Захисники заводу Азовсталь у Маріуполі потрапили в російський полон, Україна сподівається на обмін полоненими. DW з'ясовувала, як саме працюють подібні обміни.
Доля сотень українських солдатів залишається невідомою: пізно ввечері понеділка, 16 травня, вони залишили територію заводу Азовсталь у Маріуполі, понад 50 з них - тяжко поранені. Частину відвезли до лікарні в підконтрольному проросійським сепаратистам Новоазовську на півдні Донеччини, більшість - до Оленівки неподалік Донецька. В останній розташований табір для полонених, який представники української влади вже неодноразово називали концентраційним. Київ хоче, аби всі ці солдати опинилися на волі внаслідок обміну полоненими. За словами президента Володимира Зеленського, Україні потрібні герої живими.
Утім, надії на швидку згоду з росіянами з цього питання невелика. Голова Держдуми РФ В'ячеслав Володін уже висловився проти загального обміну. За його словами, Росія робить усе для того, щоб надати українським полоненим медичну допомогу, та поводиться з ними гуманно. Раніше українські військові відмовлялися здаватися в російський полон через побоювання тортур та смерті.
Визначення військовополоненого на папері та на практиці
Якщо обмін усе ж відбудеться, то він стане не першим від початку війни Росії проти України. Наприклад, наприкінці березня 10 російських солдатів обміняли на 10 українських, а на початку травня росіяни, за своїми даними, звільнили 41 українського військового. Від початку війни на Донбасі в 2014 році Україна обміняла з проросійськими сепаратистами з "ДНР" та "ЛНР" сотні військовополонених. Російський президент Путін називав це "хорошим кроком вперед у напрямку нормалізації".
Мера Мелітополя Івана Федорова звільнили через обмін полоненими в квітні
Людство вже століттями замислюється над тим, як варто поводитися з військовополоненими. Визначення "військовополонений" наводить Женевська конвенція, що є частиною міжнародного гуманітарного права. Перша конвенція з'явилася ще в 1864 році, у 1929-му до неї додалася ще одна. 1949 року обидві конвенції - зокрема, через звірства Другої світової війни - було перероблено. Вони є чинними досі та забороняють нелюдське та принизливе поводження з солдатами.
Але кого саме можна вважати військовополоненими? Для цього людина має брати участь у конфлікті або належати до структури військового командування. Принаймні, в теорії. На практиці ж у полон потрапляють люди, які цьому визначенню не відповідають.
Приміром, під час обміну полоненими у 2017 році між Україною на проросійськими сепаратистами на Донбасі було звільнено, зокрема, блогера з Луганська та двох фанатів футбольного клуба Зоря. Останніх посадили за ґрати через спалений російський прапор, блогера сепаратисти засудили за "держзраду".
Один на одного чи більше?
У більшості випадків обмін полоненими відбувається за принципом один на одного, тобто двох солдатів обмінюють на двох інших. Але й тут часто трапляються винятки. Приміром, Київ та сепаратисти під час обміну полоненими за посередництва українського та російського православного духовенства в 2017 році обміняв 306 проросійських полонених на 74 українських солдатів та патріотів. Але зрештою в автобусі, що їхав у напрямку непідконтрольних Києву територій, сиділо набагато менше людей - дехто з ув'язнених уже відсидів свій строк та вийшов на волю, а дехто не захотів їхати до "ДНР/ЛНР".
Інший відомий приклад - обмін в 2014 році американського фельдфебеля Бове Бергдаля, що на той момент п'ять років перебував у полоні в Афганістані, на п'ятьох високопоставлених полонених з американської в'язниці "Гуантанамо" на Кубі. Їх відправили під домашній арешт до Катару. Цей випадок став катастрофою для уряду Барака Обами, критики називали ціну за звільнення Бергдаля зависокою.
Коли відбувається обмін?
Попри велику кількість прикладів загальна кількість обмінів полоненими зменшилася, каже в інтерв'ю американському новинному тижневику Time публіцист та військовий історик Пол Спрінгер. За його словами, полоненим дедалі частіше доводиться чекати завершення бойових дій. Крім того, здебільшого обмінюють тих людей, які більше не зможуть взяти участь у бойових діях через хворобу чи поранення.
Під час Корейської війни, приміром, багатьох полонених обмінювали лише тоді, коли вони стояли на порозі смерті. Мовляв, краще померти вдома, ніж у таборі для полонених. Так само і у випадку потенційного обміну полоненими між Україною та Росією 53 військових, що захищали Азовсталь, вважаються тяжко пораненими. Можливо, це відіграло роль під час відбору людей.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet