RU
Головна
 

Корреспондент: Запас міцності. Що зберігає і як працює Державний резерв України

Корреспондент.net, 7 травня 2014, 09:12
0
3315
Корреспондент: Запас міцності. Що зберігає і як працює Державний резерв України
Фото: Дмитра Ніконорова
Співробітниця ДП Прогрес Галина Куницька слідкує за умовами зберігання "стратегічного" м'яса

Корреспондент з'ясував, що лежить на складах українського Держрезерву в той час, коли українська армія живе за рахунок пожертвувань простих громадян, пише Сергій Одаренко у №17-18 видання від 5 травня 2014 року.

«Про цифри і про те, що ми зберігаємо, говорити будемо мало», – з порога попереджає перший заступник голови Державного агентства резерву України Володимир Жуков.

За часів інтернету і супутникової навігації починаєш сумніватися, що розголошення даних про кількість банок згущеного молока на складі поставить під загрозу національну безпеку. Але ще з радянських часів ця інформація є державною таємницею.

Склади Держрезерву нагадують балкон радянської людини. Тут зберігаються товари практично на всі випадки життя – від м'ясних консервів та цукру до шкарпеток і медичних масок

Склади Держрезерву нагадують балкон радянської людини. Тут зберігаються товари практично на всі випадки життя – від м'ясних консервів та цукру до шкарпеток і медичних масок. «У часи, коли формувався їхній перелік, вважали, що на чорний день згодиться все», – пояснює Жуков.

І от чорний день настав – Росія анексувала Крим, а на південному сході країни не вщухають збройні сутички. Тим часом в українських солдатів банально немає білизни, засобів гігієни і продуктів харчування.

«Коли ми вперше приїхали в Чонгар [селище на кордоні Херсонської області та Криму], то жахнулися: солдати спали на мокрих матрацах, покладених прямо на землю», – згадує викладач Харківського національного технічного університету Лариса Оленковська. Вона та інші активісти привезли на блокпост машину пінопласту, щоб застеляти їм підлогу в армійських наметах.

З'ясувалося, що комори деяких пересічних українців можуть дати фору офіційним засікам батьківщини. Приміром, в Херсонський координаційний центр допомоги військовим одна бабуся принесла бруски господарського мила, випущеного ще в СРСР.

Засіки в оренду

Заклик підтримати армію за допомогою smsприкрашає і стартову сторінку сайту Держагентства резерву України. А що ж сам Держрезерв? У пошуках відповіді Корреспондент вирушив на держпідприємство Прогрес у столичній промзоні, щоб своїми очима побачити стратегічні запаси країни.

У цегляних будівлях споруди середини минулого століття повинні зберігатися цукор, борошно, соняшникова олія. Але нічого з перерахованого ми тут не виявили: старі запаси розпродали, а нові ще не закупили.

Старожили підприємства не бачать в цьому нічого дивного. Зазвичай держава звертається за товарами, коли закінчується їхній термін зберігання. «Вони думали, що нічого не трапиться. А воно візьми і станься, і тепер наша армія залишилася ні з чим», – сказала нам одна з працівниць підприємства, яка відмовилася представитися.

Втім, у масштабах країни ситуація інша, запевняють у Держрезерві. Основні запаси зосереджені в регіонах, а київські склади максимально використовуються для здачі приміщень в оренду, оскільки в столиці – найвищі орендні ставки.

Дійсно, профільні сайти рясніють такими оголошеннями. «Здаються складські приміщення ДП Прогрес, площею секцій від 580 до 720 кв. м, авторампа з навісом, залізнична гілка зі своїм маневровим тепловозом, морозильні камери від -15 до -25 градусів за Цельсієм», – повідомляє одне з них. Під текстом – фотографія тих самих складів. За одне приміщення такий собі Юрій Вікторович просить від 40 до 65 грн за квадратний метр, за «квадрат» в морозильній камері – від 100 грн.

«Стратегічні сховища перебувають на самозабезпеченні, з бюджету їх майже не фінансують, – пояснює Жуков. – От і викручуються, хто як може». Щоправда, чиновник стверджує, що цикл продажу товарів з терміном зберігання та закупівлі нових неперервний. Хоча, за неофіційною інформацією, з моменту продажу однієї партії товарів до закупівлі нової може минути цілий рік.

Але дещо на Прогресі нам все таки пощастило побачити: морозильні камери виявилися забитими під саму стелю яловичими напівтушами, складеними на дерев'яних палетах. Вийнявши з дверей півметрову пробку з пінопласту і переступивши поріг камери, відразу відчуваєш запах мороженого м'яса. Перебувати там без зимового одягу довго не можна – температура не перевищує -25 градусів за Цельсієм.

«М'ясо глибокої заморозки, чудової якості, а головне – українського виробника», – нахвалює свій товар начальник дільниці холодильників Галина Куницька. Кожен її робочий день починається однаково: рівно о 9:00 вона заходить у морозильну камеру, вимірює температуру і вологість, а результати заносить у спеціальний журнал.

«Коли виходиш звідти в літню спеку, відчуття таке, ніби випив півпляшки коньяку, – усміхається одна з підлеглих Куницької. – Зате не старіємо». Звичайно ж, у XXI столітті таку діагностику можна було б проводити дистанційно, але у підприємства на це немає грошей. «Крім того, відчуваючи мороз на власній шкурі, більше переконуєшся в справності холодильника», – запевняє начальниця дільниці.

Усе для фронту

Загалом у розпорядженні Держрезерву – понад 40 стратегічних сховищ у всіх куточках України, в яких перебуває всілякий провіант і предмети першої необхідності. Там працюють близько 6.000 осіб, а управління здійснюється з невеликого центрального офісу. «Ми – дуже маленька, тиха і закрита організація, в штаті якої лише 100 осіб», – розповідає Жуков про свою штаб-квартиру.

За його словами, відомство виконує чотири основні функції: забезпечення потреб України на особливий період, вирівнювання диспропорції між попитом і пропозицією за певними видами товарів, надання гуманітарної допомоги та забезпечення першочергових робіт з наслідків надзвичайних ситуацій.

Загалом у розпорядженні Держрезерву – понад 40 стратегічних сховищ у всіх куточках України

Випадки, коли Держрезерв був задіяний, можна перерахувати на пальцях. Переважно завдання відомства зводилося до того, щоб викинути на ринок дефіцитний товар, закуплений ще за старими цінами, і таким чином знизити вартість, що підскочила, без шкоди для держави. Приміром, у 2011 році таке сталося із соціальними сортами хліба. А у 2012 році Україна надала Ставропольському краю Росії, де трапилася повінь, гуманітарну допомогу у вигляді тушонки і цукру.

І ось сьогодні настав той самий «особливий період», коли допомоги Держрезерву стали потребувати українська армія, Національна гвардія і прикордонна служба. У Кабінеті Міністрів підготували розпорядження з відвантаження продуктів та матеріально-технічних цінностей зі стратегічних сховищ. Без такого документа це зробити було б неможливо.

Зараз розпорядження допрацьовується в Мінекономіки і Мінфіні. Відповідно до нього, за інформацією Держрезерву, Нацгвардія має отримати нафтопродукти, цукор, намети, матраци, ковдри і подушки. Прикордонникам відправлять предмети медичного призначення, військовим – паливо і тушонку. До речі, міфи про тушонку часів Другої світової, що зберігається на складах Держрезерву, заступник голови установи жорстко розвінчує.

З Генштабом у відомства – повне взаєморозуміння, запевняє Жуков. «Вони були на наших комбінатах, у сховищах, подивилися, що, де, в яких обсягах й умовах зберігається», – розповідає він. За результатами перевірки відпрацювали схему передачі товарів.

Справа в тому, що Держрезерв відповідає тільки за зберігання майна, а от питання транспортування і навантаження має вирішувати сам одержувач. Як тільки будуть готові всі документи, ця процедура розпочнеться. Зокрема, військовим відпустять 1,9 млн банок м'ясних консервів, 41,1 тис. тонн дизельного пального і 20,2 тис. тонн бензину на загальну суму 910,5 млн грн.

«Надання матеріальних цінностей пропонується здійснити на умовах передоплати Міністерством оборони їхньої вартості з направленням отриманих коштів на поповнення запасів державного резерву», – зазначили Корреспонденту в прес-службі Міноборони.

Стіна плачу

Центральний офіс Держрезерву перебуває в самому центрі Києва, біля парку Шевченка та відомого п'ятизіркового готелю. Від розкішного сусіда відомство не відстає: всередині – шикарний ремонт, дорогі меблі, сувора система охорони. На підході до кабінетів голови та його заступників встановлений металошукач – Жуков запевняє, що він вже давно вимкнений за непотрібністю.

Такі запобіжні заходи передбачили для себе попередні керівники агентства. А нинішній голова агентства, за словами співробітників відомства, людина скромна, і їздить на старенькому Chrysler.

На своїй посаді Жуков працює лише кілька місяців – навіть по шафах у кабінеті видно, що обжитися ще не встиг. Його призначили в кінці минулого року указом Президента Віктора Януковича. Тоді ж на посаду заступив і нинішній голова Держрезерву – уродженець Тореза Донецької області В'ячеслав Коритко.

Швидкість зміни керівних кадрів у відомстві величезна: з моменту його створення в 1991 році Коритко став 18-м начальником. Це відображено на «стіні плачу» в залі засідань – так місцеві працівники між собою називають стіну, обвішану портретами голів Держрезерву. «Для когось ця посада стає гарним стартовим майданчиком для походу в політику, хтось від нас потрапляє прямо за ґрати», – каже Жуков.

Серед останніх найпомітніша фігура – Михайло Поживанов, якого у 2010 році суд визнав винним у розкраданні 162,7 млн грн. державних коштів. Щоправда, до в'язниці справа тоді не дійшла – екс-чиновник отримав політичний притулок в Австрії. У січні цього року Генпрокуратура зняла звинувачення на його адресу, і вже в березні утікач повернувся в Україну.

«Кримінальна справа була відкрита на бездоказовій базі, ґрунтувалася на припущеннях і фантазіях слідчого, що і зазначено у постанові про закриття справи», – заявив Корреспонденту Поживанов.

Словосполучення «розкрадання держмайна» особливо часто звучало щодо Держрезерву у 2009-2010 роках. У цей період тут відбувався аудит за аудитом, в тому числі і міжнародні перевірки. Обсягів недоїмок не приховують, оскільки влада змінилася.

Тоді на одному з підприємств у Черкаській області не дорахувалися 700 вагонів зерна на суму близько 100 млн грн. Зберігалося народне добро в елеваторах. Коли аудитори прийшли перевіряти їхній вміст, виявилося, що горловини ємностей заклеєні картоном, згори насипано трохи зерна, а всередині – порожньо. Директора звільнили, матеріали передали правоохоронцям. Був навіть випадок, коли директор підприємства, що перевірялося, помер прямо на робочому місці.

Маленький, але ефективний

Жуков запевняє, що такі історії залишаться в минулому. «Я дуже сподіваюся, що ми не додамо роботи правоохоронцям», – усміхається чиновник.

Він і його шеф вже провели атестацію всіх керівників підвідомчих підприємств, а також удосконалили систему закупівлі та продажу товарів. Суть змін проста – закупити, коли ціни на продукцію максимально знижуються, а продавати, відповідно, коли підскакують. При цьому бажано, щоб продажна вартість від закупівельної не відрізнялася більш ніж на 25%.

«Зерно після зберігання взагалі не повинно втрачати в ціні. А от м'ясо після двох років зберігання, природно, не може коштувати як свіже. Тому не варто звинувачувати нас у корупції, коли ми його продаємо за заниженими цінами», – пояснює Жуков.

За чинними нормами, після тривалого зберігання м'ясо не повинно потрапляти на прилавки в свіжому вигляді – його мають пускати на виготовлення тушонки або собачих кормів.

Ще один спосіб боротьби з розкраданнями – зміна принципу зберігання товарів. Справа в тому, що через величезні обсяги матеріально-технічних цінностей їх доводилося тримати не тільки на держпідприємствах, а й на складах приватних виробників, які не підпорядковуються Держрезерву. «Змінювалися господарі, форма власності, хтось банкрутував – й у всьому цьому бардаку почав губитися товар», – розповідає Жуков.

Сьогодні, за словами Жукова, є чітке правило – весь товар повинен зберігатися тільки на підприємствах системи: через зменшення його обсягів потужностей вистачає. Зараз продовжують переміщати залишки запасів з приватних складів – наприклад, з початку року зерносховища Держрезерву за цей рахунок вдалося поповнити приблизно на 20 тис. тонн зерна.

До осені відомство планує подати на розгляд Кабміну пропозицію щодо зміни переліку товарів, що зберігаються на складах. «Наявні норми нікому не потрібні. Зважте самі: сьогодні в засіках батьківщини повинен зберігатися 15-денний запас споживання м'яса в країні. А це, на хвилиночку, 45 тис. тонн на суму 1,5 млрд грн», – обурюється Жуков. І резюмує: за прикладом західних країн Держрезерв повинен перетворитися на невелику, але ефективну організацію.

***

Цей матеріал опубліковано в №17-18 журналу Корреспондент від 5 травня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах