Місцеві вибори в Україні швидко відійшли на другий план на тлі скандальних рішень Конституційного суду.
Країна щодуху мчить до політичної кризи, і все це наприкінці року, коли і новий закон про держбюджет треба приймати, і з обраними новими старими елітами домовлятися, пише Валерій Літонінський в №21 Журналу Корреспондент.
Що не вибори, то рекорди - формула, до якої в Україні давно звикли. Голосування за місцеві органи влади традиціям не зрадило. Ніколи ще на місцеві вибори в Україні не витрачалися такі ресурси, і ніколи ще українці так відверто їх не ігнорували. Виборець проголосував ногами, просто не дійшовши до дільниць. Явка в 37% - найнижча в історії України. Закономірний результат: тріумф регіональних еліт, з якими центр не захотів рік тому домовлятися.
НА СТАРОМУ МІСЦІ
Парламентські вибори 2019 року привели до кардинального перезавантаження Верховної Ради. Зелена хвиля, запущена Володимиром Зеленським, знесла політичних мастодонтів і досвідчених депутатів. Через рік електоральний вітер в Україні дме у протилежний бік. Бренд Слуги народу вже не гарантує нічого, а перезавантаження місцевих органів влади так і не відбулося.
Чинні мери великих міст і їхні кишенькові партії - головні переможці місцевих виборів. За що окреме спасибі вони повинні сказати, в першу чергу, децентралізації. Реформа серйозним чином збільшила місцеві бюджети, а виборці нові дороги, тротуари і лавочки, що різко звалилися на їхні голови, асоціювали, перш за все, з нинішніми керівниками. Ось і голосували за принципом «аби не гірше».
Тим більше що чинні мери не соромилися нагадувати своїм виборцям, наскільки урізав центр субвенції регіонам в держбюджеті-2020 (на 30-40%) і скільки недодав на боротьбу з COVID.
Відразу дев'ять чинних мерів великих міст виграли вибори вже в першому турі. Причому в Чернігові, Івано-Франківську та Хмельницькому з результатом в більш ніж 80% голосів. Геннадія Кернеса в Харкові переобрали мером взагалі заочно, з лікарняного ліжка в Берліні. Чиновник два місяці не з'являвся на публіці, достовірних відомостей про стан його здоров'я теж немає, але харків'ян це не зупинило.
Хто з чинних мерів великих міст не виграв в першому турі - вийшов у другий. Єдиний градоначальник обласного центру, який брав участь у виборах і вже точно програв, - мер Чернівців Олексій Каспрук.
Не дивно, що партії мерів лідирують і на виборах до місцевих рад. У тому ж Чернігові у партії міського голови Владислава Атрошенка і зовсім буде монобільшість в міськраді.
Децентралізація збільшила фінансові можливості місцевих органів влади - це, безумовно, добре. Але є й інша сторона медалі, яку деякі називають феодалізацією країни. Дійсно, все виглядає так, ніби регіональні лідери активно перетворюються на місцевих царьків, не особливо озираючись на Київ. Вибори такий їхній статус тільки закріпили, а значить - грубити Києву в регіонах будуть все активніше.
І вони мають на це повні підстави: зобов'язання перед виборцями все більше і більше делегуються на місця, а ось ресурси держбюджету слідом за зобов'язаннями йдуть не особливо жваво. І чим тоді центр, крім окриків і погроз порушити кримінальні провадження, може вплинути?
А що ж досягнення партії Слуга народу? Поки що жодної перемоги на виборах в мери обласних центрів, а другий тур тільки в двох - в Ужгороді та Полтаві. У партії при цьому все одно зберігають хорошу міну і називають себе переможцями голосування, посилаючись на те, що вони заводять в різні місцеві ради найбільше депутатів - близько 4 тис. Логіка проста - раніше в місцевих радах було нуль наших депутатів, тепер буде кілька тисяч, чим вам не перемога?
Але, що б не розповідали партійні боси, падіння популярності СН незаперечне. У порівнянні з результатом парламентських виборів це падіння мало не триразове. Простий приклад: в 2019 році на парламентських виборах в Києві Слуга народу взяла 36,5% голосів виборців і перемогла у всіх мажоритарних округах, в 2020-му же результат «слуг» по Києву - 7%, а кандидат в мери від партії Ірина Верещук і зовсім зайняла аж п'яте місце з трохи більш ніж 6% підтримки.
В Одесі та Дніпрі результат «слуг» теж впав більш ніж утричі. Навіть в рідному для Зеленського Кривому Розі підтримка скоротилася удвічі, а кандидат в мери від Слуги народу поки відстає від чинного градоначальника Юрія Вілкула.
На результаті «слуг» мало не найбільше позначилася слабка явка. До дільниць для голосування дістався найбільш дисциплінований виборець - люди старшого віку. За підрахунками групи Рейтинг, 56% виборців, які проголосували на місцевих виборах, старші за 50 років. А ось молодь, яка голосує за Слугу народу, на вибори просто не прийшла. Не допомогло ні опитування Зеленського, ні ролики в ТікТок від Верещук, ні турне президента регіонами.
ДОВЕДЕТЬСЯ ДОМОВЛЯТИСЯ
Через це, щоб мати вагу у великих містах і місцевих радах, «слугам» доведеться домовлятися з іншими партіями. І якщо до виборів Київ розмовляв з регіонами в основному ультиматумами, то тепер доведеться шукати компроміси. Це буде чимось новим для президентської партії, яка звикла за рік до монопольного становища в тій же Раді.
При цьому домовлятися «слуги» будуть, перш за все, з мерами і їхніми партійними проектами. Інші парламентські сили, хоч і хваляться результатами, як і Слуга народу, але істотно свої рейтинги не підняли і електоральну базу не розширили. Опозиційна платформа За життя показала високий результат на півдні і сході країни, Європейська солідарність - на заході і в Києві. Батьківщина - зберегла позиції в центрі і в селах. Навіть Голос довів, що є життя після чергової втечі Святослава Вакарчука, - пройшов до Київради, до місцевих рад Західної України і навіть претендує на перемогу в другому турі на виборах мера Черкас.
З чим зіткнулися всі без винятку політсили, так це з тривалим до непристойності підрахунком голосів. У ЦВК відразу попереджали: через нову виборчу систему цей процес не буде швидким. Але ніхто не міг подумати, що все настільки затягнеться. Підрахунок результатів перетворився на битву за виживання, члени виборчих комісій буквально ночують на роботі. А попереду ще суди.
У Центрвиборчкомі вже говорять, що другий тур виборів мера не у всіх містах пройде одночасно, подекуди процес може затягнутися на місяць. Найгарячіші голови вже пропонують перенести другі тури на 2021 рік через пандемію. Але законом такі дії не передбачені.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ КОНФЛІКТ
Хоча до виконання законів в Україні завжди підходили творчо, Конституційний суд зумів нас здивувати. Та так, що про місцеві вибори всі навіть злегка забули. А як по-іншому, якщо КС, по суті, спробував скасувати антикорупційну реформу.
І не сказати, що сталося щось вже зовсім несподіване. До демонтажу антикорупційних інституцій КС йшов планомірно, але головний удар завдав якраз після місцевих виборів. Раніше Конституційний суд визнавав незаконним призначення Артема Ситника директором НАБУ і низку положень закону про бюро. Тепер же в суді вирішили, що перевіряти електронні декларації чиновників, моніторити їхній спосіб життя, виявляти конфлікт інтересів, притягувати до відповідальності за декларування недостовірної інформації - це неконституційно. І головне - контролювати витрати і доходи суддів взагалі не можна.
Якщо коротко, то це означає спробу обнулити і без того невеликі шанси на реальну боротьбу з корупцією в Україні. Декларації чиновників, які всі ми з таким інтересом вивчали і які були підставою для маси кримінальних справ, тепер ризикує ніхто не побачити. Втім, результативність такого вивчення і раніше викликала скептичні посмішки. А тепер і навіть принципову можливість намагаються знести.
Ну а НАБУ змушене закрити 180 проваджень, відкритих за фактами недостовірного декларування. 34 обвинувальних акту, переданих до судів, і шість обвинувальних вироків щодо них теж втрачають юридичну чинність. Особливо вдячні суддям КС екс-міністр енергетики Ігор Насалик, мер Одеси Геннадій Труханов, екс-заступник секретаря РНБО Олег Гладковський, екс-нардеп Максим Поляков та багато інших, кримінальні справи проти яких виявилися під загрозою.
І це ще не все. Антикорупційна реформа - це умова безвізу з ЄС, а також співробітництва з МВФ та іншими західними кредиторами. Прощай, сім років, здрастуй, наш 2013-й? Не зовсім. Але про це трохи пізніше. А поки - обставини, в яких ухвалювали скандальне рішення.
Конституційний суд приймав його похапцем, за три місяці, на закритому засіданні, на яке не пустили навіть представників президента і Верховної Ради в КС. Причому в НАЗК кажуть, що четверо з 15 суддів Конституційного суду в принципі не повинні були брати участь в розгляді питання щодо декларацій, оскільки перебували в стані конфлікту інтересів, про що їм було прекрасно відомо. Зокрема, у суддів Ірини Завгородньої і Сергія Головатого (він, до речі, активно заперечував проти атаки на НАЗК) фахівці НАЗК в деклараціях виявили ознаки приховування майна. А проти суддів Володимира Мойсика і Ігоря Сліденка вже навіть складені і передані в суди адмінпротоколи про несвоєчасне декларування. У голови суду Олександра Тупицького і зовсім знайшли незадеклароване майно в Криму, придбане в 2018 році.
Тобто, винісши рішення про незаконність перевірок декларацій, судді КС навмисно чи ні, але убезпечили самі себе.
ПОШУКИ ВИХОДУ
Згідно із законом рішення Конституційного суду є обов'язковим для виконання, оскарженню й апеляції не підлягає. Президент Зеленський тут же скликав РНБО і запропонував повністю перезавантажити Конституційний суд, звільнивши всіх його суддів, а рішення щодо декларацій визнати неправочинним. Для цього глава держави вже подав відповідний законопроект до Верховної Ради. Тобто намагаються вибити клин клином, одне сумнівне рішення - іншим.
Ось тільки згідно з Конституцією просто розігнати КС рішенням Ради не можна. В історії України вже неодноразово були випадки, коли в критичній ситуації приймалися скоріше політичні, а не кристально вивірені юридичні рішення. Так було з третім туром президентських виборів в 2004 році, так було після втечі Віктора Януковича в Ростов. В Офісі президента впевнені, що зараз саме такий випадок. На кону співпраця з ЄС, МВФ, зрештою, на кону боротьба з корупцією, яку абсолютно підтримує суспільство. І невідомо, що КС викине ще. Далі на розгляді у суддів конституційність створення Вищого антикорупційного суду, закону про мову і запуску ринку землі. Тобто в найближчі кілька місяців КС може знести взагалі всі реформи останніх років.
До слова сказати, рік тому, коли КСУ не заперечив проти дивного розпуску Ради, ніхто собак на нього не вішав.
В опозиції ж кажуть, що не можна одне беззаконня усувати іншим беззаконням. Просто розганяти КС і збирати новий його склад опозиціонери не хочуть, боячись, що наступний КС буде повністю залежний від чинної влади. У Раді є пропозиція повернути в дію всі норми антикорупційного законодавства, а КС поки не чіпати.
Розділилися думки і західних партнерів. Слуги народу говорять, що депутати Європарламенту та посли країн Великої сімки підтримують повне перезавантаження Конституційного суду, що, м'яко кажучи, не зовсім відповідає дійсності. Венеціанська комісія і Рада Європи впевнені, що робити це через закон, ініційований Зеленським, не можна.
ХТО ТУТ ЧОРТИ
Сам президент для характеристики ситуації навколо Конституційного суду виразів особливо не вибирає. Рішення КС він назвав проявом змови частини старих еліт і олігархів проти нього і країни - «всі чорти з політичного пекла відкривають свої справжні обличчя». Щодо цього президент навіть статтю в поважному британському виданні The Financial Times помістив. Там список «чортів» він уже злегка конкретизував.
«Лідери цієї кампанії добре відомі: це коаліція російських маріонеток і деякі впливові українські олігархи, які відчувають загрозу від роботи наших антикорупційних інституцій. Вони проти інтеграції в ЄС і НАТО, проти співпраці України з МВФ та правового суспільства, від чого виграють 99%, а не 1%», - пише Зеленський.
Власне, про кого йдеться, нескладно здогадатися зі списку підписантів звернення до Конституційного суду щодо декларацій. Там депутати від партії ОПЗЖ на чолі з кумом президента РФ Віктором Медведчуком і представники партії За майбутнє - нового політичного проекту бізнесмена Ігоря Коломойського. До речі, давній зуб на МВФ і антикорупційні органи через справу ПриватБанку є якраз у Коломойського, він навіть публічно закликав відмовитися від роботи з Фондом і від виконання його умов.
Причому раніше КС уже виносив рішення на користь бізнесу Коломойського. У червні 2019 року на вимогу одного з підприємств Коломойського - Запорізького заводу феросплавів - суд позбавив НАБУ одного з повноважень. Бюро заборонили звертатися в суди з цивільними позовами про визнання недійсними угод фігурантів кримінальних розслідувань в топ-корупції. Такі позови НАБУ, кажуть, дуже не подобалися Ігорю Валерійовичу. За чотири роки роботи бюро, поки у них була така можливість, детективи подали 42 позови, за якими були визнані недійсними 92 сумнівні угоди.
І КС не єдиний суд, який останнім часом благоволить Коломойському. За зверненням іншого його підприємства - Нікопольського заводу феросплавів - Вищий антикорупційний суд постановив поновити розслідування так званої схеми поставки вугілля Роттердам+. Хоча у вересні ВАКС сам підтвердив рішення прокуратури закрити справу Роттердам+ через відсутність складу злочину і достовірних доказів. Суперечки навколо формули, суть якої полягає в розрахунку ціни електроенергії з урахуванням вартості вугілля за імпортним паритетом, тривають з 2016 року.
Роттердам+ називали мало не корупційною аферою №1 в країні. НАБУ стверджувало, що збиток від дії формули складає цілих 29 млрд грн, але жодна експертиза за три роки слідства не підтвердила такі розрахунки. Через відсутність виразних висновків експертизи справу і закрили, ВАКС був не проти, а тепер різко змінив своє рішення. По суті, зараз єдиним постраждалим від дії формули визнали феросплавний завод Коломойського, тому висновки про те, в чиїх інтересах прийнято рішення, напрошуються самі по собі.
Зважаючи на відсутність зацікавленості ОПЗЖ і нардепів, які орієнтуються на Коломойського, під закон Зеленського про розпуск КС буде важко зібрати голоси в Раді. Торги ведуться, але, за даними джерел Корреспондента, поки тільки 160-170 «слуг» готові підтримати ініціативу президента. Батьківщина теж розпускати КС не поспішає, там сподіваються, що він скасує запуск ринку землі, чого найбільше домагається Юлія Тимошенко. Європейська солідарність і Голос від ідеї Зеленського теж не в захваті, але там можуть підтримати перезапуск КС, якщо про це попросять на Заході. Не сильно хоче бруднити репутацію таким законом і зазвичай дуже обережний спікер Ради Дмитро Разумков.
До слова, Разумков виглядає нині просто островом стабільності і розсудливості в океані конституційного скандалу. Подейкують, у нього є що сказати депутатам, коли почнуть обговорювати в Раді пропозицію про перезавантаження КС. На кін поставлено багато, оскільки КС є одним із запобіжників в будь-які зміни Конституції. Ми ж пам'ятаємо, з яких підстав останні півтора року згадують про можливі зміни в Основний закон?
ПОТРІБНІ ГРОШІ
Так, дуже потрібні гроші: якщо не прийняти закон про держбюджет вчасно, не отримаємо чергових кредитів від міжнародних партнерів, а головне - місцеві ради не зможуть вчасно прийняти свої бюджети. Що додасть криги в стосунках між центром і регіонами. Кабмін весь жовтень проводив переговори з депутатами, збираючи необхідні голоси. Тепер же через КС ці домовленості можуть порушитися.
Дорогою Кабмін веде ремонт фіскальної системи, яка то буксує, то виявляється зовсім некерованою. Найяскравіший приклад - митниця. За 2020 рік на митниці змінилося вже чотири керівники. Призначений в кінці жовтня Павло Рябикін, екс-глава аеропорту Бориспіль і екс-нардеп, став вже п'ятим. Рябикін взагалі-то балотувався до Київради на чолі списку партії Удар Віталія Кличка. Але тепер замість волонтерського крісла депутата Київради (бо не передбачені зарплати депутатам міста з майже тримільярдним в доларах бюджетом) - клопоти на митниці.
Його завдання, як і у попередніх керівників, - боротьба з контрабандою, продовження реформи, створення єдиної юрособи для митниці - це одна з ключових вимог МВФ.
Рябикін - однокурсник Петра Порошенка, в українській політиці він дуже давно, його призначення викликало розмови про повернення кадрів попередньої влади. Але дивуватися не доводиться: є крісла, де ефективність важливіша від політичного забарвлення - реального чи уявного. До слова, новообраних регіональних босів це теж стосується.