Учасники конференції Голод у СРСР: історичні та політичні оцінки закликали керівництво України і особисто Президента Віктора Ющенка «відмовитися від практики пристосування до кон’юнктурних політичних інтересів і припинити використовувати трагедію голоду 30-х років для нагнітання недовіри і напруженості між споконвічно братніми народами».
Такий заклик міститься у відкритому листі учасників конференції до президентів Росії, України, Білорусії, Казахстану і Киргизії.
Автори листа пишуть, що "масовий голод у СРСР був величезною трагедією", яка "призвела до загибелі мільйонів людей різних національностей у різних регіонах колишнього СРСР", але "змушені констатувати", що "все частіше історія нашої країни, особливо сторінки, пов’язані з найбільшою трагедією СРСР – голодом 1932-1933 років, піддаються перекручуванню, а то і прямій фальсифікації".
"При цьому замовчуються, - говориться в листі, - встановлені як українськими, російськими, так і зарубіжними істориками факти того, що голод уразив практично всі житниці Радянського союзу в результаті варварської політики вилучення "надлишків зерна", що проводилася тодішнім тоталітарним режимом".
За даними авторів листа, "від голоду загинули жителі Росії – Верхнього і Нижнього Поволжя, Північного Кавказу, Білорусії та інших регіонів – більш як 2,5 млн. чоловік, жителі Казахстану – 1,8 млн. чоловік. Але більш за всіх постраждала Україна – 3-3,5 млн. селянських життів згоріли у топці злочинної політики влади, в першу чергу місцевої, що намагалася вислужитися перед тодішнім тоталітарним керівництвом".
Учасники конференції засуджують "спроби локалізувати трагедію селянства рамками лише одного з регіонів" від якої країни вони б не виходили, зокрема, "дії тих українських політиків, які сьогодні заохочують і активно пропагують як "єдину вірну" точку зору, що ця трагедія є геноцидом за національною ознакою".
Учасники конференції вважають, що "причиною голоду стала комбінація чинників історичного розвитку всього СРСР: прискорена індустріалізація за рахунок аграрних регіонів, політична диктатура більшовицької партії, бюрократична жорстокість, а також неврожаї в результаті посухи 1932-1933 рр.".
Автори листа вважають, що "нинішня влада України намагається закріпити у суспільній свідомості суто національний принцип ідеї голодомору", а "замовчування про спільний характер цієї біди на території Радянського Союзу і суб’єктивне випинання її лише на Україні, використовуються для розпалювання антиросійських і антисемітських настроїв, насадження сфальсифікованої історії цієї найбільшої трагедії".
"Замість того, щоб сьогодні разом шукати спільні шляхи виходу з щонайгострішої фінансової кризи, спільно вирішувати проблеми енергозбереження і підвищення ефективності використання економічного потенціалу, що дістався у спадок від СРСР, - говориться в листі, - влада України, по суті, оголошує Росію ворожою державою, намагаючись посварити наші народи, а трагедію голоду 30-х років використовують для обґрунтування політики виведення України із спільного культурно-духовного, історичного і економічного простору унікальної східнослов’янської цивілізації".
Автори листа звертаються до урядів всіх країн, "народи яких постраждали від цієї трагедії – України, Росії, Казахстану, Киргизії, Білорусії, Молдови – з пропозицією спільно вшанувати пам`ять всіх жертв цієї спільної трагедії і розробити спільний план заходів для всіх країн", "провести в церквах всіх конфесій поминальні молебні за душі загиблих і в спільній молитві вшанувати пам`ять всіх померлих від голоду, незалежно від їхньої національності та місця проживання".
Як повідомлялося, в Києві активісти ВО Свобода пікетували посольства РФ, Франції, Британії, Німеччини та Ізраїлю з вимогою визнати Голодомор геноцидом.