Православні віряни відзначають Різдвяний Святвечір

6 січня православні відзначають Різдвяний Святвечір - переддень Різдва Христового.

За статутом православної церкви, святу Різдва передує багатоденний Різдвяний піст, який починається 28 листопада, і триває 40 днів по 6 січня включно.

У Різдвяний святвечір, 6 січня, багато благочестивих вірян взагалі не куштують їжі, а на десяту годину вечора йдуть до храму, де і зустрічають свято Різдва.

Вечеря на Святвечір - головна подія Різдва. За стіл сідали з першою зіркою, про появу якої зазвичай повідомляли діти, вбігаючи в будинок з радісними криками, а іноді на вулицю виходили і всією родиною. Якщо день був похмурий, просто чекали темряви і сідали за стіл після урочистої молитви.

Стіл накривали білосніжною скатертиною і розставляли на ньому дванадцять пісних страв - за кількістю апостолів. На згадку про ясла, в яких народився Ісус, на стіл обов'язково клали жмут свіжого сіна. М'ясні страви на стіл дозволялося ставити лише з настанням 7-го числа.

Перед самим початком трапези господарі будинку запалювали лампаду біля образів, ставили перед іконами воскові свічки, читали вголос молитви, і потім вся родина починала трапезу. Основними стравами в Різдвяний святвечір були кутя та узвар з яблук, груш, слив, родзинок, вишень та інших плодів, зварених у воді. Ці страви мали символічне значення: кутя - невід'ємна їжа при похороні і поминанні покійних, а узвар зазвичай вариться при народженні дитини. Цими двома стравами наші предки з'єднували спогад про народження і смерть Спасителя.

Порядок прийому їжі регламентувався суворими правилами: після куті подавалися закуски (вінегрет, риба копчена та солона, ікра та оселедець, салати). За закусками слід було покуштувати трохи підігрітий суп: або пісний борщ, або солянку (або рибну, або з грибами). До супу - пиріжки з грибами і капустою. Під кінець трапези на стіл подавалися солодкі страви: рулет з маком, пряники, медівники, журавлинний кисіль, компот із сухофруктів, яблука, горіхи. Трапеза була безалкогольною. Усі страви були пісними, смаженими і заправленими рослинним маслом, без м'ясної основи, без молока та сметани.

Не подавалися гарячі страви, щоб господиня постійно перебувала за столом. Під час трапези велася розмова тільки про добрі справи. Незважаючи на те, що це було суто сімейне свято, вважалося за необхідне запросити до столу самотніх знайомих, сусідів (незалежно від їхнього віросповідання). За стіл сідав кожен випадковий гість, у тому числі і жебрак. Існувало повір'я, що цього дня у вигляді жебрака може постати Бог.

Саме свято Різдва, за вченням Церкви, символізує примирення людини з Богом. Різдво провіщає спокутний подвиг Ісуса Христа й оновлення людської природи, ураженої гріхопадінням прабатьків.

Згідно з євангельським переказом, коли римський імператор Август, який тоді керував Іудеєю, оголосив перепис населення, і кожен мав записатися саме там, звідки він був родом, праведний Йосип вирушив із обрученою з ним Дівою Марією у своє рідне місто Віфлеєм. У готелі не виявилося вільних місць, Йосип і Марія знайшли притулок у печері, куди заганяли домашніх тварин (давньослов'янською - вертеп). У цьому вертепі й народився Спаситель. Немовля Богородиця поклала в ясла.

Першими поклонитися Богу, що втілився, прийшли пастухи, сповіщені Ангелом. Слідом за ними прийшли волхви (східні мудреці-язичники), які дізналися про диво з появи на небі незвичайної зірки. Ця зірка привела волхвів до місця Народження Христа і тому називається Віфлеємською.

Вже в IV ст. Православною Церквою було встановлено, як святкувати навечір'я (переддень) Різдва Христового. У V ст. Анатолій, Патріарх Константинопольський, потім Анатолій і Софроній єрусалимські (VI ст.), Козма Маюмський і Іоанн Дамаскін (VIII ст.) Написали для святкування Різдва Христового священні співи, якими Церква і в даний час прославляє святкову подію.

Корреспондент.net