Володимир Зеленський хоче створити міжнародну платформу для вирішення питання анексії Росією Криму. Опитані DW експерти не радять покладати на неї великі надії, поки в Москві править Володимир Путін.
Після оголошення останнього режиму припинення вогню на Донбасі минулого літа у фокусі зовнішньополітичних заяв офіційного Києва знову дедалі частіше опиняється питання анексії Росією Криму. У вересні під час виступу перед Генеральною асамблеєю ООН український президент Володимир Зеленський оголосив про створення "міжнародної кримської платформи". Її метою, за словами Зеленського, має стати "захист прав кримчан та деокупація півострова". А у посланні до Верховної Ради у вівторок, 20 жовтня, він повідомив, що вже "предметно обговорив цю ініціативу з представниками Європейського Союзу, Великобританії, Канади, Туреччини та іншими партнерами". "Багато з них готові приєднатися і брати в ній активну участь", - сказав Зеленський.
Для Москви "проблеми не існує"
Офіційної реакції на заяви українського президента від західних міжнародних партнерів поки що немає. Натомість у Кремлі буквально тиждень тому заявляли, що намірів говорити бодай із кимось про Крим не мають. "Проблеми Криму не існує та не може існувати в рамках відносин Росії з будь-якими країнами", - сказав прес-сектетар російського президента Дмитро Пєсков.
2014 року Росія анексувала Крим внаслідок військової інтервенції, яку довгий час не визнавала
Опитані DW європейські експерти пропонують почекати від Києва конкретики, аби стало зрозуміло, чим саме буде займатися Кримська платформа в разі її створення. Утім, уже сьогодні вони застерігають від надто високих очікувань від нового формату.
Експертка з берлінського Фонду "Наука і політика" Сюзан Стюарт переконана: "Якщо йдеться про те, щоб створити платформу з метою завершити окупацію та залучити до цього Росію, то це на даний момент, на мою думку, не має жодних шансів на успіх. І так само це, ймовірно, бачитимуть і міжнародні партнери". Натомість вона радить створити платформу без участі Росії та присвятити її обговоренню конкретних нагальних питань сьогодення - від забезпечення Криму питною водою до підтримки України в судових процесах проти Росії щодо Криму.
Жодного діалогу, поки Путін у Кремлі
Зі скепсисом на надії Києва щодо деокупації півострова в найближчому майбутньому дивиться і Ґустав Ґрессель (Gustav Gressel), старший науковий співробітник Європейської ради міжнародних відносин (ECFR), яка має офіси в різних країнах Європи. "Росія абсолютно не готова до діалогу - ані напряму з Україною, ані за посередництва міжнародних партнерів. І доки Путін при владі та живий, у цьому, ймовірно, навряд чи щось зміниться. Адже це його єдина територіальна перемога та велика успішна війна, тож спекулювати про те, що він хоч на міліметр поступиться в цьому питанні, немає особливого сенсу", - переконаний експерт.
Доки при владі в Москві Володимир Путін, від Росії не варто очікувати поступок у питанні Криму, вважає Ґустав Ґрессель
Створення "кримської платформи" Ґрессель вважає ймовірним, принаймні, за участі США та ЄС. Для Заходу вона могла б стати хорошою базою для подальшої послідовної реалізації політики невизнання анексії Криму Росією, каже він. Серед питань, якими б могла займатися така платформа, за словами Ґресселя, - актуалізація та поновлення списків осіб, установ та компаній, які потрапили під західні санкції у зв'язку з анексією Криму. Ідеться про "нових представників офіційних органів, які беруть участь в державному управлінні там, або ж фірми, які беруть участь в економічних операціях чи відбудові Криму, банки, які це уможливлюють". "Або ж складання списків російських культурних інституцій, музеїв, вторинних державних органів, які беруть участь у викраденні творів мистецтва та переміщенні об'єктів із Криму", - додає Ґрессель та уточнює: це не те, що обіцяє Зеленський, це не "вирішення кримського питання".
Позитивний приклад Намібії
Політика невизнання різними державами анексії тієї чи іншої території не унікальна та вже мала в історії позитивні приклади, наголошує Ґустав Ґрессель. Найближчим для України прикладом він називає невизнання США анексії країн Балтії Радянським Союзом під час Другої світової війни. З розпадом СРСР у 1991 році анексію було остаточно завершено.
Не була визнана міжнародною спільнотою і де-факто анексія Намібії Південною Африкою у 1960-х роках, яка тривала до 1990-х років. "Цей приклад мені видається найбільш позитивним, адже невизнання анексії мало дуже важкі наслідки для Південної Африки. У Намібії є поклади золота, алмазів та інших корисних копалин, які можна експортувати. Завдяки невизнанню анексії ПАР не отримала легальних шляхів експорту ресурсів звідти", - каже Ґрессель. На думку експерта, анексія Намібії, по суті, "нічого не принесла південноафриканській державі, крім багаторічної війни з Анголою, і лише сприяла занепаду режиму апартеїду".
Боротьба за мізки кримчан
Як Ґрессель, так і Стюарт наголошують на тому, що привертати міжнародну увагу до питання Криму Україні варто. Як і боротися за лояльність тамтешнього населення, на чому в своєму посланні до Верховної Ради наголосив і Володимир Зеленський. "Ми дуже хочемо, щоб люди там знали правду про Україну від України, а не від Кисельова (гендиректор російського державного інформагентства "Россия сегодня". - Ред.). Ми запустили канал "Дім", який мовить на Крим і Донбас", - сказав український президент.
В Україні планують провести Кримський саміт
Берлінська експертка Сюзан Стюарт радить Києву подумати й про інші інформаційні канали, за допомогою яких можна було б достукатися до кримчан. "Якщо ідеться про молодь, варто подумати, чи можливо щось зробити за допомогою соціальних медіа, як охопити їх через ці канали. Що можна ще робити - так це забезпечувати інформаційними матеріалами людей, які звертаються до українських офіційних органів за документами, соціальною допомогою чи іншими речами. Єдиного рецепту немає - люди мають різні звички та споживають різні медіа", - каже вона.
Джерело: Укранська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet