Фото: Перший житомирський
Онопрієнко помер у в'язниці
Сьогодні, 27 серпня, серійний маніяк Анатолій Онопрієнко помер у Житомирській в'язниці №8. Корреспондент.net пропонує біографічну довідку, підготовлену з відкритих джерел.
Анатолій
Онопрієнко народився 25 липня 1959 року в
селі Ласки в Житомирській області.
Батько
Онопрієнка брав участь у Другій світовій
війні і мав нагороди за хоробрість, але
потім був двічі судимий. Перший раз він
отримав термін за те, що вкрав шматок
сала, другий - за те, що позичив гроші у
родичів і не повернув. Коли Анатолію
було три роки, його мати померла від
серцевої недостатності.
***
Онопрієнка
виховували дід, бабуся і тітка, які самі
вимагали догляду за собою, а близько 7
років старший брат і батько, які не
хотіли брати його в свої сім'ї, здали
Анатолія в дитячий будинок. Після
дитбудинку він вступив у лісовий
технікум, звідки його надалі виключили
за неуспішність.
Після армії
Онопрієнко влаштувався в морехідне
училище, служив у флоті. Після звільнення
в 1987 році почав кар'єру пожежника, став
командиром відділення, вступив у
Компартію. Онопрієнко працював заступником
парторга в місті Дніпрорудне Запорізької
області.
***
У першій серії вбивств
влітку 1989 року, здійсненій з напарником
Сергієм Рогозіним - ветераном афганської
війни (самі вбивства Онопрієнко здійснював
власноруч), Онопрієнко використовував
офіційно зареєстровану рушницю з
прицілом для полювання в темний
час.
Після цього, за деякими даними,
Онопрієнко втік до Європи, намагаючись
отримати політичний притулок і
громадянство різних країн. Нічого не
домігшись, Онопрієнко, будучи впевненим,
що в Україні його розшукує міліція,
продовжив нелегально подорожувати
Європою.
Після того, як його депортували
назад в Україну, Онопрієнко, вважаючи,
що його все ще шукають, довго перебуває
в аеропорту Бориспіль, очікуючи арешту.
Однак, побачивши, що гим ніхто не
цікавиться в аеропорту, Онопрієнко
вирішив виїхати до Києва. Надалі на
залізничному вокзалі він симулював
божевілля, після чого його відправили
до психіатричної лікарні імені
Павлова.
Під час госпіталізації він
здійснив кілька злочинів. Через якийсь
час він дізнався, що ті вбивства не
розкриті. Вийшовши з лікарні, він почав
готувати нову серію вбивств. У другій
серії в 1995 і 1996 роках Онопрієнко діяв
сам.
Як з'ясувалося пізніше, Онопрієнко
вбивав за допомогою обріза, зробленого
з мисливської рушниці ТОЗ-34. Цей обріз
був знайдений міліцією в кімнаті, в якій
Онопрієнка затримали (у квартирі своєї
коханки Ганни Козак, де вона проживала
зі своїми дітьми). Там же були виявлені
речі, зокрема, коштовності і відеомагнітофон,
які були вкрадені у жертв.
За даними
слідства, жертвами Онопрієнка ставали
пари, сім'ї, компанії людей й окремі люди
- в другій серії вбивств він міг вбити
до семи осіб за день (в одному епізоді
вбив вісім людей за два дні).
***
В
кінці 80-х Онопрієнко вбивав пари і
компанії людей в автомобілях. У 1995-1996
роках він обирав погано захищені приватні
будинки в селах на заході і в центрі
України, входив до них вночі або під
ранок і вбивав усіх, включаючи маленьких
дітей. Крім того, Онопрієнко вбивав
випадкових перехожих, які зустрілися
на шляху в тих же місцях, іноді стріляв
у людей з автомобіля.
У березні 1996
року у Львівській області працівники
СБУ та прокуратури затримали Онопрієнка,
на якого хтось заявив дільничному.
Побачивши міліціонерів, Онопрієнко,
який щойно прокинувся, кинувся до сумки
з обрізом, але його схопили.
У період
з 1989 по 1996 роки Онопрієнко вбив 52 людини,
з них 11 неповнолітніх. Наймолодшій
жертві було 3 місяці. Онопрієнко вбивав
людей на території Житомирської,
Київської, Львівської, Дніпропетровської,
Запорізької, Одеської, Рівненської
областей.
***
Онопрієнка засудили
до смертної кари 31 березня 1999 року, але
через наміри України вступити до Ради
Європи смертний вирок був замінений
довічним ув'язненням. Спільник Онопрієнка
Рогозін був засуджений до 13 років
позбавлення волі.
Як повідомлялося,
27 серпня 2013 року Онопрієнко помер у житомирській в'язниці №8, провівши в
ув'язненні близько 17 років.