Фото: DW
Вікторія Андруша розповіла про російський полон
Українська вчителька Вікторія Андруша розповіла у Берліні про те, як потрапила у російський полон, як зазнавала там психологічного та фізичного насильства та як її звільнили.
Прямий погляд, спокійний голос - загорнувшись в український прапор, 25-річна вчителька математики Вікторія Андруша розповідає про російський полон, в якому вона провела понад півроку. Дівчина докладно змальовує обставини затримання, умови утримання в полоні та звільнення. Зі сцени Міжнародного форуму європейської культури, що відбувся в Берліні в середині листопада, ці слова звучать як суворе нагадування про те, як війна Росії проти Україникалічить долі мирних жителів.
Поруч з Вікторією на сцені - правозахисники з України та Росії. Спільними зусиллями вони намагаються знайти й звільнити цивільних, котрі перебувають у російському полоні.
Шкільна вчителька в полоні у росіян
Вікторія Андруша народилася в селі Старий Биків на Чернігівщині й працювала у школі в Броварах під Києвом. У перший день війни вона повернулась до рідного села, аби бути поруч з батьками. Пізніше туди увійшли російські війська.
"Я погодилася допомогти людям із відповідних органів (України. - Ред.), які збирали інформацію щодо переміщення техніки, - розповідає Вікторія. - Ми розуміли, що може трапитися будь-що". Наприкінці березня - за кілька днів до відступу - російські солдати прийшли в будинок батьків Вікторії з обшуком. Вони знайшли телефон дівчини, а у ньому - фото і відео військової техніки, зроблені з вікна. "Вони відразу ж сказали: все, це вона, забирай, пакуй", - згадує Вікторія.
Дівчину забрали просто з дому, на очах у матері та батька. Сказали, що забирають тільки на допит, але відвезли спочатку в сусіднє село, де тримали в підвалі з іншими цивільними, розповідає вона, а потім і на територію Росії. Жодного зв'язку з рідними у Вікторії не було понад шість місяців.
"У нас були зав'язані очі, зав'язані руки, нас везли спершу в одній машині, потім в іншій. І коли нас везли в другій машині, там уже і били, - розповідає Вікторія. - Вони били. У мене були руки зв'язані. Ти просто чуєш, коли до тебе хтось підходить, а потім відчуваєш удар".
Вікторія провела кілька тижнів у таборі для полонених у Глушкові, потім її відвезли до СІЗО у Курську. Дівчину, за її словами, звинуватили у шпигунстві. До таких співробітники в СІЗО ставилися з особливою жорстокістю, каже Вікторія: "Вони нас ненавиділи, були готові нас на місці просто вбити".
Порушення Женевських конвенцій
Те, як поводилися з Вікторією в ув'язненні, - пряме порушення міжнародних угод, підписаних, зокрема, і Російською Федерацією, пояснює юристка правозахисної групи "СІЧ" Юлія Полєхіна. І це не поодинокий випадок. Полєхіна працює з родинами українців, які потрапили в полон, а також документує російські воєнні злочини в Україні.
Женевські конвенції вимагають від сторін конфлікту розрізняти цивільне населення та учасників воєнних дій, але на практиці Росія часто цього не робить, констатує Полєхіна. Вікторія розповідала, що її та інших цивільних утримували разом із захопленими в полон військовими. І умови цього утримання не відповідають вимогам конвенцій.
"По-перше, люди перебувають досить близько до бойових дій і це наражає їх на небезпеку, - пояснює Полєхіна. - По-друге, людей утримують у повній антисанітарії, у переповнених камерах. По-третє, їм не надають медичної допомоги. До того ж, порушують право людей на зв'язок зі своїми рідними".
Затримувати цивільних осіб допускається лише у разі, якщо вони становлять небезпеку для держави-окупанта, пояснює російський правозахисник Роман Кисельов. Вони мають право на звернення до суду. І якщо ця небезпека зникла, людей мають звільнити. Але, за даними правозахисників, Росія утримує від кількох сотень до двох тисяч цивільних заручників.
Росія "ховає" цивільних полонених
Найбільша проблема полягає у тому, що таких полонених часто утримують без пред'явлення якогось обвинувачення, без статусу підозрюваного, до них не допускають адвокатів. Так, до Вікторії Андруші до курського СІЗО кілька разів безуспішно намагалися потрапити російські правозахисники.
"Держава робить дуже багато для того, щоб створити таку систему, в якій надання допомоги фактично неможливе, - розповідає Роман Кисельов. - Вона ховає людей, вигадує якісь дивні статуси, які не передбачені чинним законодавством. Вона створює додаткові загрози за рахунок додаткового репресивного законодавства за різні форми висловлювання".
Вікторія Андруша з родиною після звільнення з полону
Роман та його колеги намагаються знайти цих людей та забезпечити їм бодай базове право на зв'язок із родичами.
Звільнити цивільних - без обміну
Правозахисник припускає, що російські військові цілеспрямовано беруть у полон цивільних для подальшого обміну на солдатів. Як саме відбуваються такі обміни - інформація закрита. Ймовірно, Вікторії вдалося вийти на свободу саме завдяки такому обміну. 29 вересня її та ще п'ятьох полонених українців привезли до кордону з Україною та звільнили.
Але випадок Вікторії, скоріше, виняток. Багато цивільних заручників продовжують перебувати в ув'язнені. У ФСБ Роману Кисельову сказали, що такі люди "можуть утримуватися в ув'язненні до кінця "спеціальної військової операції".
І російські, і українські правозахисники вимагають звільнення усіх цивільних полонених українців - без винятків і без обміну.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet