Юлія Тимошенко. Політичний портрет

Сьогодні, 11 жовтня, Печерський суд Києва засудив екс-прем'єр-міністра Юлію Тимошенко до семи років позбавлення волі.

Юлія Тимошенко (прізвище при народженні Григян, потім змінено на прізвище матері Телегіна) народилася 27 листопада 1960 року в Дніпропетровську.

У 1978 році вступила на гірничий факультет Дніпропетровського гірничого інституту. У 1979 році перевелася до Дніпропетровського державного університету, економічний факультет, за фахом економіст-кібернетик.

У 1980 році, після народження дочки, відновилася на спеціальність економіка праці. У 1984 закінчила з відзнакою (червоний диплом) економічний факультет Дніпропетровського державного університету за фахом інженер-економіст.

Після закінчення Дніпропетровського державного університету працювала (1984-1988) інженером-економістом на Дніпровському машинобудівному заводі імені Леніна в Дніпропетровську.

У 1988 році Юлія і Олександр Тимошенко позичили 5000 рублів і відкрили кооператив "пункт відеопрокату". Не виключено, що їм надав допомогу Геннадій Тимошенко (батько Олександра), який очолював відділ кінопрокату в Дніпропетровській облраді.

У 1989 році Юлія і Олександр Тимошенко створили молодіжний центр Термінал (під егідою Дніпропетровського обкому комсомолу) - Тимошенко працювала комерційним директором центру Термінал (1989-1991).

  Сім років для Юлі. Суд засудив Тимoшенко до тюремного ув'язнення

 

У 1991 заснувала спільно з чоловіком корпорацію Український Бензин, яка до 1995 року перетворилася на промислово-фінансову корпорацію Єдині енергетичні системи України з обігом $ 11 млрд. і володіла монополією на торгівлю російським природним газом в Україні. У 1995-1997 роках - президент корпорації ЄЕСУ.

У лютому 1999 року Тимошенко заснувала і очолила Всеукраїнське об'єднання Батьківщина. 16 січня 1997 - 12 травня 1998 - народний депутат України. 12 травня 1998 - 2 стала депутатом Верховної Ради нового скликання.

30 грудня 1999 призначена віце-прем'єром з паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. 19 січня 2001 Тимошенко була звільнена від своєї посади, а 13 лютого - відправлена в СІЗО за звинуваченням у несплаті податків.

27 березня 2001 Печерський районний суд Києва скасував санкцію на арешт Тимошенко, визнавши висунуті проти неї звинувачення безпідставними, і вона була звільнена, відбувши 42 діб у СІЗО.

31 березня 2002 на виборах до Верховної ради Блок Юлії Тимошенко отримав 7,26% голосів виборців. До фракції БЮТ у Верховній Раді увійшло 24 депутати. 14 травня 2002 Тимошенко стала депутатом четвертого скликання.

30 квітня 2002 Києво-Святошинський суд Київської області зняв усі звинувачення, висунуті Генеральною прокуратурою проти Юлії Тимошенко та її чоловіка. У вересні 2002 року, разом з Олександром Морозом (лідер Соцпартії) і Петром Симоненком (лідер Компартії) очолила акцію Встань, Україно! проти Леоніда Кучми.

В кінці 2004 року стала одним з лідерів Помаранчевої революції. 24 січня 2005 Тимошенко призначена в.о. прем'єр-міністра України. 4 лютого 2005 Верховна Рада затвердила Тимошенко прем'єр-міністром - 375 голосів "за" з 450.

8 вересня 2005 Віктор Ющенко відправив уряд Юлії Тимошенко у відставку у зв'язку з конфліктами всередині виконавчої гілки влади. 18 листопада 2005 Верховний Суд на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та військової судової колегії скасував усі кримінальні справи, які були заведені проти Юлії, членів її сім'ї та прихильників.

26 березня 2006 на парламентських виборах Блок Юлії Тимошенко отримав 22,27% голосів, поступившись лише Партії регіонів і вийшовши на перше місце в 14 регіонах. Помаранчева коаліція (БЮТ, Наша Україна і СПУ) за підсумками виборів отримала 243 місця в Раді, однак переговори, щзо почалися між БЮТ, Нашої України і СПУ про створення коаліції, провалилися.

  Взяти її. Суд заарештував Тимoшенко

 

Зрештою Мороз домовився з Партією регіонів і 6 липня 2006 року був обраний головою Верховної Ради, а 7 липня було офіційно оголошено про створення Антикризової коаліції (до неї увійшли Партія регіонів, КПУ, СПУ), а Наша Україна неформально приєдналася 4 серпня 2006 . Ця коаліція запропонувала Ющенку подати в Раду кандидатуру Януковича на пост прем'єр-міністра. У другий уряд Януковича увійшло вісім міністрів від Нашої України

У жовтні-грудні 2006 року з Кабміну Януковича були звільнені майже всі міністри від Нашої України. У лютому-березні 2007 року правляча коаліція почала розширюватися за рахунок депутатів-перебіжчиків з фракцій Наша Україна і БЮТ. При продовженні цього процесу парламентська коаліція могла б отримати конституційну більшість у 300 голосів, що дозволило б їй долати президентське вето, тобто приймати закони без Президента.

2 квітня 2007 Ющенко підписав указ Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради і призначив позачергові вибори народних депутатів на 27 травня 2007 року. На боці Ющенка виступила об'єднана опозиція, до якої увійшли: Блок Юлії Тимошенко, блок політичних партій Наша Україна і громадський рух Народна самооборона Юрія Луценка. Почалося затяжне політичне протистояння, що завершилося достроковими парламентськими виборами 30 вересня 2007 року, на яких БЮТ посів друге місце, отримавши 30,71% голосів і 156 місць у парламенті і збільшивши таким чином своє представництво на 27 депутатських місць.

29 листопада 2007 була створена правляча коаліція фракцій БЮТ і НУ-НС, ці фракції налічували 229 депутатів. 18 грудня 2007 правляча коаліція затвердила на посаді голови Кабміну Юлію Тимошенко (226 голосів при поіменному голосуванні усному; з другої спроби, після невдалого для неї голосування 11 грудня).

16 вересня 2008 з правлячої коаліції вийшла фракція НУ-НС і було офіційно оголошено про розпад коаліції, однак НУ-НС не змогла створити коаліцію з Партією регіонів, і 16 грудня 2008 року була відтворена правляча коаліція БЮТ і НУ-НС з включенням в неї Блоку Литвина, коаліційну угоду підписали 226 депутатів - Кабмін Тимошенко продовжив роботу.

7 червня 2009 Тимошенко почала переговори з Партією регіонів Віктора Януковича про внесення змін до Конституції України та про широку коаліцію з Партією регіонів. Ці зміни повинні були зменшити повноваження Президента Ющенка, однак Янукович у вирішальний момент заявив про вихід з переговорного процесу.

8 червня 2009 Тимошенко офіційно заявила про бажання балотуватися на пост Президента України. У першому турі 17 січня 2010 року з результатом 25,05% голосів виборців вона посіла друге місце (перше місце посів Віктор Янукович 35,32%).

У другому турі 7 лютого 2010 року Тимошенко отримала підтримку 45,47%, у той час як її суперника Віктора Януковича підтримали 48,95% виборців. Після оголошення ЦВК остаточного протоколу, який визнав Януковича обраним Президентом, Тимошенко звернулася з позовом до Вищого адміністративного суду України з вимогою визнати вибори сфальсифікованими.

ВАСУ не прийняв до розгляду вимоги Тимошенко про реєстр, розслідування та перерахунку голосів, посилаючись на нову редакцію Закону про вибори, яка була прийнята за три дні до дня голосування. Тимошенко відкликала свій позов.

3 березня 2010 Верховна Рада більшістю голосів висловила недовіру уряду Тимошенко. За рішення проголосувало 243 народних депутати (у тому числі сім від БЮТ). 11 березня 2010 Верховна Рада 237 голосами відправила Кабінет міністрів Юлії Тимошенко у відставку.

28 квітня 2010 прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що дії уряду Тимошенко завдали збитків державі в 100 млрд. гривень, у зв'язку з чим Тимошенко і посадові особи мають понести кримінальну відповідальність.

11 жовтня 2011 Тимошенко була визнана винною в перевищенні службових повноважень: у 2009 році вона від імені українського уряду уклала з урядом Росії угоди, які, на думку суду, суперечать національним інтересам України, внаслідок чого країна втратила майже двісті мільйонів доларів.

Євросоюз, Росія, ОБСЄ, країни ЄС висловили занепокоєння у зв'язку з рішенням Печерського суду. У ЄС заявили, що вирок у справі Тимошенко може вплинути на підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Корреспондент.net