Точка зору: Риючи яму все глибше

Уряд України наймає американських юристів, щоб переконати Захід у законності ув’язнення Юлії Тимошенко. Але це свідомо програшна гра, пише у колонці для видання Корреспондент екс-посол США в Україні Стівен Пайфер.

Публікація Міністерством юстиції України результатів експертизи судового процесу над екс-прем'єр-міністром Юлією Тимошенко, проведеної великою американською юридичною компанією, дає підстави припускати: український уряд продовжить доводити Європі і США, що Тимошенко винна і повинна сидіти у в'язниці. Ця кампанія коштуватиме часу, енергії та грошей ... і майже напевно зазнає краху. Тим важче буде згодом офіційному Києву зберегти обличчя, намагаючись вибратися з ями, в яку він сам себе загнав через справу Тимошенко.

Коли опиняєшся в ямі, перше, що треба зробити, - перестати копати. Замість цього Київ, схоже, закопує себе ще глибше. Оприлюднена 13 грудня доповідь американської юридичної фірми Skadden, Arps, Slate, Meagher & Flom, LLP малює невтішну картину судового процесу над Тимошенко. Зокрема, юристи фірми висловлюють заклопотаність фактом ув’язнення Тимошенко під час слухання справи, заслуховуванням свідків без присутності адвоката Тимошенко, а також відмовою суду викликати деяких свідків захисту. Проте Міністерство юстиції, очевидно, вітає висновок доповіді про те, що ця справа - у вузькому сенсі слова - не була прикладом вибіркового правосуддя.

Тимошенко була засуджена в жовтні 2011 року за "перевищення службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки". Вирок став покаранням за контракт на закупівлю газу, який вона уклала з Росією в січні 2009-го. Можливі вади в контракті Захід вважав політичною або комерційною помилкою, але ніяк не предметом кримінального переслідування. Можна навіть сказати, що вона вже поплатилася за цей контракт (як і за інші свої політичні помилки) у лютому 2010 року, коли програла президентські вибори Віктору Януковичу. Як в Україні, так і за її межами процес над Тимошенко багато хто розглядав як судовий фарс.

На Заході доповідь американської фірми сприйняли зі скепсисом, зокрема, через те, що її замовником виступило Міністерство юстиції, а також через питання щодо того, хто оплачував роботу американських юристів. Офіційний речник держдепартаменту США заявила: "Нас турбує, що юристи Skadden Arps, очевидно, і не виявили б політичну мотивацію [справи], якщо вони не збиралися шукати її, обмежившись розглядом тільки документів судового процесу та ігноруючи більш широкий політичний контекст, в який було включено цей розгляд. Доповідь також не враховує вибірковий характер процесів [над Тимошенко та членами її уряду]".

Навіть якщо відкласти в сторону ці питання, мало хто на Заході, якщо такі взагалі знайдуться, буде зацікавлений в обговоренні справи по суті зараз. Їм не вистачає знання українського законодавства. Вони не отримають доступу до всіх фактів у цій справі. І вони не почують контраргументів захисту Тимошенко. Тому як від них можна чекати хоч якоїсь розумної оцінки процесу чи доповіді Skadden Arps? Якщо український уряд вірить, що зараз йому насправді вдасться переламати відношення до справи Тимошенко в Європі і Вашингтоні, - що ж, удачі. Але це серйозний прорахунок.

Тимошенко не свята, як малюють її деякі з її захисників. Але український уряд, схоже, не здатен зрозуміти, що в справі екс-прем'єра він давно програв битву за громадську думку. Чому? Тому що кожен бачив навіжені зусилля Генпрокуратури знайти щось - що завгодно, - що стало б підставою привести Тимошенко до суду. Спочатку були твердження, що вона перевищила свої повноваження і незаконно використала кошти, отримані Україною від Японії в рамках Кіотського протоколу. Потім були заяви, що вона перевищила свої повноваження при закупівлі машин швидкої допомоги. Коли ці звинувачення розсипалися, Генпрокуратура повернулася до претензій з газового контракту. У цьому процесі ГПУ та Міністерство юстиції не викликають довіри в очах Європи і США.

Києву не вдасться переконати Захід у легітимності того, як поводяться з Тимошенко. Якщо український уряд буде упиратися в цій кампанії на переконання Заходу, відносини залишаться у глухому куті: ЄС не зробить ні кроку до підписання Угоди про асоціацію, яка включає в себе всеосяжний договір про вільну торгівлю. Янукович помітить, що він все рідше зустрічається з главами західних країн, а в конгресі США будуть наростати розмови про можливі санкції проти України.

 Зрештою офіційний Київ усвідомлює, що його кампанія провалилася, а гроші, енергія і час витрачені. Тоді уряду доведеться задуматися про те, чи варто всерйоз ставитися до тих питань - таких як, наприклад, справа Тимошенко, - які викликали кризу у відносинах із Заходом в останні два роки. Чим глибше Київ буде закопуватися в яму, тим складніше буде вибратися з неї. Особливо не втративши обличчя.

***

Стівен Пайфер - старший науковий співробітник Центру США і Європи інституту Брукінгса (Вашингтон), екс-посол США в Україні.