Головна
 

Корреспондент: Брати по щастю. Молдавська діаспора в Україні

Корреспондент.net, 12 листопада 2014, 07:51
0
653
Корреспондент: Брати по щастю. Молдавська діаспора в Україні
Фото: Ірини Пустиннікової
Українські молдавани люблять збиратися разом, зокрема на фестивалях молдавської культури

Працьовиті українські молдавани намагаються платити добром своїй другій батьківщині.

Корреспондент продовжує цикл матеріалів про національні меншини в Україні, пише Вероніка Мелкозерова у №44 журналу від 7 листопада 2014 року.

В офісі київської фармацевтичної компанії Рінофарм, гендиректором якої є уродженка Молдови Марія Григор'єва, Корреспонденту доводиться довго чекати, поки представники молдавської діаспори зберуться.

«Мій партнер Алла Ромашко зараз на важливих переговорах з італійцями. Скоро вона повинна звільнитися», – вибачається за землячку Григор'єва і, використовуючи паузу, показує листи подяки від українських солдат.

Разом з подругою вона займається закупівлями медикаментів для армії, допомагаючи другій батьківщині у скрутну годину. Благо у самих молдаванок справи в Україні, незважаючи на кризу, йдуть успішно.

«Ведемо переговори з кількома італійськими заводами, – розповідає Ромашко, яка повернулася із зустрічі. – Уже є люди, зацікавлені в тому, щоб створити і доставити в Україну партію протезів для солдатів, постраждалих у зоні АТО».

Ромашко живе в Україні 40 років і почуває себе тут як вдома.

«Неконфліктний і працьовитий народ, проте здатний швидко зорієнтуватися й отримати користь з будь-якої ситуації», – так характеризує Ромашко своїх співвітчизників.

Бізнес-леді додає: головне не лізти в чужий монастир зі своїм статутом.

Молдавани люблять наголошувати: за всю 650-річну історію їхньої країни у неї не було серйозних конфліктів з українськими сусідами

Молдавани люблять наголошувати: за всю 650-річну історію їхньої країни у неї не було серйозних конфліктів з українськими сусідами.

За даними перепису населення 2001 року, в Україні проживає більше 258 тис. представників цього етносу, третього за чисельністю серед нацменшин після росіян і білорусів. Найбільше, майже 124 тис., молдаван зосереджено в Одеській області.

За оцінкою експертів, з того часу їхня кількість в Україні збільшилася. За даними Національного бюро статистики Молдови, у 2012 році була зафіксована масова еміграція в сусідні країни. Загальна кількість громадян, які переїхали на ПМЖ в інші держави, тоді склала більше 3 тис., причому майже половина з них вибрала Україну.

За спостереженнями Анатолія Фетеску, президента Всеукраїнської молдавської асоціації, серед його земляків, які облаштувалися тут, багато бізнесменів і людей з вищою освітою.

«У містах молдавани займаються бізнесом і наукою. Є серед нашої діаспори викладачі вузів та вчителі, а також люди робочих спеціальностей, – розповідає Фетеску. – Жителі сіл, природно, займаються приватним сільським господарством».

Від виборів до весни

Ромашко керує Агентством розвитку бізнесу, основним завданням якого називає просування українських товарів на європейський ринок.

«Просуваємо продукти харчування – соняшникову олію, кондитерку, – наводить приклади підприємниця. – Крім фармацевтичного спрямування, розвиваємо відносини з українською Асоціацією виробників взуття. В Україні багато взуттєвиків, здатних скласти гідну конкуренцію. Якщо китайське в Євросоюзі купують, то і наше братимуть».

Бізнес Ромашко і Григор'євої, як прийнято зараз говорити, соціально відповідальний: вони безкоштовно передають ліки для армії, висловлюючи шанобливе ставлення до своєї другої батьківщини.

Україна ніколи не принижувала і не зневажала права нацменшин, вважає Ромашко, а у молдаван ніколи не виникало тут мовних проблем

Україна ніколи не принижувала і не зневажала права нацменшин, вважає Ромашко, а у молдаван ніколи не виникало тут мовних проблем – вони однаково добре володіють і українською, і російською, і рідною молдавською.

Незважаючи на свою велику чисельність і розкиданість по країні, молдавани намагаються щорічно збиратися разом з будь-якого відповідного приводу – насамперед на національні свята та фестивалі. Приміром, в Одеській області відбувається фестиваль молдавської мови з конкурсом поетів-початківців.

1 березня щороку відзначається Мерцишор – зустріч весни по-молдавському. Особливо пишно тривають урочистості в етнічних селах Буковини. А на початку січня молдавани проводять Маланку – різдвяний карнавал з яскравими костюмами і нестримними веселощами.

На відсутність уваги з боку української влади Фетеску не скаржиться.

«Ми розуміємо, що не до нас зараз, тому свої проблеми намагаємося вирішувати самостійно», –каже він.

Наприклад, після розпаду СРСР у діаспори не залишилося ні підручників, ні програм навчання рідною мовою.

«Ми на якомусь етапі взяли і написали їх самі для початкової школи, – згадує глава асоціації. – Пройшли конкурс і виграли право поширювати найкращу версію навчальної програми у школах громади. Зараз також пишемо підручники з 1-го по 11-й клас».

Крім того, асоціація фінансує видання книг молдавських іммігрантів та всеукраїнської газети Лучеферу (Ранкова зірка) молдавською мовою, яка висвітлює життя громади та новини Молдови та України.

Актуальні проблеми і конфлікти, що виникають в общини, виносяться на круглий стіл. Хоча Фетеску запевняє, що молдавани – народ безконфліктний, навіть незважаючи на досвід невизнаного Придністров'я, що відділилося.

«Ми не думаємо, що у нас конфлікт з росіянами. Це скоріше протистояння з деякими російськими політиками, які намагаються поширювати свій вплив, захищаючи російський світ», – пояснює Фетеску.

Ромашко у своєму ставленні до Придністровської молдавської республіки більш категорична: «Кожна країна – це велика сім'я. А в родині не без виродка».

На думку молдаван, які живуть в Україні, їхню батьківщину непокоять не стільки відносини з Росією, яка з нею навіть не межує, скільки з найближчим сусідом, Румунією.

Румунський синдром

Румунізацію Молдови влада останньої почала проводити після вибору нею європейського курсу. Результат не змусив себе чекати: друге румунське громадянство отримала майже половина населення. А у 2013 році Конституційний суд Молдови визнав румунську офіційною мовою держави.

Фетеску: Румунський зовнішньополітичний вектор на моїй пам'яті завжди був спрямований на те, що молдаван як народу не існує. І молдавської мови теж немає тільки тому, що вона схожа на румунську

«Румунський зовнішньополітичний вектор на моїй пам'яті завжди був спрямований на те, що молдаван як народу не існує. І молдавської мови теж немає тільки тому, що вона схожа на румунську, – розповідає Фетеску. – Та й уся наша держава – це нібито просто бунтівна провінція Румунії».

Часом румуни на території своєї країни стосовно сусідів, які заїхали до них, поводяться вельми радикально.

«Коли члени нашої діаспори їдуть в Європу через Румунію, то їм там рвуть паспорти, заявляючи, мовляв, немає такої національності – молдаванин», – нарікає глава громади.

За словами Фетеску, підім'явши під себе уряд Молдови, румуни почали агітацію і в регіонах України з компактним проживанням молдаван – наприклад в Одеській області.

«Робота і пропаганда ведеться дуже серйозна, – каже він. – Проте політики Румунії заперечують свою участь у цьому русі. Але хтось же фінансує цих так званих активістів!».

Втім, молдавани на провокації не зважають. Асоціація регулярно направляє скарги в МЗС та Президенту України з вимогою захистити їх від румунів. А заразом вимагає відставки румунського консула в Одесі, який нібито примушує місцевих молдаван визнати себе румунами.

«Найбільше румунського впливу зазнає наша молодь. Юних молдаван записують до лав румунських громадських організацій, яких у нас в регіоні набагато більше, ніж молдавських», – розповідає Фетеску.

Ті перед стартом вступної кампанії у вузах агітують молдаван їхати вчитися до Румунії. І домагаються свого – щорічно десятки молодих людей виїжджають з Одеської області на навчання до Румунії. Студентам гарантується вступ, безкоштовний гуртожиток, стипендія в доларах, а також лояльне ставлення. Після цього в рідні села з дипломом повертаються одиниці.

І все ж забути свою батьківщину готові далеко не всі молдавани. Бізнес-леді Григор'єва, незважаючи на щільний графік, знаходить час для участі в житті діаспори. Найближча важлива подія відбудеться через три тижні.

«30 листопада проводитимемо парламентські вибори [в Молдові], – розповідає підприємниця. –Зберемо молдаван України на голосування в посольство. Адже за нашу країну ми теж вболіваємо».


Ті ще перці

На столі у молдаван гармонійно поєднується солодке з солоним

Етнічна молдаванка Фелічія Залевська дев'ять років тому заснувала у київському спальному масиві Оболонь національний куточок – ресторан Casa Mare, що в перекладі з молдавської означає «великий будинок». Працюють у ньому тільки молдавани.

«Ідея прийшла до мене тому, що в Києві багато співвітчизників, які вже давно тут живуть, – каже Залевська. – Захотілося відкрити у столиці свій маленький куточок Молдови, де кожен земляк зможе відчути себе як удома».

Втім, крім молдаван в Casa Mare заходять і кияни різних національностей, щоб спробувати фірмову страву – м'ясо в солодкому соусі з фруктами. Контрастне поєднання солодкого і солоного – фішка молдавських кухарів.

А основу національної кухні складають солодкий перець, знаменита кукурудзяна мамалига з бринзою і плацинди – коржики з прісного тіста з різною начинкою.

«Вони вручну ліпляться. Дуже трудомісткий процес», – каже Залевська.


Скромний смак

Молдавські архітектурні пам'ятки в Україні

Старовинні молдавські храми можна знайти в деяких селах Чернівецької області. Їхня характерна  риса – архітектурна скромність. Коли Буковина перебувала під гнітом Османської імперії, мусульмани забороняли виставляти напоказ християнські символи.

Яскравий приклад – Іллінська церква 1560 року в селі Топорівці Новоселицького району, куполи якою сховані під покрівлею. Стіни тут дуже товсті, а вікна схожі на амбразури: середньовічні храми повинні були рятувати не тільки душі, а й тіла прихожан.

Також свою лепту молдавани внесли в будівництво Акерманської фортеці XIII-XV століть у Білгород-Дністровському Одеської області. Фортеця будувалася 200 років і стала однією з наймасштабніших фортифікаційних споруд на території сучасної України. Почали її будувати османи, продовжили генуезці, ну а закінчили молдавани.

***

Цей матеріал опубліковано в №44 журналу Корреспондент від 7 листопада 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: журнал Корреспондент
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах