Іноземні видання продовжують аналізувати ключові події у світі.
Патова ситуація для Німеччини – The American Interest
Німеччина, будучи країною, здатною повести за собою інших, потрапила в патову ситуацію, оскільки в уряді існує маса розбіжностей у питаннях політики. Вона продовжує виголошувати старі заклинання, як це зробила канцлер Ангела Меркель, що засудила на останньому саміті «Великої двадцятки» мислення категоріями «сфер впливу». Із завзятістю, гідною кращого застосування, Європа продовжує дрейфувати в морі колективного, безжурного оптимізму, сподіваючись на те, що все-таки з'явиться якесь політичне рішення, яке не зводиться до повної капітуляції в українському питанні. Але сувора правда полягає в тому, що таке рішення не з'явиться. Час або розробити по-справжньому всебічну стратегію стримування Росії, або перестати робити вигляд, ніби така стратегія вже існує, пише німецьке видання.
<...> Наші дебати з приводу Росії застрягли там, де так звана совєтологія перебувала в кінці 1940-х, на початку 1950-х років. Ми намагаємося вгадати розрахунки і цілі Путіна, ѓрунтуючись на власних точках прив'язки; але через це не можемо розробити стратегію, спрямовану на протидію основному путінському пріоритету: малими силами відновити геостратегічні позиції Росії. Захід діє в режимі реагування, а не попередження, і в арсеналі у нього тільки два варіанти дій: санкції чи умиротворення. Робити вигляд, ніби ми не можемо закликати Росію до відповіді за її поведінку, це в кращому разі нечесно. У цьому плані є показовим посилення занепокоєння і тривоги колишніх радянських колоній, які сьогодні є членами НАТО і розташовані на його північно-східному фланзі. Пояснюється це тим, що вони з болем усвідомлюють: Захід цілком може їх обдурити, як він робив у минулому, зазначає видання.
Що чекає Молдову – Deutsche Welle
У нинішній геополітичній ситуації, що ускладнилася через кризу в Україні, Євросоюзу час розкрити карти: якщо він серйозно розглядає європейську перспективу для Молдови, він повинен назвати молдовському уряду конкретні терміни можливої інтеграції країни в ЄС. Щось інше було б сурогатом, який би тільки радикально змінив настрої в молдовському суспільстві. Але крім цього важливого символічного жесту Молдові необхідна економічна і політична підтримка. Через торговий бойкот, оголошений Росією, тільки цього року Молдова втратила близько 100 мільйонів євро. Молдовські виробники поки що нерішуче освоюють нові ринки в ЄС. Відкриття цих ринків могло б стати першим кроком на шляху до розрядки ситуації в країні, пише німецьке видання.
Цієї зими також необхідно терміново збільшити постачання енергії, оскільки Молдова повністю залежить від російського газу. Крім того, можна очікувати, що Москва вживатиме додаткових заходів, щоб урезонити Кишинів. Близько 500 тисяч молдаван працюють сьогодні в Росії. У разі відправлення молдовських гастарбайтерів на батьківщину, в Молдові різко зросте число безробітних. А між тим країна вже зараз гостро потребує інвестицій Євросоюзу, зазначає видання.
Куди йде ІДІЛ – Atlantico
Радикальні ісламісти останнього покоління, яких обожнюють Мухаммеди Мера та інші Мехді Неммуші, незмінно дотримуються одного принципу «роботи»: перед тим, як перерізати горло і обезголовити в прямому ефірі «невірного» бранця, його спочатку змушують вимовити обвинувальні і принизливі для нього самого і його табору заяви. Жертва озвучує похоронне послання, в якому відповідальність за прикру долю лягає не на ісламістських варварів, які грають у футбол відрубаними головами (їх навпаки представляють «жертвами» «хрестоносців»), а на західний табір, винний в «агресії проти мусульман», пише французьке видання.
Подвійна мета цих акцій – не вбивство заради вбивства (це означало б нерозуміння законів тероризму), а прагнення викликати «стокгольмський синдром» у нажаханої аудиторії і захват в активної меншості людства, яке завжди мало тягу до варварства. Нам не варто забувати про те, що психологічний та інформаційний аспекти війни ісламістського тоталітаризму, щонайменше, так само важливі, як військовий і терористичний. Неймовірну маркетингову ефективність цих кривавих постановок можна недооцінювати або списувати на просте божевілля, оскільки така стратегія залякування неодноразово допомагала радикальним ісламістам ІДІЛ захоплювати міста і села в Сирії та Іраку без єдиного пострілу, зазначає видання.
Путін і Туреччина – The Wall Street Journal
Російський президент Володимир Путін сказав, що Москва відмовляється від прокладання газопроводу в Європу через протидію Європейського Союзу і замість цього прокладе нову трубу до Туреччини. Ці заяви піднімають ставки в боротьбі за трубопровідний проект вартістю 20 мільярдів доларів, який триває довгі роки й дозволить Росії постачати газ в південно-східну Європу в обхід України, чиї суперечки з Москвою за останнє десятиліття двічі приводили до перебоїв з поставками, пише американське видання.
Ця заява прозвучала після серії зустрічей з турецьким президентом Реджепом Тайїпом Ердоганом в Анкарі. Зіткнувшись із санкціями, введеними США, ЄС і деякими їхніми союзниками з Азії, Кремль намагається поглиблювати зв'язки з тими країнами, які не стали застосовувати каральні заходи. Цього року Росія уклала велику угоду про постачання газу з Китаєм, а також нарощує закупівлі сільськогосподарської продукції в Туреччині і в Латинській Америці, зазначає видання.
Лукашенко відхрестився від Калінінградської області – БЕЛТА
Взаємодія Білорусі та Калінінградської області відрізняється високою інтенсивністю на всіх рівнях і в усіх сферах. На це звернув увагу президент Білорусі Олександр Лукашенко на зустрічі з губернатором Калінінградської області Миколою Цукановим. За словами президента, починаючи з 2010 року двосторонній товарообіг стабільно зростає, досягнувши майже 300 мільйонів доларів у 2013 році, пише білоруське видання.
«Але були часи, коли ми досягали товарообігу в 0,5 мільярда доларів. Я думаю, ми спроможні поставити перед собою завдання вийти на той високий рівень, який у нас вже був, отже, ми вміємо працювати на цю цифру і цей рівень товарообігу. На мій погляд, необхідно зробити все можливе для цього. У деяких наших ворогів, в тому числі в Росії, і в Білорусі їх вистачає, йдуть розмови про те, що Лукашенко хоче мало не Калінінградську область приєднати до Білорусі. Повірте, у мене таких планів немає. Але склалася добра практика ще за часів Радянського Союзу, Білорусія завжди підставляла плече Калінінградській області, ми ніколи її чужою не вважали. А в якому складі, в якій державі буде Калінінградська область за таких підходів, напевно, не настільки важливо», - зазначив глава держави, наголошує видання.
За матеріалами inoСМИ.ru