За останній тиждень Київ та інші міста кілька разів охоплювали народні хвилювання. Нинішній Майдан менш численний, ніж його попередник 2004 року, але не менш значущий, пише Руслан Перетокін у №48 журналу Корреспондент від 6 грудня 2013 року.
«Пригощайтеся бутербродами, будь ласка, пригощайтеся», – з усмішкою простягає картонну коробку з нарізаними сендвічами дівчина років 20 всім зустрічним.
Таких, як вона, тут, на Майдані, багато. Вони снують серед мітингувальників зі своїми коробками і пропонують перекусити, випити чаю або кави. Найбільш голодним пропонують кашу з похідної кухні – їх на головній площі України декілька.
У народі
За три дні протесту Майдан встиг обжитися. Поставили сцену, з якої виступають лідери опозиції, активісти і музиканти, які розважають народ. Розгорнули намети, створили три штаби й одночасно пункти обігріву – в мерії, Будинку профспілок і Жовтневому палаці. Територію обгородили колючим дротом, а на підходах створили барикади з міліцейських огорож, дощок й елементів металевого каркаса головної ялинки країни. Сформували охорону та інші служби життєзабезпечення.
На початку вул. Інститутської на барикаду залазить молодий чоловік з мегафоном. Перед ним півтора десятки однолітків.
«Ось ваш головний, – заявляє він і підтягує до себе ближче високого хлопця. – Ви всі повинні знати його в обличчя. Він передаватиме всім команди штабу. У нас ще багато роботи, потрібно туалети поставити, забезпечення до кінця налагодити, але найголовніше – це захищати наших дівчат і людей, якщо що... Тут ваша зона відповідальності і пост».
"З їжею у нас все гаразд, – каже Корреспонденту комендант Жовтневого палацу, депутат Руслан Зелик. – Запасів вистачить на кілька днів, і ще постійно підвозять".
З теплими речами, матрацами та ковдрами проблем немає, на відміну від медикаментів: не вистачає протизастудних засобів.
Жовтневий взяли мирно. Вибивати скло, як умерії і Будинку профспілок, не довелося.
«Зайшли, попросили погрітися. Директор трохи скривився, але впустив нас», – розповідає Зелик під час екскурсії.
Мітингувальники зайняли тільки перший поверх. Кожен стелить собі місце, де забажає. Люди прибувають, тому з гардеробної довелося прибрати всі вішаки. Три дівчини з Вінниці звили собі велике гніздо в дверях входу в бельетаж залу для глядачів – заходи в палаці поки проводити не будуть.
«Один концерт уже скасували. Наступний має бути 5 грудня, але і його, швидше за все, скасують», – розповідає охоронець палацу культури Віктор у діловому костюмі з рацією, що спостерігає з боку за життям штабу.
Фінансові втрати палацу мітингувальників мало турбують.
«Директор й організатори заходів повинні розуміти важливість моменту», – пояснює Зелік.
Багатолюдним Майдан стає ввечері. Сюди стягуються кияни та всі ті, хто вдень блокував державні установи – Кабмін і Адміністрацію Президента. Народ снує в різні боки, хтось гріється біля бочок з вогнем.
«Знову пропахну багаттям – мати лаятиметься», – нарікає молодий киянин Ігор, але йти не збирається. «Тут круто! Весело і цікаво. Багато друзів, – пояснює він і відразу підхоплює клич: – Революція! Революція! Революція!».
Настрої у людей різні. Після сутички під Адміністрацією Президента 1 грудня і провального голосування в парламенті за відставку уряду у деяких з'явилася розгубленість.
«Вони залякують і провокують вийти з правового поля. І що робити ... Безвихідь якась», – написав на своїй сторінці у Facebook 39-річний киянин Лаврентій Новицький, який щодня ходив на Майдан з першого дня акції. Його думку поділяють переважно ті, кому за 30.
«Що робити? Де план дій? Ні, діла не буде», – журився огрядний чоловік середнього віку після чергового виступу лідера Батьківщини Арсенія Яценюка із закликом залишатися на Майдані, продовжувати блокувати адміністративні будівлі, але не вестися на провокації і не вдаватися до насильства.
У молоді оптимізму більше.
«Ми зможемо! – без тіні сумніву заявляє 22-річний львів'янин Тарас Возний. – Будемо боротися!». Але як саме, він і сам точно не знає: «Треба блокувати. Або, може, Межигір'я захопити?».
У владі
Дії Беркута в ніч на 30 листопада вже отримали негативну оцінку Президента Віктора Януковича, який визнав, що ті « перегнули палицю».
«Виправданню цьому не повинно бути місця. Хоча ми розуміємо, що їх щось на це спровокувало ... Я не маю сьогодні права давати оцінку тому, хто винен, наскільки винен», – сказав глава держави, додавши, що своє слово у цій справі має сказати суд.
Перші результати розслідування подій з'являться на початку наступного тижня, пообіцяв генеральний прокурор Віктор Пшонка. Вже допитані голова столичної міліції і кілька інших фігурантів порушеної кримінальної справи за обставинами тієї ночі.
При цьому Президент засудив спроби захоплення адміністративних будівель 1 грудня. Генпрокуратура порушила 11 справ: п'ять – щодо подій біля КМДА, дві – біля Будинку профспілок і чотири – біля Адміністрації Президента.
В опозиції
Лідери опозиційних сил покладають всю відповідальність за початок масових протестів на владу. За словами депутата від УДАРу Володимира Курінного, віддати наказ про розгін мирних студентів могли тільки троє – міністр внутрішніх справ, прем'єр-міністр і Президент.
Опозиційний віце-спікер парламенту Руслан Кошулинський визнає, що після того, як відставка уряду провалилася, опоненти влади вичерпали юридичні можливості реалізувати свої вимоги: згідно з Конституцією, повторно голосувати за відставку Кабміну депутати зможуть лише на наступній сесії у лютому, а провести процедуру імпічменту Президента не зможуть через відсутність закону, що описує процедуру.
«Зараз ми можемо тільки блокувати парламент й апелювати до людей, щоб вони змусили владу піти на виконання вимог», – вважає Кошулинський.
Як сподіваються в опозиції, українці досить уперті для того, щоб мирними акціями, без застосування сили, довгий час примушувати владу до виконання вимог.
«Є 200 ненасильницьких способів боротьби з владою, і думаю, що ми зможемо їх застосувати, – каже Кошулинський Корреспонденту, але відмовляється прогнозувати можливі сценарії подальших подій. – У таких ситуаціях, як зараз, все змінюється дуже швидко, і планувати можна тільки на кілька годин уперед».
У будь-якому випадку політикам доведеться домовлятися і шукати рішення, яке задовольнить у першу чергу українців. Зараз представники обох таборів зондують ґрунт і шукають підтримки у лідерів зарубіжних країн. Але головні переговори почнуться вже після повернення Президента з офіційного візиту до Китаю, який триватиме до 6 грудня.
Варіанти подальшого розвитку подій
• Силовий розгін маніфестантів силами внутрішніх військ і стягнутих до столиці підрозділів Беркута. Це загрожує введенням міжнародних санкцій проти Президента і його оточення. Водночас це остаточно позбавить українську економіку зовнішніх ресурсів і призведе до її краху. У діалозі про євроінтеграцію в цьому випадку ставиться крапка.
• Опозиційні і провладні сили знаходять компроміс – наприклад, «добровільна» відставка деяких членів Кабміну або всього кабінету Миколи Азарова. Новий уряд очолює компромісний політик. Президент зберігає пост до 2015 року. Під тиском народу і європолітиків гарант підписує Угоду про асоціацію з ЄС.
• На тлі наростання народного невдоволення опозиція домагається саморозпуску парламенту, відставки Кабміну і навіть Президента. Тоді всі політичні сили опиняються в рівних умовах, на рівних беруть участь у виборах, формують тимчасовий уряд.
• Влада намагається відтягнути ухвалення будь-якого рішення в розрахунку, що маніфестанти втомляться і «проблема розсмокчеться». Тоді протести або дійсно згасають, або на тлі бездіяльності опозиційних лідерів і небажання влади йти на поступки хвиля народного гніву стає неконтрольованою. Хвиля заворушень змушує владу погасити конфлікт силою.
***
Цей матеріал опубліковано в № 48 журналу Корреспондент від 6 грудня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.