Корреспондент з'ясовував, хто стане новим лідером Східної України після відходу Віктора Януковича, пише Євгенія Вецько у №11 видання від 21 березня 2014 року.
Останнє десятиліття на сході України минуло під знаком Віктора Януковича. Він з'явився у великій політиці 21 листопада 2002 року, ставши прем'єр-міністром, і з того часу жителі Донецької, Луганської та Харківської областей справно голосували за нього і його партію на виборах усіх рівнів.
Втеча екс-президента з країни стала неприємним сюрпризом для регіоналів: адекватної заміни Януковичу у них не виявилося. У пошуках такої людини Корреспондент вирушив у східні області.
Самі по собі
Луганська область зустрічає гостей міліціонерами з автоматами. На в'їзді споруджений блокпост з бетонних плит. Перевіряють абсолютно всі автомобілі більші за легкові – вантажівки, автобуси, мінівени. Що шукають, правоохоронці не зізнаються. Водії підозрюють, що зброю і «російських туристів», яких нібито звозять у регіон для влаштування провокацій. Працівників ДАІ прикривають два бійці Внутрішніх військ.
Такий самий пост на в'їзді у сам Луганськ, тільки даішників і військових тут у кілька разів більше. Їхні атрибути – бронежилети і вогнепальна зброя.
У самому місті все відносно спокійно. Не заважають місцевим жителям й активісти Луганської гвардії, які оселилися в наметах напроти будівлі облдержадміністрації. А ось до журналістів «гвардійці» ставляться з побоюванням, особливо до київських.
«Краще скажи, що ти з Росії», – радить кореспондент місцевого телеканалу Денис Киркач.
Спрацьовує: під виглядом журналіста популярної російської щоденної газети Корреспондент пропускають в наметове містечко.
Щоправда, «гвардійці» наголошують: за приєднання Луганщини до Росії вони не агітують. А от ідею референдуму про федералізацію країни схвалюють.
«Ми стоїмо за наше місто, щоб його не розбомбили. Щоб сюди не приїжджали «бандерлоги» і не вказували нам, які пам'ятники знімати, а які ставити, кому поклонятися», – каже Володимир, якого Корреспонденту представили як головного в наметовому містечку.
Фотографуватися він категорично відмовляється, за що відповідає в гвардії, не зізнається. Розповідає тільки, що живе в наметі вже три тижні, і ніхто йому за це не платить.
Є в Луганську і прихильники Євромайдану, серед яких і Киркач. Щоправда, журналіст зазначає, що таких у місті мало. Прихильників входження Луганської області до складу Росії теж небагато.
«Навіть ті, хто був категорично проти Євромайдану, зараз виступають за єдину Україну», – запевняє Киркач.
Але люди налякані: вони не розуміють дій київської влади.
«З нами не хочуть рахуватися. Нам постійно погрожують, інакше як сепаратистами не називають», – скаржиться заступник мера Луганська Олександр Ткаченко.
Не заспокоїла жителів міста й обіцянка прем'єр-міністра Арсенія Яценюка розширити повноваження регіонів.
«Це тільки слова. На одну таку заяву йде маса посилів іншого рівня», – зауважує Ткаченко.
Напружене становище і в Донецьку. На думку мера міста Олександра Лук'янченка, ситуація підігрівається нестабільністю в Києві та Криму.
«Поки є збройні формування на вулицях і там, і там, чекати стабілізації важко», – каже чиновник.
У будні місто живе звичайним життям. Місце, де 13 березня загинув активіст Свободи Дмитро Чернявський, вкрите квітами, але площа Леніна порожня. Небезпечно стає на вихідних, коли в центрі збираються прихильники Євромайдану і проросійські активісти. Останні поводять себе досить агресивно, але донеччани запевняють, що місцевих жителів серед них небагато.
«Переважно це привезені з довколишніх сіл і містечок маргінали», – переконана заступник голови Донецької обласної партійної організації ВО Батьківщина Марія Бритченко.
Що обурює донеччан, так це бездіяльність міліції під час масових акцій протесту. Правоохоронці могли не допустити жертв, впевнені вони. Звинувачують і нового губернатора області, бізнесмена Сергія Таруту.
«Вже видно, що Тарута ситуацію в Донецьку не утримує», – вважає політтехнолог Тарас Березовець.
Хто несе відповідальність за ситуацію в Луганській області, сказати складно. 3 березня на пост губернатора був призначений генерал-полковник Михайло Болотських, але його тут не сприймають.
«Областю фактично управляє [глава парламентської фракції Партії регіонів Олександр] Єфремов», – запевняє луганський блогер і громадський активіст Сергій Іванов.
Схожа ситуація в Харківській області. Два тижні нею керує Ігор Балута. Цей час він присвятив переважно кадровим питанням та зустрічам з громадськими активістами міста. Його попередник, Михайло Добкін, перебуває під домашнім арештом. Тим часом у Харкові головує Геннадій Кернес, а облраду контролює ПР.
«Таке відчуття, що в області безвладдя, – обурюється житель Харкова, маркетолог Євген Палійчук. – Саме тому і трапляються бійки, провокації, загибель людей». (14 березня в Харкові в масовій бійці загинули дві людини.)
Радянський слід
Жителі Східної України дуже не люблять, коли Януковича називають їхнім лідером.
«Ніхто не плекав щодо Януковича ніяких ілюзій», – наголошує Іванов.
Підтримку екс-президента він пояснює правильними передвиборними гаслами.
«Східна Україна – це Радянський Союз, людям тут потрібна стабільність, – пояснює блогер. – І головний меседж Януковича був розрахований на 100% вірно».
Радянський спосіб мислення дійсно живий у більшої частини населення Донбасу, констатує викладач кафедри політології Донецького національного університету Тетяна Нагорняк.
«Радянська ментальність вимагає віри в сильну руку, в того, хто прийде і «вирішить» усі проблеми», – каже аналітик.
Тепер схід залишився і без стабільності, і без сильної руки, що, на думку експертів, дуже небезпечно
Тепер схід залишився і без стабільності, і без сильної руки, що, на думку експертів, дуже небезпечно.
«На сході вакуум лідерства, вакуум політичного представництва. Схід розбуджений, а ніша лідера зараз вільна», – пояснює директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
Саме тому на політичній сцені з'являються персони на кшталт самопроголошених губернаторів Луганської та Донецької областей – Олександра Харитонова і Павла Губарєва. До речі, саме їх майбутніми лідерами всієї східної частини України вважають члени Луганської гвардії.
«Люди відстоюють свою точку зору, свій край. Вони у в'язницю пішли заради переконань», – на умовах анонімності каже людина в камуфляжі з луганського наметового містечка.
Щоправда, впізнаваність таких «губернаторів» у регіоні невисока.
«Їхні прізвища знайомі хіба що тим, хто регулярно ходить на мітинги», – наголошує Киркач.
Новий лідер сходу повинен бути швидше зрозумілим, ніж розумним, – таку формулу виводить керівник обласної організації Батьківщини Костянтин Матейченко.
«У нас електорат боїться інтелектуальних людей: мовляв, якщо розумний, отже нас обдурить», – міркує він.
Матейченко називає ще два критерії – людина повинна бути «своєю » і бажано чоловіком.
«Схід більш патріархальний, ніж захід України, і яскраво виражений фемінізм тут не сприймають», – пояснює політик.
Останній критерій – підтримка ідеї неподільної України: всупереч стереотипам, сепаратизм на сході не в моді.
По суті, всім цим критеріям відповідає Рінат Ахметов.
«Безумовно, найбільший авторитет в Ахметова, – визнає Нагорняк. – І для нього самого це знаковий момент. Йому судилося або зміцнити статус «господаря Донбасу», ставши народним героєм, або піти назавжди з політичної арени».
Але поки що найбагатший українець дистанціюється від політичних процесів: він утримався і від крісла губернатора Донецької області, яке, за чутками, йому пропонували, і від різких заяв.
У Луганську у ролі лідера бачать Єфремова.
«Тут його знають і як людину, і як керівника», – зазначає Ткаченко.
Щоправда, відразу додає: стати Махатмою Ганді або Мартіном Лютером Кінгом для регіону він все ж не зможе.
Посібник з дії
Головний висновок, який можна зробити вже зараз, – кожна східна область отримає власного лідера і свій вектор розвитку.
«Немає такого феномена, як Східна Україна. Насправді Луганськ, Харків, Донецьк, Запоріжжя, Дніпропетровськ – це абсолютно різні регіони», – переконаний Іванов.
Чи не єдиною спільною рисою областей він називає домінування російської мови. Це підтверджує і соціологія.
«Можна сказати, що найбільший [президентський] рейтинг у Сергія Тігіпка. Але це від 7% до 9%, а у решти – взагалі 3-4%, – нагадує директор фонду Демократичні ініціативи Ірина Бекешкіна. Як приклад неоднорідності сходу вона наводить Добкіна: – Його непогано підтримують в Харкові, а в Донецьку не знають».
Колишній стандартний набір, з яким політики йшли до східних виборців, на майбутніх президентських виборах вже не спрацює, вважає політтехнолог Сергій Гайдай. Наприклад, російську мову і дружбу з Росією багато хто зараз може сприйняти як антидержавні та сепаратистські гасла.
«Тому якщо схід завжди голосував консолідовано, то тепер буде галерея, з якої потрібно вибирати», – зазначає експерт.
Цілком можливо, що місце єдиного лідера на сході займе ціла партія.
«Якщо справедливо, це повинна бути Партія регіонів, яка допустила таке безмежне свавілля з боку Януковича, який кинув в решті решт і регіони, які його підтримували, і рідну партію», – вважає народний депутат від ПР Нестор Шуфрич.
22 березня ПР збереться на з'їзд. За словами колишнього губернатора Донецької області, депутата Анатолія Близнюка, за підсумками з'їзду багато регіоналів втратить партквитки.
«І після цього ми скажемо: так, нас залишилося 30%, але ми за цілісність України, ми готові захищати інтереси Донбасу. І запропонуємо людям механізм, як ми будемо це робити», – обіцяє політик.
Приділити увагу сходу доведеться і центральній владі, адже Донбас залишається найнебезпечнішим після Криму регіоном в плані російського вторгнення.
«Чому люди ходять з російськими прапорами? Тому що звільнилася ніша лідера, і для деяких [президент РФ] Володимир Путін став такою людиною», – каже донецький блогер Денис Казанський.
Але Київ поки що не діє.
За останній час ніхто з представників влади не побував у проблемних регіонах. Відсутність діалогу зі східними областями може мати серйозні негативні наслідки
«За останній час ніхто з представників влади не побував у проблемних регіонах, – каже колишній віце-прем'єр-міністр України Володимир Семиноженко. – Відсутність діалогу зі східними областями може мати серйозні негативні наслідки».
Перше, що повинна зробити нова влада, – розширити повноваження регіонів в економічній і гуманітарній сферах, вважає Лук'янченко. Друге – зупинити арешти місцевих активістів.
«Зараз взагалі не потрібно дратувати схід і південь. Слід діяти акуратно і тихо, а не провокувати людей на відчуження від центральної влади», – додає Карасьов.
А ще Києву не радять нав'язувати сходові керівників.
«Тут досить багато людей, які користуються симпатією серед населення, знають ментальність регіону, – наголошує Іванов. – Якщо вони не заплямували себе співпрацею з режимом Януковича, їх можна використовувати, а не забивати цвяхи товаришами з Тернополя».
Дуже важливо проводити правильну інформаційну політику, постійно пояснювати жителям сходу, чому влада приймає те чи інше рішення. І поступово привчати людей до того, що не варто голосувати винятково за «свого»
Також дуже важливо проводити правильну інформаційну політику, постійно пояснювати жителям сходу, чому влада приймає те чи інше рішення. І поступово привчати людей до того, що не варто голосувати винятково за «свого», – причому це стосується всієї України, вважає Гайдай.
«І на сході і на заході зараз очевидний запит на єдиного лідера, на людину, яка робить не гроші, а країну», – упевнений експерт.
Щоправда, додає: такі люди в українському політикумі ще не проявилися.
***
Цей матеріал опубліковано в №11 журналу Корреспондент від 21 березня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.