За лічені тижні до історичного Вільнюського саміту Східного партнерства спостерігачі фіксують охолодження проєвропейської риторики української влади, пише Святослав Хоменко у матеріалі для ВВС Україна.
Ще кілька тижнів тому представники Партії регіонів беззастережно підтримували зближення з ЄС. Сьогодні – значно більше говорять про збитки та втрати, які Україна може зазнати від асоціації, про те, що інтегруватися на захід не можна "будь-якою ціною" і про паузу, яку, можливо, потрібно взяти у рухові до Євросоюзу.
І – що особливо характерно – фракція Партії регіонів у парламенті не проявляє надмірного бажання у вирішення ключового для Брюсселя "питання Тимошенко".
Так чи інакше, українські та західні політики та експерти сходяться на думці: шанси на підписання Україною Угоди про асоціації у Вільнюсі стрімко падають.
"І тут справа навіть не в Тимошенко. Річ у тому, що в Брюсселі зараз не розуміють, чи справді Україна хоче підписати Угоду про асоціацію", – каже ВВС Україна заступник керівника Інституту світової політики Сергій Солодкий.
У кулуарах парламенту обговорюють два основних пояснення "нової лінії" офіційного Києва.
Згідно з першим з них, Віктор Янукович – ймовірно, після недавньої сочинської зустрічі з російським колегою Володимиром Путіним, конкретизують опозиціонери – ухвалив остаточне рішення відмовитися від асоціації з ЄС і зараз дав команду зривати підписання уже готової угоди у Вільнюсі.
Згідно з другим, президент веде тонку гру: він досі хоче здобути асоціацію, але, по можливості, на своїх умовах. У розрахунку, наприклад, на те, що в останній момент у європейців здадуть нерви і вони підпишуть угоду без звільнення Юлії Тимошенко.
ВВС Україна за допомогою українських експертів намагалася розібратися в аргументах на користь обох цих версій та чи не існує часом якогось "третього шляху" для офіційного Києва.
Геть від Брюсселя
Насправді про те, що у разі непідписання Угоди про асоціацію у Вільнюсі Україна почне повним ходом зближуватися з Росією аж до вступу до Митного союзу, у Києві ніхто не говорить.
Представники влади кажуть радше про "паузу" у відносинах з Євросоюзом, яка нібито піде на користь обом сторонам.
Саме про це йшлося на недавній зустрічі Віктора Януковича з представниками Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) та Федерації профспілок України.
"Якщо це можна, давайте підписання на один рік поки перенесемо. Ще дайте нам можливість підготуватися, закупити обладнання. Це велике прохання не тільки моє, це велике прохання промисловців", – цитує прес-служба президента Валентина Ландика, власника донецького заводу по виробництву холодильників Норд і депутата від Партії регіонів.
Політолог Вадим Карасьов у коментарі Коммерсанту заявив: подібними заявами влада готує Януковичеві алібі на випадок непідписання угоди.
Які цілі може переслідувати українська влада, відкладаючи зближення з Європою?
Насамперед, вона уникне роздратування Кремля, яке може вилитися у розгортання Росією повноцінних економічних бойових дій проти України.
"В угоді про асоціацію є деякі формулювання, які показують, що Київ відкрито і відверто відмовляється від співробітництва з Москвою за широким колом питань", – пояснює ВВС Україна голова Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський.
"Непідписання Угоди про асоціацію зовсім не означатиме, що Києву негайно надійде пропозиція вступити до Митного союзу. Буде якась проміжна форма у відносинах з Росією – зокрема, припинення цих військових дій і зміна умов газового договору. Але такого безальтернативного зближення з Росією, як це було з Європою, не буде", – прогнозує політолог.
Крім отримання зиску у вигляді економічних преференцій від Кремля, непідписання Угоди про асоціацію дозволить українській владі по-своєму вирішити "проблему Тимошенко" – просто не випускаючи її з в’язниці.
У будь-якому разі, потрібно мати на увазі, що пауза, котру Україна може взяти у відносинах з ЄС, цілком може затягнутися значно на довший час, ніж про це зараз говорять її прихильники.
Наступного року відбудуться вибори до Європарламенту та призначення нових членів Європейської комісії. І зовсім не факт, що новий комісар з питань розширення буде настільки ж уважним до східних теренів ЄС, як нинішній – чех Штефан Фюле – написав у недавній статті польський євродепутат Павел Коваль.
Ще за рік – президентські вибори в Україні. Під час кампанії очікувати на прорив у відносинах з ЄС теж не варто, застерігають експерти.
Зрештою, про небезпеку паузи у зближенні України з ЄС у п’ятницю заявив і президент Польщі Броніслав Коморовський.
"Не можна передбачити наслідки того, що Україна залишиться поза тереном західного світу. Ніхто не може передбачити, як розвиватиметься внутрішня ситуація в Україні, як розвиватимуться українсько-російські стосунки. Я не став би підтримувати тезу про те, що якщо чогось не вдасться зробити зараз, то вдасться за два-три роки", – сказав він.
Чекати до останнього
З іншого боку, на офіційному рівні жодних заяв про зміну євроінтеграційного курсу української влади від перших осіб держави до сьогодні не лунало.
У незмінності європейського вектору продовжують запевняти на урядових сайтах президент та прем’єр. А в п’ятницю молодіжна організація Партії регіонів навіть роздавала на київських вулицях буклетики з переліком позитивів Угоди про асоціацію з ЄС для України.
"Якби на темі євроінтеграції було поставлено крапку, то, думаю, ми би почули абсолютно іншу заяву Кокса й Кваснєвського. Вони мають прямий доступ до нашого президента, і, я думаю, є більш поінформованими, ніж усі "балакучі голови" Партії регіонів разом взяті… Янукович, очевидно, тягне час", – каже Сергій Солодкий з Інституту світової політики.
Формально до закриття списку вимог ЄС до України Києву залишилося поставити три "галочки": ухвалити новий закон про прокуратуру, змінити виборче законодавство і вирішити "питання Тимошенко".
"У (перших – Ред.) двох питаннях більшість і опозиція можуть знайти взаєморозуміння… З третім питанням, з вибірковим правосуддям, ситуація складніша: вона затягується. Є відчуття, що влада намагатиметься підписати Угоду без вирішення "питання Тимошенко", – каже депутат від УДАРу Павло Розенко.
Якщо виходити з цієї логіки, українська влада намагається знайти відповідь на питання: чи настільки принциповим для Брюсселя є звільнення Юлії Тимошенко перед Вільнюським самітом, і чи може ЄС відійти від цієї вимоги задля підписання історичної угоди з Україною?
Експерти у Києві вважають, що східні країни Євросоюзу уже сьогодні погодилися б відкласти вирішення "питання Тимошенко" на час після саміту, підписавши угоду як своєрідний аванс для України.
Тож, можливо, Янукович чекає, аби на цю саму позицію пристали і інші держави-члени ЄС?
Наразі про те, хто може заветувати просування України до Європи, відомо небагато: наприкінці жовтня глава МЗС Польщі Радослав Сікорський заявив, що, за його даними, без позитивного вирішення "питання Тимошенко" не дадуть добро на асоціацію з Україною три члени ЄС: Нідерланди, Велика Британія та Швеція.
Чи вдасться переконати їх у зворотньому? Голова соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко вважає, що ні.
"Демократична Європа ніколи не укладала договорів з режимами, де є політув’язнені. Тому навіть якщо Тимошенко сама заявить, що залишиться в тюрмі добровільно, це не зніме європейських вимог по звільнення ув’язнених в Україні як умову асоціації з ЄС", - каже він ВВС Україна.
Зрештою, навіть якщо парламент не ухвалить рішення про звільнення екс-прем’єра наступного тижня, в запасі у Януковича залишається інструмент помилування.
У п’ятницю Броніслав Коморовський припустив, що вирішити "питання Тимошенко" можна і за допомогою "власного рішення президента України".
На двох стільцях
Втім, вибір української влади може бути і поза межами дилеми "Схід – Захід", кажуть експерти. Не виключено, що останнім часом офіційний Київ вирішив спробувати повернутися до практики багатовекторності.
"Позиція президента Віктора Януковича і групи, яка сьогодні перебуває у владі, – це не інтегруватися ні з ЄС, ні з євразійськими структурами", – каже ВВС Україна заступник гендиректора Центру Разумкова Валерій Чалий.
На думку експерта, Київ прагнутиме користатися перевагами взаємодії на обох напрямах і, в той же час, не бути підзвітним ані Брюсселю, ані Москві.
Однак чи вдасться Януковичу повернутися до зовнішньополітичної доктрини, яка виправдовувала себе за президентства Леоніда Кучми?
Михайло Погребінський каже, що багатовекторність, постійне балансування між Європою і Росією – це єдиний спосіб існування України у сучасному світі, а чиновників, через яких Україна настільки критично зблизилася була з ЄС, потрібно звільнити.
Однак Віктор Небоженко, посилаючись на свій досвід роботи на Банковій, каже, що це виключено.
"Януковичу здається, що можна розвертатися то в один бік, то в інший. Але за Кучми ми легко йшли на багатовекторність, бо ми надавали знаки уваги обом сторонам, не підписуючи при цьому зобов’язуючі документи ані з Заходом, ані з Росією. А Янукович підписав масу таких документів і з Митним союзом – через Азарова, - і з ЄС", – каже він.
Тієї самої думки дотримується і Валерій Чалий.
"В України недостатньо ресурсів, аби у такому геостратегічному середовищі досить довгий період часу перебувати самостійно, не вибираючи ефективну модель інтеграції", – стверджує експерт.
У будь-якому разі, каже Сергій Солодкий, затягування часу з остаточною відповіддю на питання, куди все-таки йде Україна, вже досить негативно позначилося на сприйнятті Києві у європейських столицях.
Про те, в якому напрямку перебуває кінцевий пункт інтеграції України, знає лише Віктор Янукович, каже експерт. І наразі цей чинник – а не можливе вирішення "проблеми Тимошенко" чи економічні втрати Києва від зближення з Брюсселем чи Москвою – найбільше впливає зовнішню політику України.
Джерело: ВВС Україна