Після Лисичанська оперативна пауза у війні затяглася
За 40 днів, що пройшли із захоплення Лисичанська та населених пунктів навколо нього, російська армія на будь-якому з напрямків 1000-кілометрового фронту не просунулась навіть на 10 кілометрів.
У війні Росії проти України дедалі частіше говорять про те, що бойові дії зайшли в глухий кут. Окупанти особливо не просуваються на Донеччині, обіцяний літній український контрнаступ на півдні так і не розпочався. Здатність сторін проводити великі наступальні операції, які впливають на результат війни, викликає дедалі більше сумнівів в експертів, отже нинішню ситуацію можна назвати патовою. При цьому лінія фронту, очевидно, категорично не влаштовує обох противників — укладання миру в таких умовах неможливе, а ось замороження конфлікту цілком.
Два шляхи
Експерти виділяють два варіанти розвитку подій: довга вимотуюча війна без ясного способу досягнення політичних цілей обома сторонами або ескалація конфлікту. Кремль може збільшити залучення країни до війни, оголосивши насильницьку мобілізацію. Дзеркально Захід, від якого тепер майже повністю залежить постачання української армії, може різко збільшити постачання озброєнь як за рахунок старої техніки зі складів, так і за рахунок техніки з арсеналу власних армій.
Зіткнення РФ - Захід
Відомий американський аналітичний центр The RAND Corporation виділив кілька можливих ланцюжків подій, що ведуть до зіткнення Росії безпосередньо з НАТО.
Якщо Захід своїм постачанням перейде відому тільки Кремлю “червону лінію”, Москва може завдати ударів по логістичних ланцюжках і складах за межами України оперативно-тактичними ракетами.
Інший шлях: керівництво Росії може вирішити, що напад НАТО на країну неминучий (наприклад, якщо побачить передислокацію військ та ударних комплексів до Східної Європи або почує заклики до прямої інтервенції у західних ЗМІ та суспільстві). У цьому випадку ймовірні удари не лише конвенційною зброєю, а й тактичною ядерною, вважають експерти.
Моделювання ситуації у грі
Американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень перевірив подібну теорію у грі, в якій брали участь кілька команд (що з досвідчених фахівців з безпеки), які грали за США та Росію. Їм доручили приймати рішення у відповідь на дії супротивника, зважуючи вигоди (послаблення супротивника та власне посилення) та ризики конфронтації.
Гра починалася з патової ситуації у війні. Метою було знайти вигідний для себе вихід із глухого кута (підсилити свою переговорну позицію) і не дати знайти його противнику. Командам доручили вибрати варіанти дій, які оцінювалися за рівнем вигоди та за рівнем ризику ескалації.
За результатами гри з'ясувалося, що хоча всі учасники на словах хотіли зменшити ризики інтенсифікації конфлікту та його поширення за межі України, насправді вони, побоюючись програти, стали більш схильні приймати рішення з ризиком ескалації та географічного розширення війни.
Це означає, вважають автори дослідження, що війна в Україні стане початком, а не кінцем нової гострої фази протистояння великих держав Євразії.