Українці їдуть від війни за кордон, біля пропускних пунктів зібралися кілометрові черги, репортаж редактора Корреспондент.net Софії Бровченко зі однієї з таких черг.
"Слухайте матерів і будьте мужиками", - чоловік з машини перед нами обіймає онуків та доньок, плаче вголос - вони йтимуть до польського кордону 30 кілометрів пішки, він повернеться до Києва.
На узбіччі залишають речі - зайвий одяг, напівпорожні валізи та продукти. На заправці залишилося кілька пляшок Coca-Cola, шоколад та морозиво. Продавчиня на запитання "тримаєтеся?" без посмішки твердо відповідає "так!" Одні волонтери розкладають біля дороги пляшки води та їжу, інші - керують рухом автомобілів та попереджають, що до кордону півтора-два дні машиною. Треті - замерзлі та втомлені - усміхаються та наливають охочим борщ у пластикову склянку, роздають пиріжки. Тішаться, що нагодували - "зараз мало хто їсть".
В автомобілях - або тиша, або новини з фронту. Розмови теж про війну:
- ...а він йому "русский военный корабль, иди н***й"!
- "Привид" збив десятий літак!
- Вона їм каже, "насіння в кишеню покладіть…"
- ...підірвав себе разом із мостом.
Хоча найчастіше просто: "Стоїмо?" - "Стоїмо!".
Чоловіки обговорюють, хто куди воювати після того, як відвезуть рідних. Жінки думають, в'їжджати у ЄС за безвізом чи статусом біженця. Жінка із трьома дітьми заїде по біометриці - не хоче зайвої бюрократії, скоро повертатися додому, чоловік у теробороні. Зв'язок місцями слабкий, текстові повідомлення надсилаються по півгодини.
Повз йдуть багато іноземців - переважно студенти з Харкова, Києва та Львова. Деякі зібралися до родичів у Європі, інші - сподіваються "перечекати війну" у Польщі.
Посеред ночі в машині час від часу здригаєшся і прокидаєшся через гучний звук, що швидко наближається - знову не снаряд, тільки важка валіза по асфальту.
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet