Українська криза в центрі уваги зарубіжної преси.
Чому Україні не можна давати багато грошей - Bloomberg
Уряд президента Петра Порошенка, який звернувся по міжнародну фінансову допомогу, отримав підтримку з боку фінансиста і філантропа Джорджа Сороса, який закликав Європу виділити 50 мільярдів доларів на порятунок України.
Однак детально розробленим планом Сороса і зусиллям українського уряду, спрямованим на збір коштів, доведеться зіткнутися з суворою реальністю: рівень довіри до уряду України недостатньо високий, щоб надавати йому подібну суму, крім того, у європейських країн є й інші цілі, на які вони могли б спрямувати такі гроші.
Сорос вважає, що ні Захід у цілому, ні Європейський союз зокрема не праві, коли в питанні про надання фінансової допомоги розглядають Україну як звичайну країну, що нічим не відрізняється від інших.
AP
Джорджа Сорос
На думку Сороса, «фінансова і технічна допомога, порівнянна за розміром зі значущістю реформ», буде надана після того, як зміниться ставлення до кризової ситуації в Україні. Сорос розкритикував європейські програми допомоги таким країнам, як Угорщина, Румунія, Португалія та Ірландія, заявивши, що замість цього гроші повинні бути надані Україні.
Мільярдер закликав зробити акцент більше на наданні допомоги Україні, ніж на спробах нашкодити Росії (він називає це «неминучим злом»).
Тим часом український уряд не тільки затягнув з реформами, вкрай повільно здійснюючи необхідні перетворення, але і не зміг сформувати зрозумілий бюджет. Незважаючи на те, що в кінці 2014 року парламент країни затвердив програму видатків на 2015 рік, і Порошенко її підписав, зміст видатковий статей залишається закритим.
Якщо ми з ідеологічних і геополітичних причин завалимо Україну грошима, як це пропонує Сорос, то через це перед українськими політиками і чиновниками виникнуть великі моральні ризики.
А вони вже сподіваються отримати таку фінансову підтримку, при якій не потрібно буде реструктурувати борг України, що вже перевищує 80% від українського ВВП станом на 2014 рік.
Саме українські політичні діячі, а аж ніяк не іноземні уряди і не МВФ, упускають історичну можливість здійснення перетворень в Україні. Складання бюджету під кінець минулого року стало серйозним іспитом, який український уряд не зміг скласти.
Щоб отримати додаткове фінансування, українському уряду слід зробити набагато більше - фактично йому доведеться показати, що він напружується з усіх сил.
Технології проти журналістів - Los Angeles Times
Жорстокий напад на редакцію сатиричного журналу Charlie Hebdo, який відбувся в Парижі минулого тижня, можна розглядати в контексті особливостей сучасного французького суспільства: проблем з асиміляцією іммігрантів, безперервних спроб зберегти його ліберальну і світську політичну культуру і навіть його національної любові до уїдливих і зухвалих карикатур, що сягають до глибокої недовіри до державних інститутів.
Що стало каталізатором цього безпрецедентного сплеску насильства, спрямованого проти ЗМІ в усьому світі? Відповідь проста: технології.
Поява інтернету повністю змінила способи збору і поширення інформації. Ця нова система володіє колосальними перевагами, дозволяючи новинам з більшою легкістю долати кордони і значною мірою ускладнюючи роботу репресивних урядів і цензорів. Однак така система несе в собі масу ризиків для безпеки журналістів, що опинилися на передовій інформаційних війн.
У недавньому минулому журналісти, що відправлялися в зони військових конфліктів, позначали себе за допомогою слова «Преса» на автомобілях і бронежилетах. Журналісти почувалися в більшій безпеці, бо вони представляли колективну інформаційну монополію, і це робило їх корисними для воюючих сторін, які охоче використовували засоби масової інформації, щоб спілкуватися зі світом.
Однак сьогодні безліч терористичних угруповань, таких як Ісламська держава в Сирії або наркокартелі в Мексиці, звертаються до інтернету та соціальних мереж, щоб досягти точно таких же цілей, і, зрозуміло, вони здатні дуже добре контролювати своє послання.
Журналісти все частіше сприймаються як якийсь витратний матеріал - зараз вони приносять більше користі як заручники і реквізити в майстерно зрежисованих сценах кари. У нинішніх обставинах, називаючи себе журналістом, ви стаєте мішенню.
Технології змінили глобальне інформаційне оточення, доставивши мільйони нових ідей у всі куточки світу. І у цього теж є свої наслідки.
Інтернет спровокував безпосередній конфлікт між ліберальними західними ідеями свободи самовираження і такими концепціями 19 століття, як суверенітет і більш традиційне суспільство, що додає величезне значення особистої честі і недоторканності релігійних символів.
Розстановка сил на Марші Миру в Парижі - La Stampa.
Потрясіння останніх днів конденсувалося, кажучи політичною мовою, в перших лавах, де лідери, вишикувавшись пліч-о-пліч один з одним, намітили нову географію влади та альянсів. Можливо, вона протримається один день, більше того, можливо, її вже не існує, і невідомо, які сили - незважаючи на найжорсткіші протоколи - вплинули на те, в якому порядку розмістилися лідери, хто опинився у другому ряду.
Але на кілька годин, перед телекамерами майже всього світу, в миттєвих фото, які увійдуть в сучасну історію, ми побачили президента Франції на чолі ходи поруч з президентом Малі Бубакара Кейтою і німецьким канцлером Ангелою Меркель.
З одного боку - поранена Африка, якій прийшла на допомогу Франція, саме таким чином вирішила боротися з джихадом, з іншого - стара Європа, не Європа Брюсселя, а Європа Берліна, франко-німецької осі, знову знайденого друга після руйнувань Другої світової війни.
На невеликій відстані один від одного - Біньямін Нетаньяху і Махмуд Аббас, ізраїльський президент і голова Палестинської адміністрації. Два близькосхідних лідери крокували разом. Миру не буде, але, принаймні вчора, нехай навіть всього на кілька годин, відбулося перемир'я: у кожного свої мученики, у кожного свої цілі, але пліч-о-пліч в одному ряду, в одному марші.
Склалося враження, що було багато Європи, скажімо так, трохи бракувало Барака Обами. Був присутній Ерік Холдер, генеральний прокурор США. Правда й те, що Керрі був зайнятий на саміті з президентом Індії Нарендра Моді, природно, був відсутній і він. Правда й те, що Вашингтон прийме у себе 18 лютого саміт щодо боротьби з тероризмом, і, звичайно ж, ніхто не думає, що американський президент виявляє байдужість до цього питання.
Однак його не було, як і Володимира Путіна. Росія була представлена міністром закордонних справ Сергієм Лавровим, і цей вибір був ретельно продуманий. Бути може, було б лицемірством приймати інше рішення зважаючи на відносини, що склалися з Європейським союзом, і геополітичне положення Кремля наразі.
Крах ідеї "Новоросії" - "The Daily Beast"
Лідери Новоросії, проросійського сепаратистського руху на сході України, публічно визнали свою поразку. Кремлівські ідеологи хотіли, щоб Новоросія простягалася від Донецька до Одеси і забезпечувала транспортний коридор, що веде до Криму. Але цей проект Москви почав розвалюватися з самого початку.
У своєму інтерв'ю, яке нещодавно дали колишній прем'єр-міністр Донецької народної республіки Олександр Бородай і один з найвідоміших командирів ополчення Ігор Безлер (обидва вони вважалися ключовими фігурами в Новоросії), вони визнали, що Новоросія не зможе існувати в умовах поточної економічної кризи, спровокованої західними санкціями.
«Новоросії немає, - сказав Бородай. - Ми всі, звичайно, вживаємо цей термін, але це фальстарт, якщо чесно. Новоросія - це ідея, це мрія ... Це ідея, що не втілилася в життя».
Цю «ідею» підтримував і в значній мірі вселяв російський президент. В результаті спроб втілити цю «ідею» на сході України загинули більше 4 тисяч людей.
До кінця першого тижня нового року в Луганській області було вбито 14 командирів і їхніх бійців, у тому числі сумно відомий польовий командир Олександр Беднов на прізвисько Бетмен.
Лідери козачих військ, які контролюють територію в Луганській області, де проживають близько мільйона осіб, звинуватили призначених Москвою політиків Новоросії в зловживанні посадовими повноваженнями, у вбивствах союзників і крадіжці російських грошей та гуманітарної допомоги, яка була спрямована в цей регіон.
Такі новини навряд чи можуть порадувати Кремль. Заяви президента Володимира Путіна і його радників припускали, що Новоросія повинна була включати в себе більшу частину міст на південному сході і сході України, в тому числі стратегічне чорноморське портове місто Одесу і Маріуполь, розташований на узбережжі Азовського моря. Однак тепер Новоросія зменшилася до двох розорених війною Донецької та Луганської областей.
Враховуючи поточну економічну кризу, Москва, очевидно, воліла б, щоб Київ взяв на себе відповідальність за напівкримінальну владу Донецька і Луганська, і протягом останніх двох місяців Путін уникав терміну «Новоросія» в своїх заявах, роблячи акцент на «священному» російському Криму.