Парламентські вибори в Україні залишаються в центрі уваги зарубіжної преси.
Україна розпрощалася з минулим - Time
Поразка компартії, символічна само по собі, підбила підсумок трансформації України, яка почалася з революції цього року і закінчилася голосуванням в неділю.
Якщо комуністи та інші проросійські партії мали величезний вплив в Україні до повстання і тверду опору в східній частині країни, то тепер вони не грають жодної ролі.
Прозахідним українським політикам слід подякувати за свій успіх російському президенту Володимиру Путіну. Його рішення вторгнутися в Крим і анексувати його в березні пробудило в Україні ненависть до Росії.
Подальша підтримка Путіним українських сепаратистів закріпила розкол між братніми ще недавно народами
Хай який був шанс у Путіна утримати своїх союзників при владі в Україні, тепер він упущений, і водночас втрачає мрію про створення нового політичного альянсу з найбільших держав колишнього Радянського Союзу.
Під час голосування в неділю також виявилася брехливість заяв Путіна про те, що в Україні владу захопили крайні праві радикали, - хоча безкомпромісні націоналісти дійсно зіграли ключову роль в революції, мало хто з них потрапив до парламенту.
Але реальна загроза для Росії ніколи не виходила від українських демагогів - вона виходила від політиків, таких як президент Порошенко, які мають намір поставити Україну в колію вступу до Євросоюзу.
Цей шлях не буде легким, західні лідери навряд чи готові прийняти з розпростертими обіймами 45-мільйонну країну із зруйнованою економікою.
Але національний консенсус щодо європейської інтеграції і довготривалого розриву з Росією, який тягне за собою ця політика, зараз сильніший, ніж будь-коли в пострадянській історії України.
Компроміси Путіна в Україні – La Croix
Політолог Олександр Коновалов, президент московського Інституту стратегічних оцінок, побоюється, що воєнні дії на сході України можуть поновитися після перемоги проєвропейських партій на парламентських виборах.
"Відновлення бойових дій між українськими військовими та проросійськими сепаратистами залишається реальністю. Сепаратисти готові продовжити конфлікт, але Кремль Володимира Путіна, якщо українські парламентські вибори принесуть політичну стабільність, може розіграти карту відновлення миру. Не варто забувати про ключовий фактор: клімат. Зима ускладнить бойову діяльність. Українські військові погано підготовлені до таких умов. А у сепаратистів є перевага: вони воюють у себе, на місцевості, яку вони добре знають. Але все, зрештою, буде залежати від рішення Москви ", - упевнений політолог.
Сепаратисти хочуть йти до кінця в реалізації своїх планів і не залишати владу, смак якої вони відчули. А Кремль готовий до компромісів. Він може тупцювати на місці, але в обмін він хоче отримати гарантії того, що в найближчому майбутньому статус Криму не буде піддаватися сумніву.
Це може бути частиною негласної угоди: Європа, безумовно, не визнає анексію півострова, але якщо вона не буде піднімати це питання в ході переговорів, Москва може піти на поступки щодо майбутнього східних областей України.
На думку Москви найкращим рішенням може виявитися модель Абхазії, що стала напівнезалежною державою, але під тотальним контролем Росії, вважає Коновалов.
"Москва буде пильно стежити за формуванням парламенту, зокрема, пропрезидентського блоку. Володимир Путін продовжує пізнавати свого колегу, намагається його зрозуміти, оцінити його сили. Порошенко залишається особистим суперником в очах Путіна, оскільки той зруйнував його початкові плани. Але вже той простий факт, що президенти регулярно зустрічаються і розмовляють, вже гарна новина ", - зазначає політолог.
Тріумфу прозахідних партій в Україні зарано радіти – Forbes
Хоча електоральний тріумф прозахідних сил в Україні безперечний, реальний і значний, я хотів би закликати до обережності. Звичайно, проросійські сили зазнали на виборах важку поразку, і тепер новий український парламент зможе приймати різноманітні закони, що гармонізують законодавство країни з європейським. Можна з упевненістю сказати, що Україна тепер буде рішуче дистанціюватися від «братньої» Росії - принаймні, в найближчій перспективі. І без того слабкі надії на те, що вона коли-небудь вступить в створений Москвою Митний союз, остаточно розвіялися.
Але якщо Україна відходить від Росії і рухається в бік ЄС, чого ж слід побоюватися? Справа в тому, що українська економіка зараз лежить у руїнах. А вся пострадянська історія вчить нас із підозрою ставитися до перспектив ліберальних реформ на тлі економічного колапсу.
Зараз українці з оптимізмом кажуть про реформи і про «європейський вибір». Подивимося, чи збережеться їхній оптимізм через рік, коли, судячи з найсвіжіших економічних прогнозів, економіка скоротиться на 10%, рівень безробіття значно зросте, а висока вже зараз інфляція стане ще вищою
Згадаймо «помаранчеву революцію» - попередню спробу України «порвати» з радянським минулим. Вона виявилася революцією тільки за назвою і не привела до серйозних і міцних змін.
Всі зусилля Віктора Ющенка (пам'ятаєте такого?), який намагався змінити Україну, швидко грузли в трясовині бюрократії, корупції та політичних чвар. Провал «помаранчевої революції» був таким грандіозним, що на наступних президентських виборах переміг Віктор Янукович - тобто, той самий політик, проти якого вона була спрямована...
Чи повториться такий результат знову? Деякі підстави для негативної відповіді на це питання у нас є. Багато хто очікує, що Україна цього разу зможе досягти успіху в тому, що у неї в минулому не виходило.
Тепер у неї - більш вагомий політичний мандат, а її проєвропейські сили виглядають більш енергійними і згуртованими - і краще організованими. Однак поки Україна подолала лише найлегшу частину шляху до Європи. Тепер їй належить всерйоз зайнятися важкою роботою - управлінням економікою.
Чим ІДІЛ приваблює європейських підлітків - Tablet
На дівчатах-підлітках - вся увага Заходу. На їхні смаки розрахована майже вся західна поп-культура - ключовий елемент нашої «м'якої сили». Чудеса інформаційних технологій та мобільного зв'язку масово тиражують дівочі нрави і смаки. По суті, успіх західної цивілізації великою мірою пов'язаний з тим, що вона зробила світ безпечнішим для юних дівчат, давши їм можливість вчитися, працювати, самостійно вирішувати, чи виходити заміж, а якщо так - то коли і за кого.
І якщо дівчата починають віддавати перевагу ІДІЛу, а не One Direction, це означає, що Захід програє
Опитування, проведене минулого тижня вашингтонським Інститутом близькосхідної політики, показує, що Ісламська держава користується в Європі більшою підтримкою, ніж на Близькому Сході. За даними дослідження, «про ІД позитивно відгукнулися» лише 3% єгиптян, 5% саудівців і менше 1% ліванців. З іншого боку, зі схваленням поставилися до організації 7% британських респондентів і 16% французьких. Зокрема схвально висловилися про Ісламську державу 27% опитаних французьких громадян у віці від 18 до 24 років.
Нічого дивного в цих цифрах немає. Тисячі молодих європейських мусульман вже вирушили з континенту на Близький Схід допомагати лідеру ІД Абу Бакру аль-Багдаді (Abu Bakr al-Baghdadi) будувати істинний ісламський халіфат. Безумовно, за ними скоро підуть ще тисячі людей, готових за ідею піти на смерть - і на вбивство.
Вражає інше: ІГІЛ приваблює не тільки європейських юнаків, але й європейських дівчат, багато сотень яких їдуть до Сирії та Іраку, щоб вийти заміж за бійців Ісламської держави. Зрозуміло, багато з них в підсумку пошкодують про своє рішення - як пошкодувала одна французька єврейка, що виїхала до Сирії. Однак суті це не змінює: дівчата вибирають бойовиків ІГ, тому що Захід здається їм слабким і немужнім. Вони знудьгувалися за "справжніми чоловіками", готовим вбивати і вмирати за те, у що вони вірять.
Чому? В Європі - прекрасна охорона здоров'я, високий рівень добробуту, безліч привабливих юнаків і дівчат. На відміну від більшості жінок на Близькому Сході - за винятком Ізраїлю - європейські дівчата сексуально доступні. Чому ж, вибираючи між комфортним - нехай і нудним - існуванням фармацевта в Гамбурзі і смертю в боях десь у пустелі, західні мусульмани воліють друге?
Тому що Європа, незважаючи на всі приголомшливі досягнення її соціальної системи і достаток споживчих товарів, виявилася нездатна наділити життя своїх громадян - незалежно від їхнього віросповідання - сенсом життя.