох інших регіонів, де немає заводів з виробництву медичного кисню. На Одещині, за словами волонтерки, в деяких лікарнях кисню вистачить на тиждень-два, а в деяких - тільки на кілька днів.
Зелене світло виробникам кисню
Волонтери просять дозволити лікарням використовувати технічний кисень, який є часто відходом виробництва, або видавати ліцензії на виробництво кисню за прискореною схемою. У МОЗ відкидають ідею використання технічного кисню для лікування хворих, оскільки це небезпечно для життя. "Медичний кисень і технічний кисень - вони відрізняються. Медичний - це лікарський засіб, який використовується для лікування людини. Він повинен відповідати певним стандартам, - наголосив міністр охорони здоров'я Максим Степанов. - До того ж, технічний кисень є вибухонебезпечним, і Україна свого часу на собі це перевірила". Міністр нагадав про інцидент в одній з луганських лікарень, який стався 2010 року. Тоді саме застосування технічного кисню, всупереч встановленим правилам, призвело до вибуху, при якому загинули люди в реанімаційному відділенні.
За словами Степанова, Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками у прискореному режимі видаватиме ліцензії тим виробникам, які раніше припинили виробництво кисню. Як повідомив міністр, нині в Україні 16 виробників має ліцензію на виробництво медичного кисню.
Тим часом уряд України виділив субвенцію у розмірі понад 570 мільйонів гривень на забезпечення лікарень киснем.
"Були зібрані потреби з усіх лікарень, які приймають хворих на COVID-19. У деяких лікарнях немає кисневих концентраторів, у деяких навпаки централізована поставка кисню, тому виділяємо гроші областям, щоб вони вирішували, у який спосіб це забезпечувати", - сказав, виступаючи на засіданні уряду, міністр охорони здоров'я Максим Степанов. Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що уряд поставив регіонам завдання, що 80 відсотків ліжок, які будуть приймати хворих на COVID-19, мають бути з підведеним киснем або обладнані автономними системами постачання кисню. "Гроші на це виділяємо, ми повинні бути готовими до збільшення навантаження на медичні заклади", - зауважив Шмигаль.
Гроші ще не все…
Олег Соколов, власник приватної компанії, яка 16 років займається постачанням та монтажем кисневого обладнання в Україні, сумнівається, що цих грошей вистачить. Крім того, він вказує на вкрай застарілу інфраструктуру подачі кисню, яка, за його оцінками, є зношеною на 50 відсотків, і яка терміново потребує оновлення, що теж є доволі тривалим процесом. За його словами, на українському ринку працює лише до десятка компаній, які можуть сертифіковано все спроєктувати і підключити. З огляду на таку ситуацію Соколов застерігає, що уряд зараз витратить гроші на закупівлю кисню у виробників, однак підключати цей кисень не буде до чого. "Треба підходити дуже зважено, бо промислові підприємства вироблять у достатній кількості кисень, а медзаклади його не зможуть підключити до пацієнтів. Бо окрім грошей треба час, а його дуже обмаль, враховуючи темпи поширення коронавірусу в Україні", - прокоментував DW Олег Соколов.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet