Пожежі на Кінбурнській косі не вщухають п'ятий місяць
Унікальну заповідну природу жителі рятують власними силами, не маючи пального і продовольства.
Кінбурнська коса – улюблене місце тихого пляжного відпочинку українців серед заповідної природи. Але вона палає вже п'ятий місяць – відколи територію окупували російські військові, повідомляє
Наше місто.
Територія опинилася в окупації та блокаді з перших місяців війни. Через пожежі, що тривають із середини квітня, під загрозою знищення рослинний світ коси (465 видів) – найбільше у Європі поле диких червонокнижних орхідей, яке досягає 60 гектарів, ліси, а також рожеві озера, тварини (4 700 видів, з них 132 види – червонокнижні), близько 240 видів птахів.
До війни туристи потрапляли на острів на суднах з Миколаєва й Очакова – перевезення оплачувала відома фірма Нібулон, яка збудувала там причал.
Загалом на півострові було більш як 20 кілометрів пляжних зон, частину яких у районі причалу було впорядковано. Там були побудовані кафе, навіси, душ і туалет, атракціони. Наразі вся ця інфраструктура зруйнована.
У селі Покровка у центральній частині півострова любили проводити дозвілля художники й музиканти, байкери і джипери, любителі відпочинку у наметах.
Загалом у кількох селах на косі проживало приблизно 800 жителів. Нині жителі сіл Геройське, Василівка, Покровка і Покровські хутори виявилися відрізаними від великої землі.
Нині там щодня одночасно виникають кілька осередків займання. Повністю вигорів ліс навколо трьох сіл – Покровки, Василівки і Покровських хуторів.
На початок серпня згоріло 1 600 гектарів соснового лісу, кажуть місцеві лісники. Поки що вдалося захистити від вогню основні лісові пам'ятки Кінбурна – Геродотів ліс, Волижин ліс і Дуб Пушкіна.
Після масштабних пожеж у Покровці все покрито попелом, навіть вода в морі вздовж узбережжя. Плавають уламки згорілої кори. У повітрі – дим і запах гару, від нього ніде не сховатися.
Виїхати чи приїхати по суші не можна – єдина дорога з боку Херсона перекрита окупантами. Дістатися "материка" можна тільки моторними човнами, бо рух поромів і катерів по Дніпрообузькому лиману заборонений. Втім, жителі нарікають: моторний човен має обмаль місця, а також витрачає багато палива, тому привозять таким транспортом тільки найнеобхідніше: ліки, крупи, борошно, паливо і запчастини для пожежних машин.
Мало того, на Кінбурнській косі слабко працює український мобільний зв'язок та Інтернет. Найближчі вежі розміщено по інший бік лиману – в Очакові.