Фото: plast.org.ua
Плав'юк у робочому кабінеті в 2008 році
10 березня в канадському Гамільтоні помер Микола Плав'юк - політичний діяч в еміграції, який був останнім президентом Української Народної Республіки у вигнанні.
Плав'юк
народився 5 червня 1925 року в селі Русів (зараз входить до складу
Івано-Франківської області).
Під час Другої світової війни був активістом скаутського руху Пласт на Західній
Україні. Після війни переїхав до Західної Німеччини, де отримав диплом
Мюнхенського університету з економіки. У 1949 році емігрував в Монреаль і став
активним членом української діаспори Канади.
У середині 1960-х років він був одним з організаторів Всесвітнього конгресу
вільних українців. У 1967-1969 роках був його генеральним секретарем, потім
віце-президентом (1973-1978 роки) і, нарешті, президентом (1978-1981 роки). Був
членом уряду Української Народної Республіки у вигнанні.
Після смерті чинного глави УНР у вигнанні Миколи Лівицького Плав'юк став його
наступником, займав посаду з 8 грудня 1989 року по 1992 рік. Припинив свої
повноваження 22 серпня 1992, коли офіційно передав свої повноваження першому
Президенту незалежної України Леоніду Кравчуку.
У церемоніальній сесії Верховної Ради 22 серпня 1992 року в Києві Плав'юк
офіційно передав свої повноваження і діяльність УНР першому президенту
незалежної України Леоніду Кравчуку, якого було обрано в 1991 році. У своїй
заяві Плав'юк проголосив, що нинішня українська держава є законним
правонаступником Української Народної Республіки.
18 травня 1993 року Плав'юку було надано українське громадянство. Він був також
удостоєний ордена князя Ярослава Мудрого I і II ступенів, ордена За заслуги III
ступеня. З 1981 року і до смерті був керівником Організації українських
націоналістів. Був одружений, мав двох синів і двох дочок. Проживав у Києві та
Канаді.