88-річний Леонід Кравчук, президент України у 1991-1994 роках, пішов із життя 10 травня. Минулого року він переніс операцію на серці в Німеччині і відтоді не залишав клініку.
Політичну кар'єру першого президента України Леоніда Кравчука найкраще характеризує один відомий анекдот - про те, як Кравчук, Борис Єльцин і Джордж Буш-старший мають перебігти з однієї будівлі до іншої під зливою. Президенти Росії та Штатів фінішують мокрими до нитки, а український лідер - абсолютно сухим. "А я обережно, між крапельками", - пояснив він колегам.
Кравчук довгі роки боровся з "українським буржуазним націоналізмом" на посаді головного ідеолога компартії УРСР, а згодом - став "батьком незалежності" України. Він тріумфально виграв перші в історії України президентські вибори у першому турі, але не зміг утриматися на цій посаді навіть один термін, програвши дострокові вибори та ставши першим на пострадянському просторі лідером, який передав владу мирно.
Президентство Кравчука ознаменувалося п'ятизначною інфляцією і крахом економіки України, а його символом став "кравчучка" - різновид ручного візка, особливо популярний серед перекупників першої половини 90-х. Після свого президентського терміну Кравчук спочатку боровся за зближення з Росією та підтримував Віктора Януковича. Потім перетворився на переконаного прихильника НАТО і відстоював інтереси Києва на переговорах щодо врегулювання конфлікту на Донбасі.
Незалежність
У липні 1990 року Кравчук став головою Верховної Ради. 24 серпня 1991 року, за спогадами очевидців, Кравчук до останнього сумнівався, чи варто ставити акт про незалежність на голосування: впевненості у позитивному результаті голосування у нього нібито не було і він пропонував перенести вирішальний момент на кілька днів. У цей момент до крісла спікера підійшов один із лідерів Руху, поет Дмитро Павличко, і пригрозив задушити його, якщо голосування не відбудеться негайно. Кравчук прислухався до "прохання", а зал дружно проголосував "за". День цього голосування відтоді відзначається в Україні як День незалежності.
Ще через тиждень президія Верховної Ради з огляду на підтримку українською Компартією серпневого путчу ухвалила рішення про її заборону. Кажуть, що після цього на аудієнцію до Кравчука прийшла делегація комуністичної верхівки і заявила, що приймати рішення про заборону Компартії може лише Верховний суд. "То ви хочете, щоб вас ще й судили?" - нібито відреагував на заяву колишніх колег із ЦК Кравчук.
Тоді ж Верховна Рада під керівництвом Леоніда Кравчука призначила на 1 грудня 1991 року референдум на підтвердження незалежності країни, а також перші в історії країни президентські вибори.
Так Кравчук отримав додатковий аргумент для того, щоб не брати участі у переговорах про новий союзний договір, які намагався реанімувати Михайло Горбачов: мовляв, до референдуму нічого обговорювати.
А 1 грудня 90,3% українців проголосували за незалежність їхньої країни. 61,6% громадян, які прийшли на дільниці, підтримали Леоніда Кравчука, обравши його першим президентом України.
"Я пишаюся тим, що розпалася остання імперія в історії людства. Я пишаюся тим, що сьогодні є незалежна Україна", - говорив Кравчук пізніше.
Будапештський меморандум
Формально від імені України цей договір підписував другий президент України Леонід Кучма, але левова частка переговорного процесу припала саме на президентство Кравчука. Натомість Київ нібито мав отримати гарантії безпеки та територіальної цілісності від великих світових держав. Анексія Росією Криму у 2014 році знецінила цей договір.
Сам Кравчук вважав, що діяв правильно. "Ядерна зброя, що знаходилася на території України, була чужою, російською зброєю - "кнопка" в Росії, виробництво в Росії. Ми нічого не могли зробити із цією зброєю", - говорив він у серпні 2011 року.
Різні альянси
У 1998 і 2002 роках Кравчук обирався у Верховну Раду на чолі списку партії Віктора Медведчука - українського політика і кума президента Росії Володимира Путіна, який очолював заборонену з початку війни проросійську партію Опозиційна платформа - За життя і ще до початку вторгнення був звинувачений у державній зраді.
Напередодні Помаранчевої революції 2004 року Кравчук підтримував Віктора Януковича, називаючи себе його ВІП-агітатором, а у вересні 2005 року заявив, що кампанію Віктора Ющенка нібито фінансував Борис Березовський. Водночас він солідаризувався з "помаранчевими", виступаючи проти федеративного устрою України та за збереження статусу української мови як єдиної державної.
На парламентських виборах 2006 року Леонід Кравчук увійшов до останнього політичного альянсу з Віктором Медведчуком, очоливши проросійський блок Не Так!. Цей проект набрав лише 1% голосів виборців, а Кравчук після тієї кампанії пішов з активної політики. Проте він продовжував залишатися активним коментатором українського політичного життя.
Після початку конфлікту на Донбасі Кравчук зайняв різко патріотичну позицію. Влітку 2020 року президент Володимир Зеленський призначив його головою української делегації у Тристоронній контактній групі із врегулювання ситуації на Донбасі. Втім, упродовж останнього року "мінські переговори" все ніяк не могли вийти з безвиході.
Цитати
"Незалежність прийшла в Україну несподівано - прилетів Кравчук і привіз її на тарілочці з блакитною облямівкою".
"Я говоритиму з ким завгодно, але я ніколи не підпишу документ, який зашкодить Україні. Ті ультрапатріоти, які мене критикують, що я з кимось говорю, вже підписали Мінські домовленості, де ми до сьогодні не можемо зайняти точну і зрозумілу позицію".
"Найбільша помилка Януковича в тому, що він погодився бути президентом".
"Нам не треба забирати Крим, він сам до нас прийде. Тому що Росія дедалі більше вказує на свою нездатність керувати ним".
"Якщо комусь у Кремлі спаде на думку шалена думка напасти на Україну, я переконаний, що Європа буде з Україною, світ, США з Україною, і це буде останній цвях для Росії".