В Україні, попри високі показники розповсюдження COVID-19, почали поновлювати очне навчання. Ще 20 відсотків закладів освіти досі працюють дистанційно. Чи варто повертати учнів за парти?
Після кількатижневого дистанційного навчання школи в Україні знову відкриваються для учнів. З понеділка, 22 листопада, поновили очне навчання понад 11 тисяч закладів, які було закрито через спалахи COVID-19 та недостатній рівень вакцинації педагогів. Ще майже три тисячі шкіл по всій країні залишаються закритими для відвідування учнями.
Представництва ВООЗ та ЮНІСЕФ в Україні закликають місцеву владу "якнайшвидше безпечно відкрити школи", навіть попри високі показники захворювань. Чи варто це робити?
Хто відправляє дітей на "дистанційку"
Від початку коронавірусної пандемії українські школи кілька разів закривали на карантин або переводили на дистанційне навчання. Від початку цього навчального року запровадили нове правило - стаціонарно працюють лише ті заклади освіти, у яких понад 80 відсотків вакцинованих співробітників. Особливості роботи також визначає рівень епіднебезпеки у конкретному регіоні. Наразі Україна розподілена на чотири кольорові зони. Найсуворіші обмеження - у "червоній". Тут дозволено працювати з показником 80 відсотків вакцинації працівників лише садочкам і початковим школам. Решта класів - лише при ста відсотках імунізації персоналу.
На практиці ж низка регіонів запровадила додаткові обмеження, і усі класи перевели на онлайн-навчання. Місцева влада наділена такими повноваженнями і скористалася ними. Так, у Києві після тижневих канікул учні ще три тижні вчилися з дому через велику кількість хворих на COVID-19. Подібна ситуація склалася у більшості великих міст. При цьому дехто пояснював "дистанційку" неготовністю до опалювального сезону чи навіть незавершеними ремонтами. Така ситуація змусила батьків у багатьох регіонах вимагати відкриття шкіл.
Батьки не розуміють логіку влади
Політика місцевої і центральної влади України стосовно роботи шкіл під час пандемії викликає у батьків нерозуміння, говорить співголова громадської організації "Батьки SOS" Олена Бондаренко. "У нас заходи носять такий характер: давайте або геть усіх закриємо, а потім геть усіх відкриємо, бо чомусь всі обурюються", - нарікає вона.
Активістка називає запропоновані обмеження почасти нелогічними і непослідовними. "У нас не все зроблено, щоб школи працювали, при цьому на локдаун наклалася ситуація з опаленням, і іноді важко було зрозуміти, чи заклад не працює через COVID, чи через інші причини", - вказує співрозмовниця DW.
Українські батьки вимагають повернути дітей за парти
Баланс між здоров'ям і освітою
У міністерстві освіти і науки України наполягають на тому, що наразі основна причина віддаленого навчання полягає саме у невакцинованих вчителях. "На канікулах десь 20 шкіл по всій Україні. Решта на дистанційному через те, або у "жовтих" і "помаранчевих" зонах 80 відсотків не вакциновані, або у "червоних" - 100 відсотків", - розповів DW начальник головного управління загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Юрій Кононенко. За його словами, станом на 22 листопада в Україні на дистанційному навчанні перебували 2814 шкіл.
При цьому, за останніми даними міністерства, повний цикл вакцинації вже пройшли 84,5 відсотка педагогів країни, а принаймні однією дозою вакцини від COVID-19 щеплено понад 96 відсотків. "МОН і самі заклади зацікавлені, щоби принаймні в школах процес навчання відбувався очно. Тут повинен бути певний баланс. Ми закликаємо, щоб там, де всі вимоги виконані, місцева влада робила все, щоб школи відкрилися для очного навчання", - говорить чиновник.
Як хворіють діти
Наразі в Україні частка випадків інфікування дітей становить сім-десять відсотків серед усіх офіційно зафіксованих. Загалом від початку пандемії COVID-19 діагностували у понад 150 тисяч дітей, померли - понад 40 неповнолітніх.
"Враховуючи так звану дельта-хвилю, діти почали хворіти частіше, ніж рік тому. У нашій лікарні стало, на превеликий жаль, набагато більше тяжких дітей, які навіть через реанімацію проходять. За нашими спостереженнями, десь в п'ять-шість разів збільшилася кількість дітей з ковідом, особливо - це діти перших п'яти років життя", - розповідає лікар-інфекціоніст Київської міської дитячої інфекційної лікарні Сергій Крамарьов.
Також, за його словами, серед дітей простежуються і довготривалі наслідки хвороби. "Постковідний синдром у дітей також буває, але поки, на щастя, набагато рідше і менше, ніж у дорослих. Найбільш часті розлади - це тривале високе підвищення температури, когнітивні порушення - дітям важко вчитися, втрачається увага, зменшується пам'ять", - каже лікар.
Безпечні школи: ілюзія чи реальність
На переконання Крамарьова, створення належних умов навчання здатне зменшити ризик заражень серед дітей. За словами лікаря, наразі найголовніший захист дітей від COVID-19 - це вакцинація учителів та батьків. "Діти здебільшого не можуть вакцинуватися через вік, тому є таке поняття як "кокон", коли імунізуються всі навколо тих, хто не може вакцинуватися", - каже фахівець. Також він наполягає на тому, аби у колективах не нехтували уже звичними рекомендаціями, як-от заборона батькам заходити в школи чи постійне провітрювання приміщень. Крім того, за його словами, дуже важливим є розширення доступу до експрес-тестувань на COVID-19 у школах. "Хоч це і матеріальні затрати, це було б найбільш оптимально", - вважає лікар.
Водночас саме доступне тестування - це те, що наразі майже відсутнє в українських школах. "Тестування, про яке говорять з перших днів пандемії, якось у нас не повелося. Експрес-тестів масово немає, може хіба якась заможна громада закупила їх для своєї школи", - описує українські реалії Олена Бондаренко із "Батьки SOS".
Чи впливають відкриті школи на хід пандемії
Відповідно до даних Всесвітньої організації охорони здоров'я, діти та підлітки є вторинною ланкою пандемії, а не її чинником. Передача інфекції у школах наразі не є істотним фактором зростання кількості інфікованих, констатують у звіті ВООЗ. "Щоб не закривати навчальні заклади, ми можемо обмежувати передачу вірусу завдяки широкому спектрові заходів, залежно від рівня передачі. Ці заходи включають дотримання фізичної дистанції в школах, часте миття рук, носіння масок, забезпечення належної вентиляції в класах і розширення доступу до тестування", - наголошує голова Бюро ВООЗ в Україні Ярно Хабіхт.
Чому важливе очне навчання
Наразі в Україні відсутні дослідження про те, як впливає дистанційна освіта на рівень знань та успішність учнів. "Державна підсумкова атестація, яка могла частково показати якийсь результат, у 2020-2021 роках була скасована. А зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) - не показник, бо діти, як правило, обирають предмети, до яких вони краще готуються", - розповідає представник МОН Юрій Кононенко. Водночас у ЮНІСЕФ акцентують на тому, що в Україні ще до початку пандемії учні із ліпшим соціально-економічним становищем демонстрували кращі результати в навчанні, ніж їхні однолітки з уразливих груп.
"Тому в разі закриття шкіл існує ризик посилення цих відмінностей у навчальних результатах, які вже існують в українській системі освіти. До того ж, школа - це місце, де діти спілкуються з однолітками та вчителями, отримують харчування та психологічну підтримку у разі необхідності. Підтримувати очне навчання в школах має стати пріоритетом для всіх", - вказують DW в прес-службі ЮНІСЕФ в Україні.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet