Україна не втрачає актуальності в іноземній пресі.
Як триває "деескалація" на Донбасі - The Washington Post
Минув місяць з моменту оголошення про припинення вогню на сході України, проте бойові дії там тривають.
AP
Нове утворення, яке називають то «Донецькою Народною Республікою», то «Новоросією», швидко набуває рис інших територій, захоплених Москвою у східноєвропейських країн. Проігнорувавши українське законодавство про місцеві вибори, російські маріонетки створили свою «верховну раду» - на зразок тієї, що була у Радянському Союзі, а також таємну поліцію під назвою МГБ - на зразок радянського КДБ.
Дипломати з Євросоюзу досі працюють над створенням буферної зони між українськими та російськими військами. Але багато хто вже з полегшенням говорить про те, що заявлена ними мета - «деескалація» - може бути досягнута. Під цим вони мають на увазі те, що російський президент Володимир Путін поки що начебто не має наміру посилати свої війська для захоплення нових міст на сході України або для створення сухопутного коридору з Донецької області до окупованого Криму.
Проте Путін ось-ось досягне своїх основних цілей. Поряд з Кримом він захопив стратегічно важливий шматок території, на якій проживає до 10% українського населення, створивши «заморожений конфлікт».
У перспективі він зможе використовувати його для перманентної дестабілізації решти частини країни.
Як працює американська розвідка в XXI столітті - Open Democracy
Які шанси на успіх? Ви щорічно витрачаєте 68 мільярдів доларів на цілий лабіринт з 17 провідних розвідувальних відомств. Ви будуєте для них чудові штаб-квартири. Ви на століття створюєте глобальну державу загальної стеження. Ви займаєтеся прослуховуванням своїх громадян і в незліченних кількостях збираєте дані про їхні розмови.
Ви прослухуєте зарубіжних керівників і політиків у всьому світі. Ви підключаєте до роботи сотні тисяч близьких вам співробітників корпорацій, створюючи мускульну силу розвідувально-корпоративного комплексу першого порядку.
Як би там не було, поки долари платників податків пливуть у ваші кишені, жоден не вважає проблемою ту обставину, що в нашій країні немає 17 таких же могутніх відомств для рішучого запобігання приблизно 400 тисяч смертям від вогнепальної зброї за цей же період часу з 11 вересня.
Замість цього майже всі гроші і зусилля спрямовуються на запобігання мікроскопічній кількості терористичних змов, що сталися на американській землі за цей період, частину з яких придумують підсадні агенти ФБР
Користуючись упевненістю в тому, що американців необхідно в першу чергу захищати від терактів, користуючись страхом, породженим в країні подіями 11 вересня, ви створили розвідувальну структуру, рівної якій за розмірами, можливостям і складності немає у всьому світі.
Це вражаюче досягнення, особливо якщо замислитися над одним його недоліком: така структура має жахливі показники із правильності дій і їхньої своєчасності.
Ніколи стільки людей не мало доступу до такої кількості інформації про наш світ - і ніколи ми не були настільки не підготовлені до того, що відбувається в цьому світі.
Яких перемог після 11 вересня (цю дату можна вважати первородним гріхом розвідки, яка не зуміла йому запобігти) домоглася система, рівної якій світ ніколи раніше не бачив? На думку спадає одна-єдина подія: стеження за Усамою бен Ладеном і його знищення (Голлівуд тут же зняв про це фільм!). По суті справи, до того часу Усама був вже безсилим і номінальною керівною фігурою, легендою джихадизму і нічим більше. І проте операція з його знищення стала єдиним очевидним тріумфом за всі ці роки.
А в іншому, якщо оцінювати події «арабської весни» в Єгипті, катастрофу в Сирії, кризу в Україні, американська розвідка, наскільки нам відомо, регулярно спізнювалася і регулярно помилялася у своїх оцінках, а то і просто була приголомшена ходом подій.
Чому Заходу складно стримувати Росію - The American Interest
Можливо, Росію буде складно стримати зараз, коли нею керує високо мотивований, самовпевнений, що зневажливо відноситься до думки інших людей, Путін - людина, переконана в тому, що ніщо не може стати перешкодою на його шляху.
Ми твердо віримо в стримування, ми віримо в нашу здатність зберегти статус-кво, погрожуючи завдати непоправної шкоди ворожій державі, якщо вона нападе на нас або на наших союзників. Однак подібна оцінка не обов'язково відповідає реальності.
Росія - слабка держава, проте сильним державам часто не вдається стримати слабкі держави, здатні вчинити напад навіть у тому випадку, коли ситуація, в кінцевому підсумку, складається не на їхню користь.
Адже Путін може зробити те, що прийнято вважати немислимим
Коротка і переконлива стаття аналітика корпорації RAND Баррі Вулфа (Barry Wolf) досить показова в цьому відношенні. Вона була написана більше 20 років тому, і в ній перераховані три характеристики, за наявності яких слабкі держави можуть демонструвати агресивну поведінку щодо сильних держав, що призводить до неспроможності концепції стримування.
AP
Перша риса виключно підходить Путіну: слабкі, але високо мотивовані держави нападають на більш сильні. Так, наприклад, слабкі держави починали ризиковані обмежені війни для досягнення більш вигідної переговорної позиції, незважаючи на ймовірні втрати на полях битв. Друга риси полягає в тому, що психопатологический лідер (автор, зокрема, згадує Сталіна і Хрущова) здатний розпочати війну, ґрунтуючись на спотвореному уявленні про реальність, яка може бути погіршена манією величі.
І, нарешті, відповідно до третьої риси, існують просто «божевільні» країни, тобто такі, які проводять аналіз витрат і вигод абсолютно незрозумілим для мешканців Заходу чином, і при цьому націоналізм, розпалюваний постійної пропагандою, є однією з причин подібного "божевілля".
Сьогодні Росія, здається, володіє сумішшю перерахованих якостей, які роблять її виключно вмотивованою для того, щоб стати зайво агресивною.
Путінські клани не можуть домовитися між собою - Bloomberg
Російська державна машина уповільнює свій хід і ось-ось зупиниться.
Таку оцінку дають п'ять чиновників, близьких до президента Путіна. Вони кажуть, що боротьба середовищі близького кола Путіна сповільнює прийняття рішень в момент, коли на економіку тиснуть санкції. У ситуації, коли Путін зосереджений на зовнішній політиці, конкуруючі фракції борються за вплив, сказали ці люди, які побажали залишитися анонімними при обговоренні внутрішніх питань.
За словами цих джерел, одна з груп, яка створена навколо прем'єр-міністра Дмитра Медведєва, стурбована зростаючою ізоляцією Росії від глобальної фінансової системи. Інша група, в яку входять глави держкомпаній типу Ігоря Сєчина з "Роснефти" і ветерани спецслужб, віддає перевагу посиленню контролю держави над економікою.
AP
Медведєв та Іванов грають в різних командах?
На думку видання, російська правляча еліта відчуває струс у момент, коли економіка котиться до рецесії, рубль рекордно слабшає, а конфлікт в Україні посилює протистояння зі США і їхніми союзниками. Ціни на нафту впали до мінімуму за останні 27 місяців, банки все частіше звертаються щодо фінансування до держави, так що грошей стає менше.
За словами чиновників, міжусобиці груп посилюються через арешт Євтушенкова і "правової кампанії прокуратури за націоналізацію його нафтової компанії "Башнефть".
Джерела стверджують, що Євтушенков перебуває в тісному альянсі з Медведєвим і його союзниками. Вони не ладнають із "силовиками" - групою могутніх політичних діячів, до якої входять такі постаті, як Сергій Іванов, голова адміністрації Путіна, - ті, хто в минулому служив в спецслужбах і десятки років пропрацював з президентом.
Аналітик Маша Ліпман каже: "Коли економічна ефективність і раціональність вступають у конфлікт з контролем і верховенством, Путін завжди вибирає друге".
За її словами, фракція "державників" все сильніше хоче повної влади для себе. "Ця тенденція стала незворотною. Медведєв під загрозою, і його звільнення з посади прем'єра знищить останній бастіон [фракції] раціоналістів".