Кореспондент ВВС Україна спостерігав, як мітингувальники пікетували Кабмін і переконували "беркутівців" в тому, що Європа – це правильний вибір.
О восьмій ранку будинок Кабміну був схожий на фортецю в осаді. Всі входи до уряду охоронялися міліціонерами, прилеглими вулицями прогулювалися правоохоронці в штатському. Для того, щоб потрапити на робочі місця, працівники Кабміну повинні були показувати свої посвідчення ще на вулиці.
На майданчику біля центрального входу до Кабміну вишикувалися кілька сотень міліціонерів у шоломах. Тут же стояли кілька автобусів з правоохоронцями. Якісь міліціонери зі стомленими виразами обличчя виглядали з віком транспортних засобів, інші – дрімали, ще інші – прямо на підлозі автобусів кип’ятили воду на туристичних примусах і розливали чай по залізних кружках.
Всі ці заходи безпеки були вжиті після того, як напередодні лідери опозиції пообіцяли о восьмій ранку понеділка прийти до Кабміну з колоною мітингувальників і встановити біля урядового будинку блок-пости.
Втім, о восьмій ніяких блок-постів біля Кабміну не було. З кількох десятків людей, що стояли на тротуарі біля будівлі, приблизно половина були журналістами.
Інші присутні переминалися з ноги на ноги, згадуючи недільні події. Особливою популярністю у мітингувальників користувалися ті кілька хлопців, які провели ніч на понеділок на Європейській площі.
"Комусь з депутатів пальця зламали, я чув. Хоча ми їм теж вломили нічогенько", – емоційно описував нічні події один з них.
Поступово мітингувальників ставало дедалі більше. На загальному тлі особливо виділялася група львівських студентів, які виїхали з рідного міста напередодні увечері і дісталися Києва о четвертій ранку.
Прагнучи розважитися, вони спочатку затягнули "Ти ж мене підманула". Згодом, коли легенька мрячка перетворилася на повноцінний осінній холодний дощ, почали грітися, підстрибуючи і скандуючи: "Хто не скаче, той москаль!"
"Виїхали вчора, зупиняли нас що 15 хвилин. Чотири кілометри по Львову їхали дві години. Це потім, на трасі легше стало: на "Газельку" ніхто уваги не звертав", - розповів ВВС Україна 21-річний Святослав.
"Нас запитують: що буде з того, чого ви тут стоїте? А для нас найголовніше – що нас благословили батьки, діди й бабусі. У нас вірить старше покоління – це найголовніше", – емоційно додала його подруга, 19-річна Катерина.
Газ, маски і шоломи
Колона, яку обіцяли привести під Кабмін опозиціонери о восьмій, дісталася туди лише незадовго до десятої.
Звістка про наближення колони у понад тисячу протестувальників призвела до активізації міліціонерів: у повних обладунках, у шоломах та протигазах, вони вишикувалися строєм на майданчику біля Кабміну.
До сутички дійшло лише, коли з цього майданчика почав намагатися виїхати легковий автомобіль. Мітингувальники, які скупчилися на тротуарі біля урядового будинку, не захотіли перед ним розступитися, і на допомогу легковику прийшов "Беркут".
Зчинилися штовханина, затріщали зламані парасольки. Комусь з мітингувальників розбили носа, міліціонерів під крики "Банду геть!" почали бити древками від партійних прапорів. У повітрі запахло сльозогінним газом, і протестувальники, навчені недільним досвідом, дружно дістали з кишень протигрипозні маски.
У певний момент міліціонери відступили на протилежні позиції, а депутати стали між шеренгою "Беркуту" та натовпом мітингувальників.
"Що ж ти, падлюка, робиш? Ми ж за тебе тут стоїмо! Щоб у тебе зарплата нормальна була, щоб ти квартиру міг купити, щоб дитина твоя у вуз поступити могла без хабаря! Ми ж за Європу!" – намагався докричатися до когось з "беркутівців" юнак у накидці з партійною символікою "Батьківщини".
Відповіддю йому були тільки насторожені погляди міліціонерів з-за скельць їхніх протигазів.
Лідери прийшли
Одразу після сутички на місці подій з’явилися троє лідерів парламентських опозиційних сил.
Нічого нового вони мітингувальникам не сказали – розповіли про те, що на середу планують скликати позачергову сесію парламенту, що вимагатимуть відставки Азарова і що поїдуть до Вільнюсу в будь-якому разі – однак їхня поява натовп дуже потішила.
Віталій Кличко бере в руки мегафон і звертається до "беркутівців".
"Я дивлюсь, у частини з вас протигази сучасні, європейські, а у інших – старі, радянські. То я вас закликаю: поговоріть між собою сьогодні, і зрозумійте, які з них кращі, і куди Україні треба йти", – під оплески присутніх каже він.
"Тут ми залишаємо пікет, а мітинг на Європейській площі продовжуємо о шостій!" - підсумовує Арсеній Яценюк.
Кличко, немов виправдовуючи свою відсутність на недільному мітингу, залишився на тротуарі біля Кабміну довше колег, спілкуючись з мітингувальниками на найрізноманітніші теми.
"А от моя мама каже, що зараз виходити зарано, і треба бути далекоглядними, щоб вийти тоді, коли вже точно все можна буде змінити", – полемізувала з Кличком студентка Олена.
"Передайте вашій мамі, що виходити на Майдан, коли флюгер повернеться у правильний бік – це, звичайно, добре. Але річ у тому, що ніхто, крім нас, цей флюгер не поверне!" – відповів їй політик-боксер.
"Віталій, у нас на Дніпропетровщині кабельний інтернет відключили!" – пожалівся йому старший чоловік з ковінькою. Несподіваний поворот змусив Кличка замислитись.
"Давайте ми спочатку з Угодою про асоціацію розберемось, а тоді займемось інтернетом на Дніпропетровщині", – зрештою, відповів він. Ця відповідь, як здавалося, задовольнила прохача.
"До перемоги, мабуть"
Зрештою, опозиційні лідери розійшлися, пообіцявши повернутися увечері. Дощ посилився, перетворившись у невелику зливу. Міліціонери поховалися в автобуси, до подушок і примусів.
Частина мітингувальників пішла хто до метро, хто на Європейську площу, де можна було сховатися від дощу наметами. Ті, хто залишились, часом тулячись до двоє під однією парасолькою, намагалися підтримувати на тротуарі біля Кабміну хороший настрій.
"Чому я тут стою? – літня жінка у куртці всіх кольорів веселки дивиться зі щирим подивом. – Я про це мріяла все життя. Я ще у 89-му році зі студентами виходила, я у 2004-му виходила. Це за моє життя третя революція вже!"
Представляється: Ірина, 56 років, підприємець. Каже, що бувала в Європі, їй там сподобалося. Хоче, щоб і в Україні було так само.
"Стоятиму до перемоги, мабуть", – зітхає вона.
Розглядається навколо і продовжує вже тихіше: "Тільки змерзла трошки. Піду погрітися трохи, а тоді прийду вже, мабуть, завтра. Увечері люди будуть з роботи повертатись через Майдан, тож і без мене впораються".